12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 504/1028/20
провадження № 61-991св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Доброславського районного суду Одеської області від 26 травня 2023 року в складі судді Барвенко В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2 , у якому просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 14 грудня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в частині визначення покупця та перевести права та обов'язки покупця на ОСОБА_1 , якого визнати покупцем за вказаним договором;
визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 14 грудня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в частині визначення покупця та перевести права та обов'язки покупця на ОСОБА_1 , якого визнати покупцем за вказаним договором;
визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14 грудня 2019 року № 34647100 щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ним право власності на зазначені земельну ділянку та житловий будинок.
На обґрунтування позову зазначав, що фактично у вказаних договорах покупцем виступав він, а не ОСОБА_2 , розрахунок з продавцем здійснював також він за власні кошти, отримані ним від продажу належної йому квартири, яку він продав в той самий день.
Він здійснив оформлення житлового будинку та земельної ділянки на ОСОБА_2 , оскільки вона обіцяла створити з ним сім'ю, народити дітей, тобто ввела його в оману, зловживаючи його теплими почуттями.
Вказані правочини є удаваними в силу статті 235 ЦК України, оскільки вчинені сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 26 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки в частині особи покупця майна є удаваними, зокрема, доказів сплати саме ним особисто власних коштів продавцю ОСОБА_3 в сумі 362 500,00 грн.
Суд відхилив твердження позивача про те, що спірний будинок та земельна ділянка придбані ОСОБА_1 за рахунок коштів отриманих ним від продажу власної квартири.
В матеріалах справи відсутні докази того, що кошти, отримані ОСОБА_1 кошти від продажу належної йому квартири були використані на придбання спірних будинку та земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_1 на момент вчинення оспорюваних правочинів перебував у зареєстрованому шлюбі.
Продаж житлового будинку здійснювався шляхом безготівкового розрахунку через ПАТ «Банк Восток», і вся сума, яка вказана у договорі як ціна продажу будинку, була зарахована на рахунок ОСОБА_3 .
Відсутні докази вступу ОСОБА_1 в управління спірною нерухомістю, сплати комунальних та інших обов'язкових платежів на її утримання.
Нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Доброславського районного суду Одеської області від 26 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбане за кошти іншої особи і для неї, та зо інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір відповідно до статей 235, 236 ЦК України може бути визнаний недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.
Апеляційний суд безпідставно не відклав розгляд справи за його клопотанням, що призвело до порушення гарантій прав особи на участь у розгляді її справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали з Доброславського районного суду Одеської області.
27 березня 2024 року справа № 504/1028/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного
провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 14 грудня 2019 року ОСОБА_3 (як продавець) та ОСОБА_2 (як покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5122786400:02:001:3389, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна продажу земельної ділянки становила 24 500,00 грн, які одержані продавцем від покупця до підписання цього самого договору. Договір посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М., зареєстрований у реєстрі за № 1209.
Цього ж дня ОСОБА_3 як продавець уклав з ОСОБА_2 як покупцем договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за цією ж адресою. Ціна продажу житлового будинку становила 362 500,00 грн, які одержані продавцем від покупця до підписання цього договору шляхом безготівкового розрахунку через ПАТ «Банк Восток». Договір посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М., зареєстрований у реєстрі за № 1210.
Обставини розрахунку ОСОБА_2 з ОСОБА_3 за придбання квартири підтверджуються копією платіжного доручення № 320809 від 14 грудня 2019 року, а також квитанцією № 162450 від 14 грудня 2019 року ПАТ «Банк Восток» м. Дніпро про отримання ОСОБА_3 362 500,00 грн від ОСОБА_2 .
14 грудня 2019 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, за умовами якого продав квартиру АДРЕСА_2 за 1 195 171,00 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., зареєстровано в реєстрі за № 6107.
В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 від 15 лютого 2019 року наступного змісту: «Я, ОСОБА_3 , будучи попередженим нотаріусом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, надаю такі свідчення суду: 14.12.2019 року я продав свою земельну ділянку з розташованим на ній житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Покупцем виступила ОСОБА_2 . Однак, перед оформленням правочину, пошуком земельної ділянки, обговоренням ціни і порядку оплати, всіма іншими питаннями, у тому числі - оплатою повної вартості покупки, займався ОСОБА_1 він планував продати інший об'єкт нерухомості, щоб купити цей. Я був здивований тим фактом, що покупцем виступила ОСОБА_2 , хоча насправді ОСОБА_1 купував земельну ділянку та будинок з власних коштів і це було видно. ОСОБА_2 нічим не цікавилась і я її бачив лише тоді, коли необхідно було підписувати документи у нотаріуса. Окрім цього ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 розповідав мені, що він у той самий день продав іншу нерухомість і зараз купує мої об'єкти з грошей, які отримав за неї. Розрахунки проводив ОСОБА_1 . Вказані свідчення готовий підтвердити в суді під присягою». Заява посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А. 15 лютого 2019 року, зареєстрована у реєстрі за № 1022.
Згідно відповіді Фонтанської сільської ради Одеського (Лиманського) району Одеської області від 28 вересня 2020 року, земельний податок за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , у 2019 року був сплачений ОСОБА_2 .
В матеріалах справи наявні докази на підтвердження сплати ОСОБА_2 комунальних платежів на утримання спірної нерухомості.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Відповідно до частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).
У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а не сторони правочину. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не «приховують» сторону правочину.
Нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц (провадження № 61-14680сво20).
З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів в частині визначення покупця, та, як наслідок, про відмову в задоволенні інших позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо безпідставної відмови апеляційного суду у задоволенні клопотання заявника про відкладення розгляду справи, що призвело до порушення гарантій прав особи на участь у розгляді її справи.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи процесуальні строки розгляду справи, виклад позиції позивача в апеляційній скарзі, відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин неможливості його явки у судове засідання, неподання ОСОБА_1 клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про порушення права позивача на доступ до правосуддя при розгляді справи у суді апеляційної інстанції без його участі.
Крім того, позивач скористався своїм правом на касаційне оскарження судових рішень як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19), оскільки Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц (провадження № 61-14680сво20) відступив від висновку щодо застосування норми права, викладеного у вищевказаній постанові Верхового Суду.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування
оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності
переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза
межами повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень,
касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Доброславського районного суду Одеської області від 26 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко