10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 760/15663/23
провадження № 61-5627св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року в складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
Короткий зміст вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила:
встановити факт їхнього проживання як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з липня 2014 року до 31 січня 2016 року;
визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 77,4 кв.м, житловою площею 40,9 кв.м, та на частину квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею - 77,9 кв.м, житловою площею - 29,2 кв.м;
стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості автомобіля, що складає 375 000,00 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання особистої приватної власності на майно та поділ майна подружжя.
25 липня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову, у якій, окрім первісних позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію:
вартості цінних паперів, що складає 684 955,97 грн;
вартості депозитів, що складає: 696 826,26 грн, 183 436,75 грн, 267 091,17 доларів США, 29 906,47 євро та 223 672,13 грн;
вартості витрачених коштів на купівлю товарів, які виходять за межі дрібного побуту, що складає 2 232 021,12 грн;
та вартості витрачених коштів на купівлю-продаж валюти, що складає 18 478,06 доларів США;
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року відмовлено в прийнятті до розгляду заяви про зміну предмета позову.
Суд першої інстанції виходив з того, що подавши заяву про зміну предмета позову, позивач одночасно змінила предмет та підстави позову, оскільки заявлено нові позовні вимоги. Відтак, у прийнятті заяви необхідно відмовити.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року в частині відмови в прийнятті до розгляду заяви про зміну предмета позову скасовано, направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в заяві про зміну предмета позову ОСОБА_1 лише доповнила розмір вимог майнового характеру (кількість майна, яке просить поділити між сторонами), що не свідчить про одночасну зміну й підстав позову, як помилково вважав суд першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року й залишити в силі ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що в заяві про зміну предмета позову з'явилися нові позовні вимоги про компенсацію цінних паперів, депозитів, витрачених коштів, тобто відбулася зміна предмета позову. Одночасно з цим у заяві позивач навела нові обставини, які не були викладені в первісному позову, тобто змінила підстави позову.
Отже, суд першої інстанції правильно сприймав її заяву як новий позов та обґрунтовано відмовив у прийнятті її до розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 липня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини перша-друга статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц виснувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання. Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
У справі, що розглядається, у первісному позові ОСОБА_1 заявила вимоги як немайнового характеру (встановлення факту спільного проживання сторін як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу) так і вимоги майнового характеру (поділ майна подружжя: двох квартир та стягнення грошової компенсації вартості частки автомобіля).
Установивши, що в заяві від 25 липня 2024 року, поданій до закінчення підготовчого засідання, ОСОБА_1 лише доповнила обсяг майна, яке просить поділити між сторонами, тобто розмір вимог майнового характеру, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що така заява не є заявою про одночасну зміну предмета й підстав позову, у зв'язку з чим правильно скасував ухвалу суду першої інстанцій про відмову в прийнятті заяви та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди з судовим рішенням.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко