05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 393/273/24
провадження № 61-16846св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Новгородківська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною
за касаційної скаргою Кам'янецьккої селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання незаконним, скасування рішення селищної ради та визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 березня 2017 року між ним та Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,8 га, кадастровий номер 3523455100:02:003:9035, строком на 7 років, який зареєстровано 31 березня 2017 року.
21 березня 2024 року він звернувся до Новгородківської селищної ради із заявою поновити (продовжити) договір, строком на 7 років. До заяви він додав копії паспорта, ідентифікаційного коду, проект договору оренди землі, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних-осіб підприємців, довідку про відсутність заборгованості, копію договору, витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. За результатом розгляду його заяви 04 квітня 2024 року на 41 сесії 8 скликання Новгородківської селищної ради прийнято рішення № 3398 «Про внесення змін до договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 », яким продовжено термін дії договору на 7 років, тобто до 31 березня 2031 року. 05 квітня 2024 року Новгородківським селищним головою на підставі юридичного висновку завідувача сектору з юридичного забезпечення селищної ради прийнято розпорядження «Про зупинення дії рішення селищної ради від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 » та подано на розгляд сесії проект рішення про скасування рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398. У подальшому, 19 квітня 2024 року рішенням Новгородківської селищної ради № 3433 проект рішення про скасування рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 відхилено, після чого він листом від 19 квітня 2024 року надіслав Новгородківському селищному голові додаткову угоду до договору, тобто виконав рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398.
17 травня 2024 року Новгородківською селищною радою прийнято рішення № 3341 «Про скасування рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 »
Позивач вважає зазначене рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки орган місцевого самоврядування не може скасувати своє попереднє рішення. На час його прийняття у позивача були наявні правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних відносин, які виникли на підставі договору оренди. Крім того, рішення ухвалено з порушенням вимог регламенту, затвердженого рішенням сесії Новгородківської селищної ради від 24 грудня 2020 року № 33, зі змінами від 07 травня 2021 року № 523. Дії відповідача щодо не підписання додаткової угоди до договору є незаконними, оскільки відповідач не врахував, що позивач сумлінно виконував обов'язки по сплаті оренди. До того ж 10 травня 2024 року він сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за 2024 рік.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати незаконним і скасувати рішення сесії Новгородківської селищної ради від 17 травня 2024 року № 3441 «Про скасування рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 »; визнати додаткову угоду до договору оренди землі, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 31 березня 2017 року, номер запису про інше речове право 19824362, такою, що укладена.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Новгородківська селищна рада, скасувавши 17 травня 2024 року рішення Новгородківської селищної ради від 04 квітня 2024 року № 3398, дотрималась усіх сукупних умов та у межах повноважень скасувала своє рішення з законних підстав. Також зазначив, що позивач не дотримався процедури поновлення договору оренди на новий строк, оскільки в установлений законом та договором строк не повідомив орендодавця про намір продовжити орендні правовідносини та не надав проект відповідної додаткової угоди, а тому немає підстав для задоволення позову в частині визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цапенко О. М., задоволено. Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним і скасовано рішення сесії Новгородківської селищної ради від 17 травня 2024 року № 3441 «Про скасування рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 ». Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель 31 березня 2017 року, номер запису про інше речове право 19824362. Стягнуто із Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 7 570,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 55 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюване рішення сесії Новгородківської селищної ради є актом одноразового застосування, набрало чинності 19 квітня 2024 року (подолано вето голови), селищною радою було відхилено проект рішення про його скасування, а тому апеляційний суд вважав, що оскаржуване рішення Новгородківської селищної ради Кіровоградської області від 17 травня 2024 року № 3441 є незаконним та підлягає скасуванню. Апеляційний суд також дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель 31 березня 2017 року, номер запису про інше речове право 19824362, в редакції, запропонованій позивачем та викладеній в резолютивній частині постанови апеляційного суду.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
17 грудня 2024 року представник Кам'янецької селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області - Щербина В. С. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 521/17710/15-а, від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 542/1197/15-а, у постановах Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 359/4535/20, від 23 серпня 2022 року у справі № 920/102/21, від 21 вересня 2022 року у справі № 926/2720/21, від 16 січня 2019 року у справі № 312/337/17, від 14 січня 2020 року у справі № 910/15058/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не дотримав, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі», процедури поновлення договору оренди землі, оскільки він у встановлений законом та договором строк не надіслав на адресу відповідача повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди. Суд апеляційної інстанції залишив ці обставини поза увагою, не врахував їх під час ухвалення оскаржуваного рішення.
Зазначає, що органи місцевого самоврядування мають визначене законом право скасовувати прийняті ними рішення, у тому числі з підстав їх невідповідності Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятими в межах їх повноважень.
Також указує на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
07 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цапенко О. М. через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Кам'янецької селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Позивач вважає, оскаржуване рішення апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, а тому касаційна скарга, на думку позивача, підлягає відхиленню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 393/273/24 з Новгородківського районного суду Кіровоградської області.
06 лютого 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 03 березня 2017 року між ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого позивачу було передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3523455100:02:003:9035 площею 7,8000 га, у тому числі ріллі 7,8000 га, що не надана у власність та користування іншим особам. Договір укладено на 7 років. Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір набирає чинності після підписання сторонами.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05 квітня 2017 року № 84322952 31 березня 2017 року державний реєстратор зареєстрував право оренди ОСОБА_1 за вказаним договором оренди землі (номер запису про інше речове право 19824362).
21 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив поновити (продовжити) строк дії договору на 7 років.
Рішенням 41 сесії 8 скликання Новгородківської селищної ради Кіровоградської області від 04 квітня 2024 року № 3398 вирішено внести зміни до договору, а саме продовжити термін дії договору на 7 років, тобто до 31 березня 2031 року. Рекомендовано орендарю в місячний термін подати додаткову угоду до договору на підпис до селищного голови. Зареєструвати зміни до договору відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Розпорядженням Новгородківського селищного голови Кіровоградської області Сириці О. А. від 05 квітня 2024 року № 17-сг зупинено дію рішення селищної ради «Про внесення змін до договору оренди громадянину ОСОБА_1 » від 04 квітня 2024 року № 3398.
Рішенням 42 сесії 8-го скликання Новгородківської селищної ради Кіровоградської області від 19 квітня 2024 року № 3433 проект рішення «Про скасування рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди громадянину ОСОБА_1 » відхилено.
Листом від 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача та просив відповідно до рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 підписати додаткову угоду про внесення змін до договору оренди. До вказаного листа позивач додав оригінал додаткової угоди та копію рішення селищної ради.
03 травня 2024 року на сайті Новгородківської селищної ради оприлюднено проект рішення № 45 «Про скасування рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди громадянину ОСОБА_1 ».
Відповідно до квитанції від 10 травня 2024 року № 4887-АТКХ-4КА8-ХХ81 ОСОБА_1 сплатив орендну плату за договором за 2024 рік у розмірі 29 990,00 грн.
Протоколом засідання постійної комісії з гуманітарних питань, питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, регламенту та взаємодії з органами МВС, ДСНС, прокуратури, суду від 16 травня 2024 року було винесено питання про скасування рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди громадянину ОСОБА_1 ». За результатом розгляду зазначеного питання вирішено погодити текст проекту рішення.
Листом від 17 травня 2024 року погоджено проект рішення Новгородківської селищної ради «Про скасування рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди громадянину ОСОБА_1 ».
Рішенням 43 сесії 8-го скликання Новгородківської селищної ради Кіровоградської області від 17 травня 2024 року № 3441 скасовано рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди громадянину ОСОБА_1 ».
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Новгородківської селищної ради від 17 травня 2024 року № 3441
Спірні правовідносини стосуються незаконності, на думку позивача, рішення сесії Новгородківської селищної ради від 17 травня 2024 року № 3441, яким скасовано рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 , що унеможливлює здійснити реалізацію права на продовження договору оренди землі.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина перша статті 55 Конституції України).
Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує права або інтереси.
Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (частина третя статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою (частина дев'ята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Результат аналізу наведених норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.
Разом з тим, у силу статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Такий принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Згідно з пунктом 5 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
У цій справі апеляційний суд встановив, що рішенням Новгородківської селищної ради Кіровоградської області від 04 квітня 2024 року № 3398 вирішено внести зміни до договору, а саме продовжити термін дії договору на 7 років, тобто до 31 березня 2031 року, а також рекомендовано орендарю в місячний термін подати додаткову угоду до договору на підпис до селищного голови. Однак, розпорядженням Новгородківського селищного голови Кіровоградської області Сириці О. А. від 05 квітня 2024 року № 17-сг було зупинено дію зазначеного рішення ради. У подальшому, рішенням Новгородківської селищної ради Кіровоградської області від 17 травня 2024 року № 3441 скасовано рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди громадянину ОСОБА_1 ».
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову апеляційний суд виходив з того, що незважаючи на те, що рішення сесії Новгородківської селищної ради, набрало чинності 19 квітня 2024 року (подолано вето голови), селищна рада відхилила проект рішення про його скасування, в подальшому було прийняте незаконне рішення Новгородківської селищної ради Кіровоградської області від 17 травня 2024 року № 3441, яке порушує права позивача та підлягає скасуванню.
Апеляційний суд встановив, що проект рішення № 45 «Про скасування рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди громадянину ОСОБА_1 » всупереч вимогам Закону та Положення про постійні комісії Новгородківської селищної ради, затвердженого рішенням Новгородківської селищної ради від 02 грудня 2020 року № 12 (із змінами та доповненнями) не пройшов попереднє погодження постійної профільної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою. Тобто рішення прийняте з порушенням встановленої процедури погодження, відповідно не могло включатися до порядку денного розгляду сесії.
В оцінці спірних правовідносин колегія судів враховує і те, що приймаючи оспорюване рішення, селищна рада не зазначила в чому полягає невідповідність вимогам закону чи рішенням ради скасоване рішення, тобто не навела, передбачених законом випадків, за яких можливо скасувати ненормативний правовий акт.
Встановивши зазначені обставини апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення прозову в частині визнання незаконним та скасування рішення селищної ради.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі.
Щодо вимоги про визнання додаткової угоди до договору землі укладеною
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.
Відповідно до частин першої - третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Висновки про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, вказавши, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.
У цій справі апеляційний суд встановив, що після ухвалення рішення 42 сесії 8-го скликання Новгородківської селищної ради Кіровоградської області від 19 квітня 2024 року № 3433, яким відхилено проект рішення «Про скасування рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398 «Про внесення змін до договору оренди громадянину ОСОБА_1 », ОСОБА_1 листом від 19 квітня 2024 року звернувся до відповідача та просив відповідно до рішення сесії від 04 квітня 2024 року № 3398, яким орендарю рекомендовано в місячний термін подати додаткову угоду до договору на підпис до селищного голови, підписати додаткову угоду про внесення змін до договору оренди. До цього листа позивач додав оригінал додаткової угоди та копію рішення селищної ради.
Однак, відповідач не виконав своє ж рішення від 04 квітня 2024 року № 3398, а всупереч вимогам закону прийняв незаконне рішення про його скасування (про що зазначено вище).
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позову в частині визнання додаткової угоди до договору землі укладеною.
При цьому Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд зазначив реквізити орендодавця, яких на момент ухвалення рішення не існувало, адже це питання може бути підставою для внесення відповідних виправлень у судове рішення, а не його скасування з формальних підстав.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків апеляційного суду, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судом, оскаржуване судове рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Щодо витрат на правничу допомогу, стягнутих апеляційним судом
Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Апеляційний суд встановив, що під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції правнича допомога позивачу надавалась адвокатом Цапенко О. М. на підставі договору про надання правничої допомоги від 20 травня 2024 року, додаткової угоди від 02 жовтня 2024 року та ордерів серії ВА № 108186, ВА № 1093079.
Актом наданих послуг, виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 20 травня 2024 року, визначено, що адвокат надав послуги у справі № 393/273/24 в суді першої інстанції загальною вартістю 35 000,00 грн.
Актом наданих послуг, виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 20 травня 2024 року та додаткової угоди від 02 жовтня 2024 року, визначено, що адвокат надав послуги у справі № 393/273/24 в суді апеляційної інстанції загальною вартістю 20 000,00 грн.
Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді сторона відповідача не посилалася на неспівмірність витрат на правничу допомогу та не заявляла клопотань про їх про зменшення.
З огляду на зазначене, апеляційний суд враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаної роботи дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у загальному розмірі 55 000,00 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки дію постанови Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року, у зв'язку із закінченням касаційного провадження дію постанови необхідно поновити.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Кам'янецької селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області залишити без задоволення.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року залишити без змін.
Поновити дію постанови Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов
Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанову оформив суддя Верховного Суду Зайцев А. Ю.