Номер провадження: 22-ц/813/7215/25
Справа № 511/2531/25
Головуючий у першій інстанції Ільяшук А. В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
30.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України»,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року,
за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, єдиний унікальний номер справи 511/1467/25,
У травні 2025 року ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за споживання природного газу з боржника: ОСОБА_1 .
Роздільнянський районний суд Одеської області 19 червня 2025 року видав судовий наказ яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» суму заборгованості станом на 31.03.2025 року за спожитий в період з 01.05.2022 року по 31.03.2025 року природний газ у розмірі 60533,62 грн та судовий збір у розмірі 302,80 грн.
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, обґрунтовуючи подану заяву тим, що заявник не надав належним чином завірену копію договору приєднання до публічного договору з ОСОБА_1 , лицьовий рахунок ОСОБА_1 не відкривався і відповідних заяв він не подавав, заявник не надав інформацію та належним чином завірені документи - ліцензію про здійснення відповідної діяльності, відносини із споживачами та тарифи на послуги мають бути узгодженні та затверджені обома сторонами договорах.
Роздільнянський районний суд Одеської області ухвалою від 31.07.2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, який було видано Роздільнянським районним судом Одеської області за заявою ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, єдиний унікальний номер справи 511/1467/25, повернув без розгляду.
Суд першої інстанції виходив з того, що до заяви про скасування судового наказу не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», заявник звільняється від сплати судового збору при поданні заяви про скасування судового наказу; ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач звільняється від сплати судового збору за позовами, пов?язаними з порушенням його прав.
Разом із тим скаржник зазначає, що 25.07.2025 року ним сплачено судовий збір по даному провадженню згідно квитанції № 389889743 у сумі 302,80 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.08.2025 року відкрито провадження у справі, та ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали про відкриття провадження ОСОБА_1 отримав 20.09.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало в особистому кабінеті Електронного суду 25.08.2025 року та 18.08.2025 року відповідно, що підтверджується довідками.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
03.10.2025 року та 22.10.2025 року від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії квитанцій від 25.09.2025, від 17.10.2025 року, копію розрахункової книжки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , копії подачі показників починаючи з 02.09.2025 року.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційним судом переглядається ухвала суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, без розгляду.
Проте, скаржником зазначено що надані документи мають значення щодо правильного нарахування суми сплати за природний газ.
Апеляційним судом питання нарахування суми сплати за природний газ не вирішується, тому Одеський апеляційний суд дійшов висновку про відмову в долученні зазначених доказів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Роздільнянський районний суд Одеської області ухвалою від 31.07.2025 року повертаючи заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу без розгляду, виходив з того, що до заяви про скасування судового наказу не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, в тому числі за вимогою про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Як встановлено ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
До заяви про скасування судового наказу додаються, зокрема, документ, що підтверджує сплату судового збору (частина 5 статті 170 ЦПК).
За правилами частини 6 статті 170 ЦПК у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя, не пізніше двох днів з дня її надходження до суду, постановляє ухвалу про її повернення без розгляду.
Отже, за правилами цієї норми, несплата судового збору за подання до суду заяви про скасування судового наказу є підставою для повернення заяви без розгляду.
Із матеріалів справи вбачається, що до заяви про скасування судового наказу, яка за змістом та по формі відповідає вимогам ч. 3 ст. 170 ЦПК України, ОСОБА_1 додав квитанцію № 389889743 від 26.07.2025 року про сплату 302,80 грн з призначенням платежу: судовий збір ОСОБА_1 , 511/1467/25, разом із тим отримувачем є ТОВ «ГК «Нафтогаз України», ЄДРПОУ 40121452.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, з наданої квитанції вбачається, що зазначений платіж сплачено не за банківськими реквізитами Роздільнянського районного суду Одеської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору як споживач послуг на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно пункту 17 частини першої статті 1 Закону послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Тобто, законодавець не тільки надає пільги цієї категорії учасників спору, але й чітко зазначає, в якому саме випадку вони звільняються від сплати судового збору - за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Отже, за змістом частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору у разі, коли вони мають статус позивача.
У справі, що розглядається спір ініційований ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.
В наказному провадженні в розумінні Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору боржника.
Зазначене узгоджується із висновокм Верховного Суду викладеним у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 645/7058/18.
Отже, доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та такими, що не знаходять свого об'єктивного підтвердження за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції від 31.07.2025 року.
Встановлений процесуальним законом обов'язок сплатити судовий збір та застосування судом наслідків його невиконання не може вважатися обмеженням особи у праві доступу до суду, оскільки боржник не позбавлений права на повторне звернення до суду із заявою, до якої додано докази сплати судового збору.
Враховуючи встановлені обставини справи, надавши належну оцінку доводам скаржника, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшов до обґрунтованого висновку про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 червня 2025 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування не вбачає.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
М.В. Назарова