Номер провадження: 22-ц/813/7237/25
Справа № 947/8389/25
Головуючий у першій інстанції Гниличенко М. В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
30.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2025 року,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, в обґрунтування якого зазначила, що вони з відповідачем є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірваний рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 947/7487/24 від 09.04.2024 року. Київським районним судом м. Одеси 13.02.2024 видано судовий наказ (справа № 947/2315/24), яким стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_5 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Позивач зазначає, що відповідач офіційно не працевлаштований в Україні, проживає і отримує доходи за кордоном, щомісячно позивач отримує від відповідача за судовим наказом 3240,00 грн, виходячи із середнього розміру заробітної плати по Одеській області за січень 2022 року. Разом із тим, окрім звичайних витрат на доньку, стан її здоров'я та розвитку потребує додаткових витрат.
17.09.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Одеси з заявою про стягнення додаткових витрат на дитину за період до 17.09.2024 року, у т.ч. за заняття танцями за період з 17.02.2024 року по 29.08.2024 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.01.2025 року по справі № 947/29175/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у загальному розмірі 7246,00,00 грн, у тому числі 4095,50 грн на заняття танцями. Відповідач рішення суду не оскаржував та сплатив у повному обсязі.
Посилається, що ОСОБА_6 , 2012 року народження, займається танцями, має успіхи, про що надано грамоти та нагороди. Відповідач не заперечував відвідування донькою занять із танців, схвалював та пишався її успіхами. Для підготовки до змагань донька відвідує індивідуальні та групові заняття для підготовки до змагань, що підтверджено оплатою абонементу на тренування.
У якості доказів понесених витрат позивачем надано банківські квитанції, а саме: 27.01.2025 року 1100 грн оплата абонементу на тренування; 17.02.2025 року 1200 грн оплата абонементу на тренування; 22.02.2025 року 900 грн оплата послуг за підготовку до змагань; 22.02.2025 року оплата послуг за участь у змаганнях, на загальну суму в розмірі 4100 грн, тобто на кожного з батьків по 2050 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача частину загальних витрат на танці у розмірі 84000 грн за період з 21.03.2025 року по 26.07.2030 року, що складає 42000 грн, оскільки передбачувані витрати складуть вартість 70 абонентів (по 28 днів) за ціною 1200 грн за один абонемент, оскільки вчасна оплата абонентів на тренування з танців вкрай важливо для розвитку дитини. Вчасна оплата дозволить дитині не пропускати тренування, не відставати від танцювального колективу та повноцінно розвивати свої здібності.
На підставі зазначеного, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додаткові витрати на дитину у розмірі 44050,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 10.07.2025 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 44050,00 гривень на користь матері дитини ОСОБА_1 за умови, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде продовжувати заняття танцями, та стягнув судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що позивач довела той факт, що дитина займається танцями систематично та безперервно, має здібності та досягнення у вказаній сфері, що підтверджується численними Дипломами Всеукраїнських турнірів із сучасного танцювального спорту, та займає 1 місця у категорії «джаз-фанк» юніори. Тобто, суду доведено що, дитина має певні спортивно-танцювальні досягнення, медичні протипоказання зайняття танцями відсутні. Стягнення витрат наперед законом регламентовано, якщо ці витрати на розвиток дитини є передбачуваними та доведеними. Суд вважав, позовні вимоги у загальному розмірі 44050,00 грн, що складаються із фактично понесених додаткових витрат у розмірі 2050 грн та додаткових витрат наперед у розмірі 42000 грн, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, але за умови, що дитина буде продовжувати зайняття танцями.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_7 , просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2025 року у справі № 947/8389/25 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що так званий «спортивний клуб GO club», у якому, займається донька ОСОБА_3 , фактично не є спортивним клубом у розумінні відповідних вимог законодавства, не має офіційного статусу закладу фізкультурно-оздоровчої або освітньо-розвиваючої спрямованості. Скаржник вважає, що додаткові витрати, пов'язані з відвідуванням ОСОБА_3 вказаного танцювального гуртка не можуть бути віднесені до витрат викликаних особливими обставинами.
Зазначає, що ОСОБА_2 пропонує матері дитини мирне врегулювання спору шляхом фінансування 50% витрат на зайняття дитиною спортивною або танцювальною дисципліною у будь-якій на вибір секції, студії, яка входить до відповідної федерації України, у тому числі авансування таких витрат на рахунок відповідної секції, студії.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.08.2025 року ОСОБА_1 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 копію ухвали про відкриття провадження від 22.08.2025 року отримали 25.08.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 22.08.2025 року та копію апеляційної скарги отримала 25.08.2025 року та 19.08.2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 44050 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що позивач довела той факт, що дитина займається танцями систематично та безперервно, має здібності та досягнення у вказаній сфері, що підтверджується численними Дипломами Всеукраїнських турнірів із сучасного танцювального спорту, та займає 1 місця у категорії «джаз-фанк» юніори. Тобто, суду доведено що, дитина має певні спортивно-танцювальні досягнення, медичні протипоказання зайняття танцями відсутні. Стягнення витрат наперед законом регламентовано, якщо ці витрати на розвиток дитини є передбачуваними та доведеними. Суд вважав, позовні вимоги у загальному розмірі 44050,00 грн, що складаються із фактично понесених додаткових витрат у розмірі 2050 грн та додаткових витрат наперед у розмірі 42000 грн, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, але за умови, що дитина буде продовжувати зайняття танцями.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07.08.2012 року Відділом державної реєстрації цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис 6672.
Дитина проживає з матір'ю, батько мешкає окремо.
Судовим наказом Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2024 року у справі №947/2315/24 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2024 року розірвано шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 04.11.2011 року Київським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Системний аналіз зазначених норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, чи то страждає на тяжку хворобу.
Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663 св 21).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до ст. ст.181,182 СК України.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року за № 3" роз'яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Як вбачається з тексту позовної заяви позивачка, звертаючись із вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину, обґрунтовуючи позов посилалася на те, що судовим наказом Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2024 року з урахуванням ухвали від 13.12.2024 року про виправлення описки, у справі №947/2315/24 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття. Оскільки відповідач офіційно не працевлаштований в України, проживає та отримує доходи за кордоном, то позивач щомісячно отримує аліменти у розмірі 3240 грн, сума яких не є необхідною та достатньою для розвитку дитини. Дитина займається танцями, має успіхи, що підтверджується грамотами на нагородами. Відповідач не заперечував відвідування донькою занять. За зайняття танцями в січні та лютому 2025 року позивачем сплачено 4100 грн, половина з яких складає 2050 грн. Передбачувані витрати на танці за період 21.03.2025 року по 26.07.2030 року становлять 84000 грн, половина з цих витрат у розмірі 42000 грн, які вважає додатковими витратами на дитину.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
На підтвердження обставин понесення додаткових витрат пов'язаних із зайняттям дитиною танцями, позивачем до суду надано довідку керівника спортивного клубу «GО CLUB» від 13.12.2024 року; платіжну інструкцію від 27.01.2025 року на суму 1100 грн оплата за тренування; платіжну інструкцію від 17.02.2025 року на суму 1200 грн оплата за тренування; платіжну інструкцію від 22.02.2025 року на суму 900 грн оплата за підготовку; квитанція від 22.02.2024 року про перерахування 900 грн.
Згідно довідки керівника спортивного клубу «GО CLUB» від 13.12.2024 року ОСОБА_3 відвідує тренування з танцювального напрямку «Jazz Funk» в спортивному клубі «GО CLUB» з 27.02.2024 року. За час навчання в клубі ОСОБА_8 неодноразово приймала участь у змаганнях та займала призові місця.
Колегія суддів не бере до уваги в якості належного, допустимого та достовірного доказу понесення позивачем додаткових витрат на дитину - квитанцію від 22.02.2025 року про перерахування 900 грн участь у конкурсі, оскільки з вказаного доказу не можливо встановити отримувача коштів та квитанцію від 22.02.2025 року в сумі 900 грн за підготовку, оскільки ці витрати не є додатковими витратами.
Посилання скаржника на те, що не надано письмового доказу підтвердження факту погодження з відповідачем щодо зайняття дитиною танцями не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2025 року у справі № 947/29175/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_9 у загальному розмірі 7246 грн, та яким встановлено, що ОСОБА_8 почала відповідний розвиток власних здібностей з урахуванням згоди на це з боку батька, який не лише на заперечував, а й частково оплачував вказані зайняття до розірвання шлюбу. Наявність відповідних грамот та дипломів підтверджують схильність дитини до танців.
Вказане рішення набрало законної сили та відповідачем не оскаржувалось в апеляційному порядку. Із тексту зазначеного вище рішення суду вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приймали участь у розгляді справи № 947/29175/24, а тому під час розгляду цієї справи ними не можуть оспорюватися обставини, які були встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.01.2025 року.
Отже, факт погодження батька на зайняття донькою танцями у спортивному клубі «GО CLUB» та наявність здібностей до танців дитини не підлягає доказуванню, оскільки ці обставини встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2025 року, яке набрало законної сили.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення понесених додаткових витрат на зайняття дитиною танцями, які понесені позивачем підлягають задоволенню частково у розмірі частки яка складає 1150 грн.
Що стосується стягнення половини витрат на майбутнє у розмірі 42000 грн, які позивач вважає додатковими витратами на дитину, то колегія суддів вважає, що вказані витрати не підлягають задоволенню, оскільки дорослішаючи, дитина може змінити свої інтереси та вподобання з часом, отже вказані витрати суперечать принципу розумної передбачуваності, базуються виключно на припущеннях позивача, без урахування об'єктивної реальності розвитку дитини та зміни інтересів з віком.
Слушними є посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що неможливо передбачити чи продовжить своє функціонування конкретна танцювальна студія протягом тривалого періоду, чи залишаться незмінними умови надання послуг та їхня вартість та чи не виникнуть інші об'єктивні обставини, що унеможливлять продовження відвідування дитиною саме цих занять.
Колегія суддів не приймає та не надає оцінку новим доказам, які надано відповідачем до суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» зазначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем ОСОБА_2 , від імені якого діяв представник ОСОБА_10 надавався відзив на позовну заяву, 10.07.2025 року представник ОСОБА_10 приймав участь у судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання.
Скаржником в апеляційній скарзі не викладено обставини та не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції, у визначений цивільним процесуальним законодавством строк документів, які додані до апеляційної скарги, отже відповідачем не наведено поважних причин ненадання доказів під час розгляду справи судом першої інстанції, як і відсутнє клопотання про дослідження документів.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що документи, які додані скаржником до апеляційної скарги, не підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини з 44050 грн до 1150 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Щодо судових витрат
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 1816,80 грн, що підтверджується квитанцією 07.08.2025 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог закону, а ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір, та апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, то колегія суддів вважає, що скаржнику підлягає компенсації за рахунок держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги у розмірі 1769,37 грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_10 , задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня2025 року змінити, зменшивши стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини з 44050 грн до 1150 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1769,37 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених пунктом 2 частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
М.В. Назарова