Провадження № 22-ц/803/8393/25 Справа № 175/4395/25 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
11 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Озерянська Ж.М.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти ІНФОРМАЦІЯ_2 з вимогою про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000,00грн.
Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що він з 15 грудня 2015року по 25 жовтня 2020року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді начальника групи ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 200/4475/24 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2018року по 25 жовтня 2020року без застосування щомісячної фіксованої індексації 329,68грн; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2018року по 25 жовтня 2020року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003року № 1078 із застосуванням щомісячної індексації-різниці 329,68грн, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024року змінено. В абзаці другому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024року слова та цифри «в період з 01.12.2018 по 25.10.2020 без застосування щомісячної фіксованої індексації 329 грн 68коп» словами та цифрами «в період з 01.03.2018 по 25.10.2020 без застосування щомісячної фіксованої індексації 534 грн 08коп». В абзаці третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024року слова та цифри «з 01.12.2018 по 25.10.2020» та «329 грн 68коп» словами та цифрами «з 01.03.2018 по 25.10.2020» та «534 грн 08коп». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024року залишено без змін.
17 січня 2025року на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024року було видано виконавчий лист.
17 квітня 2025року на виконання вимог постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024року та виконавчого листа на його картковий рахунок було зараховано грошові кошти в розмірі 7 273,45грн.
Позивач зазначав, що у зв'язку із невиплатою індексації-різниці грошового забезпечення йому завдано моральної шкоди, що полягає у незаконності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиконання умов договору стосовно належної оплати праці за період з 01 грудня 2018року по 25 жовтня 2020року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2025року позов задоволено частково. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 7273,45грн.
Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що внаслідок невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018року по 25 жовтня 2020року він зазнав переживань та хвилювань.
Враховуючи характер і тривалість моральних страждань позивача, критерії співмірності, розумності і справедливості, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 7 273,45грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
04 липня 2025року ІНФОРМАЦІЯ_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позову повністю.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Заявник посилався на відсутність встановлених судом фактів завдання позивачу моральної шкоди.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
09 липня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу; та 17 липня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2025року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2025року.
25 вересня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 155? год 11 листопада 2025року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Позивач ОСОБА_1 з 15 грудня 2015року по 25 жовтня 2020року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді начальника групи ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 200/4475/24 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2018року по 25 жовтня 2020року без застосування щомісячної фіксованої індексації 329,68грн; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2018року по 25 жовтня 2020року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003року № 1078 із застосуванням щомісячної індексації-різниці 329,68грн, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024року змінено. В абзаці другому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024року слова та цифри «в період з 01.12.2018 по 25.10.2020 без застосування щомісячної фіксованої індексації 329 грн 68коп» словами та цифрами «в період з 01.03.2018 по 25.10.2020 без застосування щомісячної фіксованої індексації 534 грн 08коп». В абзаці третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024року слова та цифри «з 01.12.2018 по 25.10.2020» та «329 грн 68коп» словами та цифрами «з 01.03.2018 по 25.10.2020» та «534 грн 08коп». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024року залишено без змін.
17 січня 2025року на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024року було видано виконавчий лист.
17 квітня 2025року на виконання вимог постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024року та виконавчого листа на картковий рахунок позивача було зараховано грошові кошти в розмірі 7 273,45грн.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
При частковому задоволенні позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що з вини відповідача, що полягає у невиплаті індексації-різниці грошового забезпечення, позивач зазнав моральних страждань.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково так як судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Апеляційний суд зауважує, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин (шляхом присудження невиплачених сум чи виконання рішення суду про їх стягнення), а має самостійне юридичне значення.
Тобто за умови порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконної невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) зазначено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вимогу про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що тривале емоційне напруження через невиплату присуджених судом грошових коштів призвело до його моральних переживань та виникнення потреби докласти додаткових зусиль для організації життя. Все це було спричинено внаслідок порушення відповідачем його законних прав на своєчасне отримання відповідних грошових коштів. Невиплата індексації-різниці грошового забезпеченняпризвела до погіршення життєвих умов позивача та моральних страждань. Він був позбавлений свого законного джерела доходу, а, отже, засобів для існування, що також завдало йому моральної шкоди, яку він оцінив у 30 000,00грн.
Встановивши, що ОСОБА_1 зазнав моральних страждань внаслідок порушення відповідачем його трудових прав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Водночас, при визначенні розміру такої шкоди судом не враховано принципи співмірності, справедливості і розумності.
Доводи апеляційної скарги про те, що доказів, які б підтверджували ступінь моральних страждань позивачем не надано і судом не обґрунтовано, є безпідставними.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що факт спричинення моральної шкоди доведено.
Відсутність прямого причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиплати індексації-різниці грошового забезпечення, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Заразом, апеляційний суд не погоджується з визначеним судом першої інстанції до стягнення розміром моральної шкоди, виходячи з наступного.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду.
Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022року у справі № 487/6970/20 зазначено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
У постанові від 17 листопада 2023року у справі № 326/789/21 Верховний Суд вказав наступне: «У постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012року у справі № 6-23цс12 зроблено висновок, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».
Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024року у справі №755/3443/21.
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 05 грудня 2022року у справі № 214/7462/20 зазначено, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020року у справі № 752/17832/14-ц).
З огляду на викладене апеляційний суд, з урахуванням встановлених судом першої інстанції фактичних обставин завдання позивачу моральної шкоди, тривалості та глибини моральних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , дійшов висновку, що розумним, виваженим і справедливим є визначення розміру відшкодування вказаної шкоди в сумі 2 000,00грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2025року підлягає зміні, зменшивши стягнутий з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 розмір моральної шкоди з 7 273,45грн до 2 000,00грн. В решті рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2025року слід залишити без змін.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи (пункти 1 частини першої статті 376 ЦПК України).
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Задовольнити частково апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2025року змінити, зменшивши стягнутий з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 розмір моральної шкоди з 7273,45грн до 2 000,00грн.
В решті рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025року.
Судді: