Провадження № 22-ц/803/10815/25 Справа № 214/11066/24 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
11 листопада 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/11066/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Зарівна Світлана Володимирівна, на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року, яке ухвалено суддею Малаховською І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 10 вересня 2025року, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру заборгованості по аліментам.
В обґрунтування позову зазначив, що наказом Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2020 року №214/1339/20 (провадження №2н/214/454/20) було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття.
При цьому, відповідачка вчинила недобросовісно, а саме, приховала та не повідомила суду обставину, про наявність у позивача ще однієї неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повністю знаходилась на утриманні батька, оскільки її мати ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 214/2958/15-ц від 28.07.2015 року.
Відповідно до вказаного судового наказу, державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позивачу нарахована заборгованість по аліментам в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, згідно середньостатистичної заробітної плати по місту Кривому Розі, станом на квітень 2024 року, у розмірі 183 071,33 грн.
Обставина щодо наявності двох дітей, повне утримання позивачем дитини від першого шлюбу на момент прийняття рішення суду, має істотне значення для вирішення справи та повинна бути врахована під час розгляду вимог про стягнення аліментів та визначення їх розміру, зокрема, й той факт, що двоє дітей проживають окремо - з різними батьками, перебуваючи на їх утриманні.
Зазначений судовий наказ № 214/1339/20 від 23.03.2020, був відкликаний рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.03.2024 року по справі №214/8369/23, оскільки був прийнятий з порушенням вимог процесуального законодавства, а саме, судом не було враховано наявність повного утримання батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 від 31.03.2014 року, що призвело до порушень ст.ст.161, 183 ЦПК України.
Отже, при врахуванні судом істотних обставин щодо перебування дитини від першого жінки - доньки ОСОБА_4 на утриманні позивача, та наявності двох дітей, на момент прийняття судового наказу № 214/1339/20 від 23.03.2022 року, призвело б до прийняття іншого рішення, а саме визначення розміру частки на утримання сина на користь відповідачки ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частки, замість прийнятої 1/4, що в свою чергу не призвело б до такого завищеного розміру нарахованої заборгованості в сумі 183 071,33 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд: зменшити заборгованість по аліментам ОСОБА_1 нараховану на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно судового наказу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №214/1339/20 (2-н/214/454/20) від 23.03.2020 року, до обґрунтованого розміру 121 018,00 грн., звільнивши позивача від сплати заборгованості в сумі 62 052,45 грн., що виникла за період з 01.01.2020 по 07.04.2024.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Зарівна С.В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет спору. Позов не містив вимог про відкликання чи скасування судового рішення чи наказу, а стосувався виключно вирішення зменшення розміру заборгованості відповідно до фактичного розміру аліментів, встановленого іншим судовим рішенням, яке має преюдиційне значення. Суд першої інстанції фактично розглянув не спір про розмір суму боргу, а питання дії виконавчого документа, чого позивач не вимагав. Прохальна частина позовних вимог викладена так: зменшити заборгованість по аліментам ОСОБА_1 нараховану на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ,31.08.2016 року згідно судового наказу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 214/1339/20, 2-н/214/454/20 від 23.03.2020 року, до обгрунтованого розміру 121 018,00 грн. та звільнити від сплати ОСОБА_1 заборгованості по аліментам у сумі 62 052,45 грн. на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Позивач наполягає, що ним вказано підстави та обгрунтування обставиною, що має істотне значення, адже наказом Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2020 року №214/1339/20 (провадження №2н/214/454/20) було неправомірно стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до його повноліття. При цьому, відповідачка вчинила недобросовісно, а саме, приховала та не повідомила суду обставину, про наявність у позивача на день звернення до суду, ще однієї неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повністю знаходилась на утриманні батька, оскільки її мати позбавлена батьківських прав за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 214/2958/15-ц від 28.07.2015 року. Відповідно до судового наказу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №214/1339/20, виданого 03.04.2020 року, державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позивачу нарахована заборгованість по аліментам в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, згідно середньостатистичної заробітної плати по місту Кривому Розі, станом на квітень 2024 року у розмірі 183 071,33 грн. Зазначений судовий наказ № 214/1339/20 від 23.03.2020, був відкликаний рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.03.2024 року по справі №214/8369/23, оскільки був прийнятий з порушенням вимог процесуального законодавства. Даним рішенням суду встановлена обставина, що судом не було враховано при винесені судового наказу № 214/1339/20 від 23.03.2020 наявність повного утримання батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 від 31.03.2014 року, що призвело до порушень ст.ст.161, 183 ЦПК України. Отже, при дотримані закону, врахуванні судом істотних обставин щодо перебування дитини від першої жінки, доньки повністю на утриманні позивача, також обставини наявності двох дітей на момент прийняття судового наказу № 214/1339/20 від 23.03.2022 року, призвело б до прийняття іншого рішення, а саме зменшення розміру частки на утримання сина на користь відповідачки у розмірі 1/6 частки замість прийнятої 1/4, що в свою чергу не призвело б до такого завищеного розміру нарахованої заборгованості в сумі 183 071,33 грн., а відбулося б нарахування 121 018 грн.
Підставою для зменшення заборгованості по аліментам позивача перед відповідачкою, та звільнення від сплати ОСОБА_1 заборгованості по аліментам у сумі 62 052,45 грн, є обставини що мають істотне значення, саме те, що борг по аліментам в сумі 183 071,33 грн. був нарахований державним виконавцем Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південо-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі судового наказу Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 23.03.2020 року № 214/1339/20, який згодом визнано таким, що прийнятий із порушенням процесуальних норм і внаслідок недобросовісної поведінки відповідачки - вона приховала від суду факт наявності в позивача ще однієї дитини, яку він утримував самостійно. Оскільки судовий наказ приймається без участі сторін, то ці обставини не залежали від волі позивача. Вказаний борг не сплачений, і був нарахований за період з 01.01.2020 по 07.04.2024 року. Після зміни розміру аліментів рішенням суду по справі №214/8369/23, з березня 2024 року до теперішнього часу, період для зменшення боргу по аліментам не заявлений у даній справі. Обставини встановлені рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.03.2024 року у справі № 214/8369/23, яким змінено розмір аліментів ОСОБА_6 із 1/4 до 1/6 частки доходу та визнано неправомірність попереднього судового наказу, через недобросовісні дії відповідачки та не дотримання норм закону. Отже, заборгованість обчислена на підставі такого наказу, є безпідставною в частині, що перевищує фактичний розмір аліментів по закону на суму 62 052,45 грн., і є підставою для зменшення боргу по аліментам відповідно до ст. 192, 197 СК України. Ці обставини для позивача є такими, які мають істотне значення та можуть бути підставою для часткового звільнення від сплати вказаної заборгованості по аліментах, що виникла через незаконність судового наказу. Однак, суд першої інстанції перекрутив зміст позову (правові підстави), позовні вимоги, зазначивши висновок, що відкликання судового наказу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2020 року №214/1339/20 не є підставою для перерахунку заборгованості по аліментам з 01.01.2020 року, законом не передбачено відкликання виконавчого документа за минулий період, тобто «заднім числом», і безпідставно відмовив, не застосувавши норми закону щодо зменшення боргу по аліментам.
Суд не дослідив усі докази та зробив формальний висновок по справі.
Суд не врахував, що рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.03.2024 р. у справі № 214/8369/23 встановило неправомірність судового наказу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 214/1339/20, 2-н/214/454/20 від 23.03.2020 року, через неправомірність дій іншої сторони, тому утворилась заборгованість, про яку заявлено вимоги зменшення з 183 071,33 грн. до 121 018,00 грн.
Отже, правової підстави для її збереження в попередньому обсязі не існує.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи між тими самими сторонами.
Суд не врахував преюдиційне значення даного рішення яке є обов'язковим для врахування.
Застосування судом «заборони зворотної дії» рішень не відповідає змісту ст. 197 СК України, яка прямо дозволяє коригування розміру боргу у разі зміни істотних обставин.
Наполягає на тому, що відмова судом у задоволенні позову призводить до збереження необґрунтованої заборгованості у розмірі 183 071,33 грн, що є непосильним для позивача, який має трьох дітей, не працює за станом здоров'я та фактично утримує одну дитину самостійно.
Такий підхід порушує баланс між інтересами дитини та можливостями батьків (ст. 7, 182 СК України, ст. 3 Конвенції про права дитини).
Позовні вимоги ОСОБА_1 були спрямовані не на скасування виконавчого документа, а на усунення неправомірно нарахованої частини боргу, який виник через неправомірність судового наказу
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з'явилися, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Зарівна С.В. надала заяву про розгляд справи за її відсутності, а інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2020 року №214/1339/20 (провадження №2н/214/454/20) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 25.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).
Згідно витягу №00048156446 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження встановлено, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 9-10).
Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.07.2015 року по цивільній справі №214/2958/15-ц судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , позбавлено батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12-14).
Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2024 року зменшено розмір аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розміру 1/6 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та відкликано судовий наказ Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2020 року №214/1339/20 (провадження №2н/214/454/20) (а.с.15-17).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого відносно ОСОБА_1 надані лікувальні та трудові рекомендації, де зазначено «без фізичного навантаження» (а.с.19).
Згідно довідки форми ОК-7 від 10.12.2024 року, позивач не працював з 2014 року та офіційного доходу не отримував (а.с. 18).
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, виданого державним виконавцем Боровик С.В., у ОСОБА_1 , станом на 07.04.2024 року, заборгованість по сплаті аліментів, за період з лютого 2020 року до квітня 2024 року, складає 183 071,33 грн. З даного розрахунку також вбачається відсутність оплати аліментів з вересня 2020 року по квітень 2024 року (а.с.11).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру заборгованості по аліментам, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають змісту закону та порушують гарантовані законом та Конвенцією про права дитини права дитини на належне утримання його батьком у визначеному судовим рішенням розмірі. Суд додатково зазначив, що рішення суду від 07 березня 2024 року по справі №214/8369/23 не є підставою для перерахунку державним виконавцем заборгованості по аліментам на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 за період з 01.01.2020 по 07.04.2024, у зв'язку з їх зменшенням з 1/4 на 1/6 частини заробітку платника аліментів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, у частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Відповідно до статей 150,180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.
Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Аналіз ст. 197 СК України надає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути частково або повністю звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.
Як визначено п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.
Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 року у справі №343/860/17 та постанові від 04.03.2021 року у справі №177/1090/18.
З аналізу положень ст. 197 СК України, вбачається, що вочевидь повне або часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам на неповнолітню дитину повинно мати місце лише у виключних випадках. Тобто, в розумінні цих положень закону, підставою для повного або часткового звільнення від сплати заборгованості за аліментами можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов'язані із самим фактом виникнення такої заборгованості.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення. Тобто, з аналізу даної правової норми вбачається, що питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини (дітей), оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини (дітей) з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Встановлено, що наказом Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2020 року №214/1339/20 (провадження №2н/214/454/20) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 25.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2024 року, яке набрало законної сили 09 квітня 2024 року, зменшено розмір аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розміру 1/6 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та відкликано судовий наказ Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2020 року №214/1339/20 (провадження №2н/214/454/20) (а.с.15-17).
При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.03.2024, у справі № 214/8369/23, встановлено неправомірність судового наказу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 214/1339/20, 2-н/214/454/20 від 23.03.2020 року, через неправомірність дій іншої сторони, є безпідставними, оскільки судом вирішувалося питання щодо наявності правових підстав для зменшення розміру аліментів, а питання щодо правомірності видачі судового наказу судом не вирішувалося та жодна оцінка діям стягувачки ОСОБА_2 судом не надавалася.
Слід зазначити, що у межіх цивільної справи № 214/8369/23 позивачем ОСОБА_1 вже ставилось питання про звільнення його від сплати заборговансоті по аліментам, з посилання на погіршення матеріального становища через хворобу, й у задоволенні позову було відмовлено.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі є зменшення заборгованості по аліментам, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно судового наказу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 214/1339/20, 2-н/214/454/20 від 23.03.2020 року, до обгрунтованого розміру 121 018,00 грн. та звільнення його від сплати заборгованості по аліментам у сумі 62 052,45 грн, з тих підстав, що при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу ОСОБА_2 вчинила недобросовісно, а саме, приховала та не повідомила суду обставину, про наявність у позивача на день звернення до суду, ще однієї неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повністю знаходилась на утриманні батька, що і призвело до можливості видачі судом наказу про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх доходів платника щомісячно.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що, у випадку надання стягувачкою ОСОБА_2 повної та достовірної інформації, судом було б присуджено до стягнення аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини від усіх доходів платника щомісячно, як у рішенні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2024 року по справі №214/8369/23, яким зменшено розмір аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розміру 1/6 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та відкликано судовий наказ Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2020 року №214/1339/20 (провадження №2н/214/454/20).
За таких обставин, на переконання позивача ОСОБА_1 , наявні підстави для зменшення розіру заборгованості до суми, яка була б нарахована у випадку визначення судовим наказом аліментів у розмірі 1/6 частини його заробітку, тобто до 121 018,00 грн. та звільнення його від сплати заборгованості по аліментам у сумі 62 052,45 грн., однак, такі доводи не є обставинами, що мають істотне значення для звільнення від заборгованості за аліментами в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України.
Фактично, звернувшись до суду із даним позовом, позивач ОСОБА_1 ставить перед судом питання щодо зменшення розміру аліментів у період 01 січня 2020 року по 07 квітня 2024 року з 1/4 частини до 1/6 частини його доходу щомісячно, що є неприпустимим, оскільки розмір аліментів визначено судовим рішенням, яке набрало законної сили, та підлягає обов?язковому виконанню.
Всі обставини, наведені позивачем, не є підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах в порядку ч. 2 ст. 197 СК України, у тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у позові, не застосувавши норми закону щодо зменшення боргу по аліментам, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідні правові норми наведено у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення позивачем норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилання на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Зарівна Світлана Володимирівна, - залишити без задоволення.
Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: