05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 686/31012/20
провадження № 61-5999св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Литвиненко І. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс-Рейзен», Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», правонаступником якого є Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яке реорганізоване в Міністерство економіки України,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 26 вересня 2022 року у складі судді Палінчака О. М., додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада
2022 року у складі судді Палінчака О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Рейзен», Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Рейзен» (далі - ТОВ «Люкс-Рейзен»), Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - ДП «Український інститут інтелектуальної власності»), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (яке реорганізоване в Міністерство економіки України) в якому просив:
- визнати недійсним договір про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_1 , який укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року;
- скасувати здійснену 25 червня 2018 року в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг за № НОМЕР_2 реєстрацію договору про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_1 , який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року;
- скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 08 червня
2018 року про передачу права власності на знак для послуг класу 39, на які зареєстрований знак на підставі свідоцтва України № НОМЕР_1 , від ОСОБА_1 на користь ТОВ «Люкс-Рейзен»;
- зобов'язати ДП «Український інститут інтелектуальної власності» внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно свідоцтва України № НОМЕР_1 , поновивши право власності на торговельну марку на підставі вказаного свідоцтва за
ОСОБА_1 , здійснивши публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Позов мотивований тим, що позивач згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_1 є власником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2», що є комбінацією позначень у вигляді слів «ІНФОРМАЦІЯ_2», графічного зображення півмісяця, направленого вліво навколо слова «ІНФОРМАЦІЯ_3» з правої сторони та трьох п'ятикутних зірок різного розміру, які розміщенні біля верхньої частини півмісяця над словом «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Позначення торговельної марки виконано у чорному, синьому та блакитному кольорах і зареєстровано для таких послуг класу 39 МКТП: автобусне перевезення; автомобільне перевезення; доставляння товарів; зберігання товарів; інформування щодо перевезення; пасажирське перевезення; посередницькі послуги у перевезенні; послуги таксі; прокат автомобілів; прокат автобусів далекого прямування; супроводжування подорожуючих.
З відомостей, які містяться у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, позивач дізнався про те, що власником торговельної марки на підставі свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 зареєстроване ТОВ «Люкс-Рейзен».
Відповідно до умов договору про передання виключних майнових прав ОСОБА_1 передав на користь ТОВ «Люкс-Рейзен» виключні майнові права на знак для товарів і послуг, що посвідчуються свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , перелік послуг (товарів) згідно із «Кл. 39 МКТП 11-2018»: автобусне перевезення; автомобільне перевезення; доставляння товарів; зберігання товарів; інформування щодо перевезення; пасажирське перевезення; посередницькі послуги у перевезенні; послуги таксі; прокат автомобілів; прокат автобусів далекого прямування; супроводжування подорожуючих.
Проте, позивач жодних документів, пов'язаних зі зміною власника торговельної марки на підставі свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 не підписував, повноважень на підписання таких документів іншим особам не надавав, не формував власного волевиявлення на укладення такого правочину.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 26 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовив.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області додатковим рішенням
від 01 листопада 2022 року заяву представника відповідача ТОВ «Люкс-Рейзен» про стягнення судових витрат задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Люкс-Рейзен» судові витрати у сумі 28 580,50 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви представника відповідача ТОВ «Люкс-Рейзен» відмовив.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року залишив без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року задовольнив частково, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Люкс-Рейзен» судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі
20 000 грн скасував.
Заяву ТОВ «Люкс-Рейзен» в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн залишив без розгляду.
В іншій частині додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року залишив без змін.
Короткий зміст судових рішень суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2023 року заяву ДП «Український інститут інтелектуальної власності» про заміну сторони задовольнив.
Залучив до участі у справі № 686/31012/20 правонаступника відповідача ДП «Український інститут інтелектуальної власності» - Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».
Закрив касаційне провадження у справі № 686/31012/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 26 січня 2023 року.
Ухвала касаційного суду мотивована тим, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду: від 13 липня 2022 року у справі № 694/92/20;
від 28 грудня 2022 року у справі № 127/33311/18; від 22 травня 2018 року у справі
№ 910/12258/17; від 11 червня 2018 року у справі № 916/613/17, та на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, а тому суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження.
Верховний Суд ухвалою від 27 березня 2024 року закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року у цій справі.
Відмовив у задоволенні клопотання Міністерства економіки України про заміну відповідача.
Суд касаційної інстанції мотивував ухвалу тим, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, то касаційне провадження у справі належить закрити.
Колегія суддів вважала, що вказана правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, які виникли під час розгляду цієї касаційної скарги, а тому у зв?язку з прийняттям ухвали Верховного Суду від 15 березня 2023 року про закриття касаційного провадження у справі вважала, що є підстави для застосування статті 394 ЦПК України.
Крім того суд вказував, що оскільки Міністерство економіки України не надало доказів того, що ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» є його правонаступником; ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» ухвалою Верховного Суду від 15 березня
2023 року залучено до участі у справі № 686/31012/20 як правонаступник ДП «Український інститут інтелектуальної власності», то підстав для заміни сторони у справі немає.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року в якій просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної заяви про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Додаткове рішення в частині задоволення заяви ТОВ «Люкс-Рейзен» скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у означеній частині вимог відмовити.
Заявник зазначає, що під час ухвалення оскаржених рішень суд першої та апеляційної інстанцій не врахували правових позицій Верховного Суду, які викладені у постановах від 13 липня 2022 року у справі № 694/92/20, від 28 грудня 2022 року у справі
№ 127/33311/18, від 29 січня 2020 року у справі № 357/28389/15-ц, від 11 червня
2020 року у справі № 761/26618/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі
№ 910/12258/17; від 11 червня 2018 року у справі № 916/613/17.
Касаційна скарга мотивована також тим, що суди не надали належної уваги тій обставині, відповідно до якої позивач жодних документів, пов'язаних із зміною власника торгівельної марки на підставі свідоцтва України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 не підписував, не надавав повноважень на підписання таких документів від його імені та не формував власного волевиявлення на укладення такого правочину. Факт непідписання договору про передачу виключних майнових прав на знак для товарів та послуг підтверджений експертним висновком.
Вказує, що висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову помилкові, адже волевиявлення у позивача на укладення договору було відсутнє, а тому висновки судів про наявність його волевиявлення на укладення договору помилкові також. Про факт неправомірного використання печатки ФОП ОСОБА_1 позивачу стало відомо лише за наслідками ознайомлення із оспорюваним договором, а тому її відтиск на договорі не свідчить про волевиявлення на його укладення, оскільки факт підписання договору не підтверджується.
ОСОБА_1 також вказує, що з огляду на наявність правових підстав для визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг від 04 квітня 2018 року, існує необхідність у відновленні стану, який існував до моменту укладення оспорюваного договору, шляхом задоволення похідних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у червні 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» Фінагіна В. у задоволенні касаційної скарги просила відмовити? а оскаржені судові рішення залишити без змін.
Вважає, що аргументи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи суди правильно встановили характер правовідносин, які сформувались між сторонами, повно з'ясували всі фактичні обставини справи та надали їм належну оцінку.
Вказує, що позивач не довів, що волевиявлення його на вчинення спірного правочину було відсутнє.
Узагальнений зміст клопотання ТОВ «Люкс-Рейзен»
У поданому у січні 2025 року до Верховного Суду клопотанні представник ТОВ «Люкс-Рейзен» керівник - Дуда В. І. просив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 закрити.
Клопотання мотивоване тим, що Верховний Суд у цій справі 15 березня 2023 року та 27 березня 2024 року вже постановляв ухвали, яким закривав касаційне провадження у справі, а тому є підстави для застосування приписів статті 394 ЦПК України для закриття касаційного провадження у справі, як помилково відкритого.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 14 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з місцевого суду.
26 червня 2024 року справа № 686/31012/20 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2025 року справу призначив до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25 березня 2016 року, ОСОБА_1 належить торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка являє собою комбінацію позначень у вигляді слів «ІНФОРМАЦІЯ_2», графічного зображення півмісяця, направленого вліво навколо слова «ІНФОРМАЦІЯ_3» з правої сторони та трьох п'ятикутних зірок різного розміру, які розміщенні біля верхньої частини півмісяця над словом «ІНФОРМАЦІЯ_3». Позначення торговельної марки виконане у чорному, синьому та блакитному й зареєстроване для таких послуг класу 39 МКТП: автобусне перевезення; автомобільне перевезення; доставляння товарів; зберігання товарів; інформування щодо перевезення; пасажирське перевезення; посередницькі послуги у перевезенні; послуги таксі; прокат автомобілів; прокат автобусів далекого прямування; супроводжування подорожуючих.
04 квітня 2018 року був укладений договір про передання виключних майнових прав (права власності) на знак для товарів і послуг, згідно з яким відчужувач -
ОСОБА_1 , якому належать виключні майнові права інтелектуальної власності (право власності) на знак для товарів і послуг, що посвідчуються свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , перелік послуг (товарів) згідно «Кл.39 МКТП 11-2018», передав набувачу - ТОВ «Люкс-Рейзен» у повному обсязі всі виключні майнові права, що випливають із свідоцтва на вказаний знак, а набувач прийняв всі виключні майнові права на знак у повному обсязі від відчужувача в порядку, передбаченому цим договором.
Згідно зі змісту рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
від 08 червня 2018 року, реєстраційний номер 23479, Мінекономрозвитку розглянуло заяву правонаступника власника свідоцтва ТОВ «Люкс-Рейзен» про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак і прийняло рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, відповідно до яких право власності на знак для послуг класу 39, на які зареєстрований знак, свідоцтво України № НОМЕР_1 , переданий власником свідоцтва ОСОБА_1 ТОВ «Люкс-Рейзен». Дата публікації та реєстрації 25 серпня 2018 року.
Відповідно до висновку експерта за результатами комплексної судової технічної та почеркознавчої експертизи від 01 квітня 2022 року № 6334/6335/6336/21-21, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_1 , який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року, в графах «відчужувач», - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Відтиск печатки ФОП ОСОБА_1 у наданому на дослідження документі - договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг від 04 квітня 2018 року нанесені печаткою, вільні зразки якої надані для порівняльного дослідження отримані від Міністерства інфраструктури України.
Підписи від імені ОСОБА_1 у договорі про передання виключних майнових прав (прав власності) на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_1 , який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Люкс-Рейзен» 04 квітня 2018 року, в графах «відчужувач», - виконані не тією особою, від імені якої вони зазначені.
Згідно зі змісту довідки Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08 травня 1998 року Кам'янець-Подільським МВ УМВС України в Хмельницькій області був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 з помилковим зазначенням прізвища « ОСОБА_1 ». 23 листопада 2008 року взамін вказаного паспорта Хмельницьким РВ УДМС України в Хмельницькій області було оформлено та видано ОСОБА_1 паспорт громадянина України № НОМЕР_4 із зазначенням прізвища « ОСОБА_1 ».
Суди встановили, що відповідно до змісту укладеного 04 квітня 2018 року договору, ОСОБА_1 , який також зареєстрований як фізична-особа підприємець, скріпив укладений між сторонами договір належною йому печаткою як суб'єкта господарювання.
Відповідно до пункту 8.2 спірного договору, він складений українською мовою у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Згідно з пунктом 8.4 договору всі додатки та доповнення до нього є його невід'ємною частиною.
04 квітня 2018 року на виконання оспорюваного договору, між сторонами був підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого відчужувач передав набувачеві електронний варіант знаку на цифровому носії; свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , перелік послуг (товарів) згідно «Кл.39 МКТП 11-2018»: автобусне перевезення; автомобільне перевезення; доставляння товарів; зберігання товарів; інформування щодо перевезення; пасажирське перевезення; посередницькі послуги у перевезенні; послуги таксі; прокат автомобілів; прокат автобусів далекого прямування; супроводжування подорожуючих; а також усі додатки до них.
Відповідно до пункту 3 вказаного акта, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування процесуальних норм права, які викладені у раніше постановленій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 березня 2021 року у справі № 910/6673/19 де Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважав, що ухвала про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України не є розглядом касаційної скарги по суті. При її постановленні вирішуються лише питання дотримання скаржником вимог процесуального закону щодо змісту касаційної скарги, зокрема щодо зазначення підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку та наведення постанов Верховного Суду, у яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Касаційний перегляд судових рішень при цьому не здійснюється.
Відповідно, постановлення судом ухвали про закриття касаційного провадження за пунктами 4 та 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, не є результатом розгляду касаційної скарги та аналогом залишення касаційної скарги особи без задоволення.
Такої підстави для відмови у відкритті касаційного провадження як наявність ухвали про закриття касаційного провадження відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України пункт 3 частини першої статті 293 цього Кодексу не містить. У суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за повторно поданою касаційною скаргою, в якій наведені інші підстави касаційного оскарження, ніж ті, що були визначені при поданні першої касаційної скарги.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.
Підстави для відмови у відкритті касаційного провадження визначені статтею 394 ЦК України.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 01 грудня 2021 року у справі № 520/4150/17 (провадження
№ 61-1973св21) виклав правовий висновок у якому вважав, що ЦПК України не передбачає можливості повторного оскарження у касаційному порядку судового рішення апеляційного суду після закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Зі змісту постанови Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 520/4150/17 (провадження № 61-1973св21) відомо, що Київський районний суд м. Одеси рішенням від 15 січня 2018 року позов ОСОБА_5 задовольнив. Виселив ОСОБА_6 разом із її неповнолітніми доньками ОСОБА_7 , ОСОБА_10 з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
Одеський апеляційний суд постановою від 13 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , задовольнив частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року скасував. У задоволенні позову відмовив.
Верховний Суд ухвалою у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року відкрив касаційне провадження у справі
№ 520/4150/17.
Верховний Суд ухвалою від 16 грудня 2020 року закрив касаційне провадження у справі № 520/4150/17 за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та у інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про виселення (провадження № 61-8005св20).
Верховний Суд, закриваючи касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, посилався на те, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду у справі № 463/10111/15 (провадження № 61-13835св18) та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2021 року клопотання ОСОБА_5 , подане представником - адвокатом Гареєвим Є. Ш., про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнив. Поновив ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року. Відкрив касаційне провадження у справі.
Верховний Суд ухвалою від 01 грудня 2021 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду
від 13 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про виселення закрив.
Постановляючи ухвалу про закриття касаційного провадження Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказував, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Тлумачення цієї норми процесуального права дає можливість дійти висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження не було, проте така перевірка підстав касаційного оскарження здійснюється після його відкриття.
При цьому, відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку, що ЦПК України не передбачає можливості повторного оскарження у касаційному порядку судового рішення після закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується із таким висновком суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду та вважає, що наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного в ухвалі від 05 березня 2021 року у справі № 910/6673/19 адже ЦПК України, який містить аналогічні приписи з ГПК України, не передбачає можливості повторного оскарження у касаційному порядку судового рішення після закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Рейзен», Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко
Судді: А. І. Грушицький
А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Сердюк