Провадження № 22-ц/803/8565/25 Справа № 175/8961/24 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
11 листопада 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря: Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2025 року (повний текст складено 11 червня 2025 року у сел. Слобожанське) у справі за позовом Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
У червні 2024 року Підгородненська міська рада звернулась до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що відповідно до наказу завідуючого районного відділу освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 09.07.2001 року № 37-К відповідача призначено на посаду директора комунального закладу Підгородненської середньої школи № 2 з 01.08.2001 року (найменування закладу змінено на Ліцей №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області).
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2022 року по справі № 904/79/18 вирішено стягнути з Ліцею №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 20279688) на користь Підприємства об'єднання громадян "Виробничо-комерційне підприємство Дніпропромтех" основну заборгованість 447 268, 28 грн., інфляційні втрати 557 277,73 грн., 3% річних 82 934,57 грн., 21 450,00 грн. витрат на проведення будівельно-технічної експертизи та судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог 16 311,81 грн..
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2023 року справа № 175/2003/23, кримінальне провадження № 12021046440000335 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, цивільний позов Підгородненської міської ради про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 557 277,73 грн. залишено без розгляду, а тому вимоги потерпілої сторони можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Підгородненська міська рада просила стягнути з ОСОБА_1 1 149 685,04 грн. матеріальної шкоди та витрати зі сплати судового збору у розмірі 17 245,28 грн..
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Підгородненської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з'ясування обставин, які мають значення для справи.
З посиланням на доводи, аналогічні доводам позовної заяви, зазначає, що ОСОБА_1 , як директор навчального закладу, в результаті недобросовісного виконання своїх обов'язків, яке полягає у передорученні підписання документів та проставлення на них печатки від її імені іншою особою та не здійсненні реєстрації договору підряду в органах державної казначейської служби, що призвело до господарсько-правової відповідальності позивача за порушення договірних відносин та стягнення такої заборгованості разом зі штрафними санкціями та судовими витратами з останнього за судовим рішенням в рамках господарської справи №904/79/18. При цьому розмір такої шкоди визначається у рішенні суду та є дійсною прямою шкодою, яка полягає у грошових виплатах, що викликані внаслідок порушення працівником своїх трудових обов'язків.
Також, вважає, що закриття кримінального провадження п.1 ч.2 ст. 284 КПК України не звільняє винну особу, якою є відповідач від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду у порядку ч.1 ст. 1166 ЦК України. Крім того, ОСОБА_1 є працівником позивача і для настання цивільно-правової відповідальності не обов'язкове притягнення до кримінальної відповідальності.
З приводу строку звернення до суду посилається на положення ч.3 ст. 233 КЗпП України та зазначає такий річний строк починає відраховуватись з моменту винесення ухвали від 06.07.2023 року про звільнення відповідача від кримінальної відповідальності.
Також звертає увагу, що судом першої інстанції не було приєднано до матеріалів справи відповіді на заяву представника відповідача від 03.06.2025 року та під час ухвалення рішення не враховано відповіді на відзив.
Від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначав, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено вини ОСОБА_1 у заподіянні позивачу збитків та причинний зв'язок між діями відповідача і умовами договору підряду №б/н від 17.11.2014 року щодо оплати грошових коштів за виконані роботи.
При цьому закрите кримінальне провадження також не є доказом вини відповідача у нанесені скаржнику матеріальної шкоди. Щодо розміру шкоди звертає увагу на те, що рішенням господарського суду в рамках справи №904/79/18 позовні вимоги задоволено частково. Крім того, під час розгляду справи встановлено, що договір підряду № б/н від 17.11.2014 року є правомірним, кошти сплачені за ним є виконанням взятих на себе договірних зобов'язань, а тому дії, вчинені відповідачем не є і не можуть бути протиправними. На його думку скаржник намагається перекласти відповідальність за господарським договором (дійсність якого не оскаржується) на відповідача, як керівника юридичної особи. При цьому суми заявлені до стягнення за своєю юридичною природою не відносяться до матеріальної шкоди в силу норм матеріального права
З приводу доводів апеляційної скарги в частині протиправної поведінки відповідача щодо реєстрації в органах державного казначейства грошового зобов'язання, звертав увагу на те, що позивачем не доведено, що відповідачем як директор відповідно до своїх посадових обов'язків на дату укладення договору підряду був зобов'язаний зробити таку реєстрацію. Крім того зазначав, що із наданих позивачем документів не можливо встановити порядок фінансування закладу освіти на предмет оплати договору підряду.
Про час та дату розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання судових повісток в системі Електронний суд представниками позивача та відповідача, а також довідкою про доставку повістки у вигляді смс на номер телефону відповідача.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу завідуючого районного відділу освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 09.07.2001 року № 37-К відповідача призначено на посаду директора комунального закладу Підгородненської середньої школи № 2 з 01.08.2001 року.
30.06.2020 року відділом освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з відповідачем ОСОБА_1 був укладений трудовий контракт, як з директором комунального закладу Підгородненська середня школа № 2 строком на 6 (шість) років з 01.07.2020 р. до 30.06.2026 року.
На підставі рішення Підгородненської міської ради від 16.12.2020 року «Про прийняття до комунальної власності Комунального закладу «Підгородненська загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області» прийнято до комунальної власності територіальної громади Підгородненської міської ради зі спільної власності територіальних громад Дніпровського району Комунальний заклад «Підгородненська загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області.
На підставі вказаного рішення відбулась заміна власника (засновника) Комунального закладу Підгородненська загальноосвітня школа №2» (найменування закладу змінено на Ліцей №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області) з Дніпровської районної ради Дніпропетровської області на Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2021 у справі №904/79/18, резолютивна частина якого змінена постановою Центрального апеляційного суду від 31.05.2022 року по справі № 904/79/18, вирішено стягнути з Ліцею №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 20279688) на користь Підприємства об'єднання громадян "Виробничо-комерційне підприємство Дніпропромтех" (код ЄДРПОУ24238048) основну заборгованість 447 268, 28 грн., інфляційні втрати 557 277,73 грн., 3% річних 82 934,57 грн., 21 450,00 грн. витрат на проведення будівельно-технічноі експертизи та судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог 16 311,81 грн., також вирішено нарахувати до стягнення з Ліцей №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 20279688) на користь Підприємства об'єднання громадян "Виробничо-комерційне підприємство Дніпропромтех" (код ЄДРПОУ24238048) 3% річних до моменту виконання рішення суду.
Ухвалюючи судові рішення по справі № 904/79/18 суди виходили з того, що між Підприємством об'єднання громадян "Виробничо-комерційне підприємство Дніпропромтех", м. Дніпро та Комунальним закладом Підгородненська загальноосвітня школа №2» (найменування закладу змінено на Ліцей №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області) був укладений договір підряду №б/н від 17.11.2014р., також судами встановлено, що між сторонам склалися господарські правовідносини щодо виконання ремонту (поточного, капітального) приміщення спортивної зали Комунального закладу "Підгородненська загальноосвітня школа №2".
29.10.2021 року відносно відповідача ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021046440000335, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Обвинувачення відповідача Каліберди С.А. по кримінальному провадженню № 12021046440000335 обґрунтувалось тим, що у порушення пункту 2.2. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, Комунальний заклад Підгородненська середня загальноосвітня школа №2 як розпорядник бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання не подала до відповідного органу казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання; внаслідок несплати вище вказаних робіт за позовною заявою Підрядника про стягнення заборгованості за договором підряду №б/н від 17.11.2014 постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2022 (судова справа №904/79/18) стягнуто з Ліцею №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області (стара назва Комунальний заклад «Підгородненська загальноосвітня школа» 2 І-ІІІ ступенів» Дніпровського району Дніпропетровської області) на користь Підприємства об'єднання громадян «Виробничо-комерційне підприємство Дніпропромтех» заборгованість у розмірі 1 149 685,04 грн; внаслідок неналежного виконання директором ліцею №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області (стара назва «Комунальний заклад Підгородненська загальноосвітня школа №2» Дніпровського району Дніпропетровської області) Калібердою С.А. своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, передбачаючи, що правам і законним інтересам школи може бути завдано тяжкі наслідки, але легковажно розраховувала на їх відвернення, діючи у порушення пунктів 1.9., 4.6 Статуту комунального закладу Підгородненської середньої загальноосвітньої школи №2, пункту 2.2. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, пункту 5.1.1. Договору підряду б/н від 17.11.2014, своєчасно та в повному обсязі не сплатила за виконані роботи грошові кошти, внаслідок чого державі в особі Підгородненської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області та Ліцею №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області (стара назва Комунальний заклад «Підгородненська загальноосвітня школа» № 2 І-ІІІ ступенів» Дніпровського району Дніпропетровської області) завдано шкоди на загальну суму 557 277,73 грн. (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч двісті сімдесят сім гривень сімдесят три копійки), що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і відповідно до ч. 4 примітки ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2023 р. справа № 175/2003/23, кримінальне провадження № 12021046440000335 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, цивільний позов Підгородненської міської ради про стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду.
З ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2023 р. справа № 175/2003/23 про закриття кримінального провадження витікає, що з моменту вчинення інкримінованого злочину минуло більше дев'яти років, строк давності - це передбачений статтею 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності, при закритті провадження по справі з вказаної підстави, питання щодо встановлення вини особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, судом не вирішується.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту заподіяння відповідачем, який перебував із ним у трудових відносинах, шкоди, а саме причинно- наслідкового зв'язку між будь-якою бездіяльністю чи діями відповідача, під час його перебування на посаді директора та підписання договору підряду й проведенні відповідної реєстрації в органах державного казначейства грошового зобов'язання. Також виходив із того, що стягнуті кошти за судовим рішення у справі № 904/79/18 включають суму вартості виконаних робіт за договором підряду, які за змістом ст. 22 Цивільного кодексу України не можуть відноситися до матеріальних збитків і відповідно відшкодовуватися. Крім того засновники ліцею могли та повинні були знати про необхідність оплати за виконані роботи по даному договору підряду, і відповідно зволікання в оплаті даних робіт може бути наслідком виникнення відповідних штрафних санкцій, тому допускаючи прострочення в оплаті за виконані роботи засновник (засновники) створив передумови для нарахування та стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за не оплачене грошове зобов'язання.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
За правилом п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.
Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частинами першою-четвертою статті 135-3 КЗпП України передбачено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Відповідно до статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Звертаючись до суду із позовом, Підгородненська міська рада просила стягнути з ОСОБА_2 шкоду, яка була заподіяна в результаті неналежного виконання нею своїх посадових обов'язків директора ліцею, які встановлені під час розгляду справи №904/79/18 та виразились у тому, що вона передоручила підписання документів та проставлення на них печатки від її імені іншій особі, а також вчасно не зареєструвала грошове зобов'язання в органах Державної казначейської служби, що призвело до стягнення з ліцею заборгованості за договором підряду та штрафних санкцій.
Як зазначалось вище та встановлено в рамках розгляду справи №904/79/18 між Підприємством об'єднання громадян «Виробничо-комерційне підприємство Дніпропромтех», м.Дніпро та Комунальним закладом Підгородненська загальноосвітня школа №2» (найменування закладу змінено на Ліцей №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області) був укладений Договір підряду № б/н від 17.11.2014року, неналежне виконання умов якого спричинило виникнення заборгованості перед підрядчиком після виконнання останнім капітального ремонту спортивної зали Комунального закладу Підгородненська загальноосвітня школа №2».
Господарський суд в рамках розгляду справи №904/79/18 прийшов до висновку про те, що директор закладу ОСОБА_1 не добросовісно виконувала покладені на неї повноваження як директора школи, що полягало у передорученні підписання документів та проставлення на них печатки від її імені іншою особою.
Зазначені остаивни встановлювались в межах розгляду господарської справи для встановлення наявності господарсько-правових відносин між Підприємством об'єднання громадян «Виробничо-комерційне підприємство Дніпропромтех», м.Дніпро та Комунальним закладом Підгородненська загальноосвітня школа №2» (найменування закладу змінено на Ліцей №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області), як підрядником та замовником в рамках договору підряду від 17.11.2014року.
А отже не встановлюють вини ОСОБА_1 у неналежному невиконанні договору підряду в частині оплати послуг Дніпропромтех по ремонту спортзали, яка стала причиною стягнення заборгованості та штрафних санкцій в рамках розгляду справи №904/79/18 та на підставі якої рада просить стягнути на їх користь із відповідача матеріальну шкоду.
Що стосується доводів про те, що відповідач не виконувала належним чином свої обов'язки щодо реєстрації грошових зобов'язань в органах Державної казначейської служби України, то матеріали справи не містять відомостей про те, що посадові обв'язки директора навчального закладу включають їх у себе, а отже не можна оцінити правомірність чи неправомірність дій (бездіяльності) відповідача щодо такої реєстрації. Крім того наданий позивачем контракт із керівником комунального закладу, підписаний ОСОБА_1 та статут ліцею №2 датовані 2020 та 2021 роками відповідно, а отже не можуть бути підтвердженням обсягу посадових обов'язків директора під час укладення та виконання договору підряду у 2014 році.
Крім того, слід звернути увагу, що в рамках розгляду справи №904/79/18, як раз і було встановлено на підставі висновку судово-почеркознавчої експертизи від 19.11.2018 року, що підпис від імені ОСОБА_1 у довідці про зміну кошторису були виконані не нею, а іншою особою.
Також в рамках розгляду справи №904/79/18 було встановлено, що відповідно до Статуту комунального закладу «ПІДГОРОДНЕНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №2 І-ІІІ СТУПЕНІВ» Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, затвердженного 23.12.2020року рішенням сесії Підгородненської міської ради № 49-2/8 :« 4.1 Управління Школою здійснюється її Засновником. Безпосереднє керівництво Школою здійснює його директор…
…4.4 Директор Школи розпоряджається в установленому порядку шкільним майном і коштами…
… 6.1. Фінансово-господарська діяльність Школи здійснюється на основі кошторису.
6.2. Джерелами формування кошторису Школи є:
- кошти Власника;
- кошти державного та місцевого бюджету у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі Державних стандартів освіти;
-кошти фізичних, юридичних осіб;
-кошти, отримані за надання платних послуг;
-доходи від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання;
-благодійні внески юридичних і фізичних осіб;
-інші джерела, не заборонені законодавством.
6.3 Школа має повну фінансову самостійність і працює за власним штатним розписом і кошторисом витрат, затвердженим органом управління освітою.
6.4 Школа має право на придбання та оренду необхідного обладнання та інші матеріальні ресурси, користуватися послугами будь-якого підприємства,установи, організації або фізичної особи, фінансувати за рахунок власних надходжень заходи, що сприяють поліпшенню соціально-побутових умов колективу…» (т.6 а.с. 54-72).
Тому Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 31.05.2022 року констатував наступне:« … в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у директора «КЗ Підгородненська СЗШ №2 Каліберди С.А. будь-яких обмежень, які могли б вплинути на можливість укладання нею договору підряду №б/н від 17.11.2014року в якості уповноваженої посадової особи самостійного суб'єкту господарських правовідносин, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав як для солідарного стягнення заборгованості з Співвідповідача-1 (Ліцей №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області ) та Співвідповідача-4 (Відділ освіти, культури, молоді та спорту Підгородненської міської ради ), так і для стягнення заборгованості субсидіарно з Співвідповідача-3 (Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області) та Співвідповідача-2 (Територіальної громади в особі Дніпровської районної ради Дніпропетровської області).
Також матеріли цивільної справи містять копію Статуту Ліцею №2 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області відповідно до п. 1.6 якої ліцей є юридичною особою, має штамп, печатку, вивіску, самостійний баланс, рахунки в територіальних органах державного казначейства, ідентифікаційний номер, офіційні бланки зі своєю назвою.
Таким чином, встановлено, що Ліцей №2 Підгородненської міської ради (до перейменування Підгородненської середньої школи № 2) є самостійною юридичною особою, засновником якого є Підгородненська міська рада і саме з ліцею в рамках господарської справи було стягнуто заборгованість за договором підряду та штрафними санкціями, а тому не вбачається підстав для відшкодування шкоди саме Підгородненській міській раді.
За встановлених обставин суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши положення статті 130 КЗпП України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не було доведено вини ОСОБА_1 у заподіянні позивачу шкоди, яка полягала у стягнені із навчального закладу заборгованості за договором підряду та штрафних санкцій через його несвоєчасне виконання.
Процесуальні порушення, зазначені в апеляційній скарзі не є обов'язковою підставою у розумінні ч.3 ст. 376 ЦПК України для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам позовної заяви, які суд першої інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і зміні рішення суду з ухваленням нового немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2025 року.
Судді: