07 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 712/8035/24
провадження № 61-1822св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Євтушенко Миколою Павловичем, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2024 року у складі судді Стеценко О. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 січня 2025 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., Василенко Л. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, в якому просила визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 , та визнати за нею право на приватизацію вказаної квартири.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у 1981 році після закінчення Борисоглібського технікуму була направлена за розподілом на роботу в місто Черкаси, 29 липня 1981 року прийнята на посаду оператора в Черкаському поштамті, а 20 червня 1989 року призначена начальником 32 відділення зв'язку Черкаської дирекції УДПППЗ «Укрпошта», яке знаходилося на АДРЕСА_1.
З 24 квітня 1984 року, відповідно до рішення № 33, вона була включена до списку загальної черги на квартирний облік за місцем проживання зі складом сім'ї з 3-х осіб (вона, син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 ) для поліпшення житлових умов.
15 грудня 1990 року на спільному засіданні профспілкового комітету та адміністрації Черкаського поштамту було постановлено рішення, яким їй виділено при 32 відділенні зв'язку, без зняття з квартирного обліку, службове житло й на виконання цього рішення 03 грудня 1999 року між нею та начальником поштамту Черкаської дирекції УДППЗ «Укрпошта» укладений договір на користування вказаним службовим приміщенням.
Вона уклала договори про надання послуг з усіма комунальними підприємствами, на її ім'я відкрито особові рахунки, вона постійно сплачує надані послуги.
Відповідно до архівної довідки, наданої Черкаському поштамту Державним архівом Черкаської області, трикімнатна квартира АДРЕСА_1 була виділена як службова Міському житловому управлінню (рішення Придніпровського райвиконкому від 09 грудня 1980 року № 479).
Згідно з медичним заключенням, виданим на підставі протоколу МКК від 16 листопада 2016 року № 8, їй надано право на першочергове надання житлового приміщення.
Оскільки вона понад 40 років із сім'єю перебуває на квартирному обліку і, як особа, яка після закінчення навчання була направлена для працевлаштування в м. Черкаси за розподілом, має право на позачергове забезпечення житлом, звернулась до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради з заявою про розгляд Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради її питання та надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 у складі сім'ї з 3-х осіб: вона, син ОСОБА_2 та, донька ОСОБА_3 .
Оскільки листом від 16 квітня 2024 року у приватизації квартири їй відмовлено, просила захистити її порушене право у судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира № 1 є службовою й згідно приписів частини другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» таке приміщення не підлягає приватизації.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 січня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - Євтушенко М. П. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 30 липня 2021 року у справі № 712/16609/19, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2024 року у справі № 206/2485/22, від 16 листопада 2022 року у справі № 932/3942/20, від 27 серпня 2024 року у справі № 201/193/22, від 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21, від 13 грудня 2023 року у справі № 295/13310/21, від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17, від 12 травня 2021 року у справі № 750/2176/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 344/1350/21, від 30 січня 2018 року у справі 686/15695/15-ц,від 16 травня 2018 рок у справі № 682/933/16, від 28 червня 2022 року у справі № 754/14628/17, від 28 серпня 2023 року у справі № 199/736/22, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що суди порушили право позивачки та членів ї сім'ї на житло, в якому вони проживають із 1990 року, фактично створюють перешкоди в оформленні позивачкою законного права на його приватизацію.
Крім того, суди не залучили до участі у справі членів ї сім'ї: сина ОСОБА_2 та дочку ОСОБА_3 , оскільки судові рішення впливають на їх права.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу № 712/8035/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання особи наймачем житлового приміщення.
Матеріали справи № 712/8035/24 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що відповідно до архівної довідки Державного архіву Черкаської області від 11 лютого 2004 року при заселенні 108-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_3 площею 42,87 кв. м була виділена «ГЖУ» як службова (рішення Придніпровського райвиконкому від 09 грудня 1980 року № 479).
Суди також установили, що у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_1 з 08 травня 2023 року та її діти ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Департаменту житлово-комунального комплексу від 05 січня 2022 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку зі складом сім'ї із 3-х осіб відповідно до рішення від 24 квітня 1984року № 242, а в списку першочерговиків № 1757 - з 13 червня 2017 року.
Згідно технічного паспорту на приміщення: АДРЕСА_5 , виготовленого 27 листопада 2023 року на замовлення ОСОБА_1 , загальна площа квартири складає 72,6 кв. м і складається із: коридора, комори, кухні, трьох кімнат, коридора, вбиральні, ванної кімнати та лоджії; перший поверх.
Згідно з договором на користування службовим приміщенням м. Черкаси, укладеним між поштамтом Черкаської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та ОСОБА_1 , відповідно до рішення профспілкового комітету Черкаського поштамту від 03 грудня 1999 року № 5 службове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , площею 15,1 кв. м вільне від виробничого використання тимчасово передається для проживання сім'ї ОСОБА_1 під час роботи на поштамті. ОСОБА_1 , зокрема, зобов'язується звільнити займане приміщення після припинення трудових відносин із поштамтом до дня звільнення.
26 березня 2016 року Черкаська обласна організація профспілки працівників зв'язку дирекції УДППЗ «Укрпошти» звернулось з клопотанням до голови міської ради м. Черкаси, в якому зазначила, що приміщення на АДРЕСА_6 необхідно звільнити та передати власнику майна Черкаській міській раді.
Відповідно до листа Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради від 16 квітня 2024 року квартира АДРЕСА_1 була виділена як службова згідно з рішенням Придніпровського райвиконкому від 09 грудня 1980 року № 479. При цьому, сам ордер на заселення, який є єдиною підставою для вселення, відсутній. Серед переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, визначених пунктом 2 статті 2 Закону, зазначені квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових. Відповідно до викладеного вище здійснити приватизацію квартири за вказаною адресою не має законних підстав.
Аналогічний за змістом лист наданий виконавчим комітетом Черкаської міської ради 20 вересня 2024 року.
У листі від 27 жовтня 2023 року Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради зазначив, що відсутня інформація про включення квартири АДРЕСА_1 , до числа службових квартир. У рішенні виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26 січня 1993 року № 22 «Про затвердження переліків житлових будинків, квартир, які не підлягають приватизації» також квартира АДРЕСА_1 , не зазначена.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 10 липня 2023 року нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , належать територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради, дата внесення запису 08 лютого 2010 року.
Згідно зі свідоцтвом про право власності, до нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_6 відносяться приміщення першого поверху з № 1-1 до № 1-8, А-9.
01 листопада 2015 року Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, як орендодавець, та УДППЗ «Укрпошта», як орендар, уклали договір оренди об'єкта нерухомості на термін до 30 вересня 2018 року, відповідно до якого у строкове платне користування передано, зокрема вбудовано-прибудоване приміщення на АДРЕСА_6 , загальною площею 67,60 кв. м, для розміщення відділень поштового зв'язку.
Відповідно до технічного паспорту об'єкта на АДРЕСА_6 на першому поверсі - літера по плану А-9, складається з приміщень: коридор, комора, господарське приміщення, операційна зала, кабінет, вбиральня, ванна кімната, зал, загальною площею 67,60 кв. м.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2021 року у справі № 712/16609/19, яке набуло чинності, залишено без задоволення позовні вимоги Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про примусове виселення з нежитлового приміщення, що є комунальною власністю. У вказаному судовому рішення встановлено, що відповідно даних договору на користування службовим приміщенням від 13 грудня 1999 року, укладеного між поштамтом Черкаської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та ОСОБА_1 , згідно до рішення профспілкового комітету Черкаського поштамту від 03 грудня 1999 року № 5, їй було передано для проживання сім?ї відповідача службове приміщення за адресою АДРЕСА_6 . Вказаним договором передбачено, що при припиненні трудових відносин з поштамтом необхідно звільнити займане приміщення до дня звільнення, а також зазначено, що договір має чинність на весь час роботи. Із наявної в матеріалах справи даних архівної довідки Черкаської обласної державної адміністрації Державного архіву Черкаської області від 11 лютого 2004 року вбачається, що трикімнатна квартира площею 42,87 кв. м була виділена «ГЖУ» як службова на підставі рішення Придніпровського райвиконкому м. Черкаси від 09 грудня 1980 року № 479. В матеріалах справи відсутні докази, що вказане рішення від 09 грудня 1980 року № 479 було скасовано, спірна квартира виведена зі статусу службової, оскільки позивачем не надано таких доказів для спростування наявності вказаного рішення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі № 580/1574/22 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії; визнано протиправним та скасовано рішення Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 22 грудня 2021 року щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 ; зобов'язано Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження оскаржених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 30 липня 2021 року у справі № 712/16609/19, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2024 року у справі № 206/2485/22, від 16 листопада 2022 року у справі № 932/3942/20, від 27 серпня 2024 року у справі № 201/193/22, від 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21, від 13 грудня 2023 року у справі № 295/13310/21, від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17, від 12 травня 2021 року у справі № 750/2176/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 344/1350/21, від 30 січня 2018 року у справі 686/15695/15-ц,від 16 травня 2018 рок у справі № 682/933/16, від 28 червня 2022 року у справі № 754/14628/17, від 28 серпня 2023 року у справі № 199/736/22, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному мати право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно з статтею 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.
Частиною другою статті 121 ЖК України визначено, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина перша статті 122 ЖК України).
Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов'язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом (стаття 345 ЦК України).
Органи приватизації, органи місцевого самоврядування мають право відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, лише у випадку відсутності у них права на приватизацію та/або заборони приватизувати конкретне приміщення (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 759/1426/22 (провадження № 61-15198сво23)).
Не підлягають приватизації, зокрема квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових (пункт 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року N 2482-XII).
Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири (частина перша статті 118 ЖК України).
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1 площею 42,87 кв. м була виділена «ГЖУ» як службова на підставі рішення Придніпровського райвиконкому від 09 грудня 1980 року № 479 та відповідно до рішення профспілкового комітету Черкаського поштамту від 03 грудня 1999 року № 5 службове приміщення площею 15,1 кв. м, вільне від виробничого використання, тимчасово передано для проживання сім'ї ОСОБА_1 під час роботи на поштамті. Матеріали справи не містять доказів скасування вищевказаного рішення чи виведення спірної квартири зі статусу службової, а, відтак, вказана квартира віднесена до числа службового житла.
Враховуючи, що відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири, віднесені в установленому порядку до числа службових, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про те, що позов не підлягає задоволенню.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому аргументи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не залучили до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки відповідно до норм процесуального законодавства учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Питання про залучення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом не вирішувалося, оскільки таке клопотання позивачка не заявляла.
Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/1 б-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Євтушенко Миколою Павловичем, залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун