11 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 202/21605/23
провадження № 61-6490св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - Орган опіки та піклування над недієздатними особами та особами, дієздатність яких обмежена, при Лівобережній адміністрації Дніпровської міської ради,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2025 року в складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2025 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
Короткий зміст вимог
У грудні 2023 року Орган опіки та піклування над недієздатними особами та особами, дієздатність яких обмежена, при Лівобережній адміністрації Дніпровської міської ради в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, у якій просив визнати ОСОБА_3 недієздатною, встановити над нею опіку та призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 .
Вимоги заяви мотивовані тим, що до органу опіки та піклування звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про визнання його падчерки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.
ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 . ОСОБА_2 є рідною дочкою ОСОБА_3 від першого шлюбу та проживає однією сім'єю з матір'ю та вітчимом, ОСОБА_1 . Між ними склалися доброзичливі, сімейні відношення.
ОСОБА_2 страждає на стійке психічне захворювання з народження - хворобу Дауна , у зв'язку з чим потребує стороннього догляду.
Постійний догляд за нею здійснює вітчим ОСОБА_1 , який забезпечує її всім необхідним для життєдіяльності.
Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 перебуває за кордоном, проти задоволення цієї заяви не заперечує.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2025 року заяву задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатною.
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначено в два роки з наступного дня після дня набрання рішенням суду законної сили.
В іншій частині заяви відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що висновком судово-психіатричної експертизи підтверджено, що ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад - синдром Дауна , внаслідок якого не може усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, тому наявні підстави для визнання її недієздатною.
Водночас підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном немає, оскільки орган опіки та піклування не з'ясував усіх необхідних умов, передбачених статтею 67 ЦК України, для призначення його опікуном. Зокрема, не з'ясував взаємовідносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні зазначала, що хоче проживати разом з бабусею. Не розглянув питання щодо неможливості матері чи бабусі здійснювати обов'язки її опікуна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2025 року рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2025 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні подання про призначення ОСОБА_1 опікуном є правильним і доводи апеляційної скарги цього не спростували.
Зміст постанови суду апеляційної інстанції свідчить про те, що ОСОБА_1 оскаржував рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в призначенні його опікуном, в іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та не переглядалось.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У травні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 , а у червні ОСОБА_2 через представника ОСОБА_6 звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, у яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанціїв частині відмови в задоволенні подання про призначення ОСОБА_1 опікуном та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення заяви.
Як на підставу касаційного оскарження посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:суди не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17, від 08 січня 2024 року в справі № 753/1905/22, від 24 липня 2024 року в справі № 727/597/24, від 27 листопада 2024 року в справі № 341/1526/23.
Касаційні скарги мотивовані тим, що суди неповно з'ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, не надали належної оцінки висновку та поданню органу опіки та піклування, якими підтверджено можливість ОСОБА_1 бути опікуном над недієздатною ОСОБА_2 . Не врахували доводи та докази щодо відсутності інших членів родини, які б могли виконувати функції опікуна.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 20 червня 2025 року та від 23 червня 2025 року відкрито касаційні провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
07 серпня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю другої групи з дитинства безстроково, що підтверджується актом огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 624099 від 19 грудня 2019 року.
Згідно з висновку судово-психіатричної експертизи № 287-Ц від 16 липня 2024 року ОСОБА_2 виявляє хронічний стійкий психічний розлад у формі помірної розумової відсталості внаслідок генетичної патології (синдром Дауна ). За своїм психічним станом в теперішній час не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
У поданні органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради від 16 вересня 2024 року, орган опіки та піклування просив, у разі визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановити опіку та призначити опікуном над нею її вітчима ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (стаття 62 ЦК України).
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Відповідно до пункту 3.2 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, визначений у пункті 3.3 Правил опіки та піклування, серед яких, зокрема: акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Отже, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
При цьому подання органу опіки та піклування повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є вітчимом ОСОБА_2 , яка визнана судом недієздатною та потребує опіки.
У поданні від 16 вересня 2024 року орган опіки та піклування просив призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
Суди перевірили подання органу опіки та піклування та дійшли до висновку про те, що таке подання не повністю відповідає вимогам закону.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки до подання органу опіки та піклування не додано доказів, які б свідчили про те, що орган опіки та піклування належним чином з дотриманням Правил опіки та піклування перевірив можливість заявника бути опікуном і посилань на наявність таких доказів (зокрема, документів про стан здоров'я заявника, відсутності судимості тощо) у поданні немає.
У поданні орган опіки і піклування зазначив, що призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 необхідно для вирішення усіх соціальних питань, забезпечення догляду та лікування, здійснення правочинів від її імені. Однак, чи відповідатиме це якнайкращим інтересам ОСОБА_2 орган опіки та піклування належним чином не з'ясував.
Як установив суд першої інстанції, у судовому засіданні ОСОБА_2 зазначила про своє бажання проживати разом з бабусею. Водночас питання щодо можливості/неможливості бабусі бути її опікуном орган опіки та піклування не досліджував.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження можливості саме ОСОБА_1 здійснювати повноваження опікуна, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у призначенні його опікуном над ОСОБА_2 .
Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційних скарг
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційні скарги залишені без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2025 року в частині відмови в задоволенні подання про призначення ОСОБА_1 опікуном та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко