07 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 336/1810/20
провадження № 61-4427св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2024 року у склад судді Щасливої О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кочеткової І. В., Кухаря С. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення.
На обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 15 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 бувукладений кредитний договір № 5785562, за умовами якого відповідачка отримала кредит строком до 15 листопада 2024 року у розмірі 30 900,00 доларів США.
Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитування сторони уклали договір іпотеки № 5786827, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Через неналежне виконання кредитнихзобов'язань на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2015року, яке набрало законної сили, з відповідачки та ОСОБА_7 солідарно стягнуто заборгованість за договором кредиту в сумі 26 405, 41 доларів США, а також 1 827,00 грн. судового збору.
Оскільки судове рішення не виконувалось, банк ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку відповідно до статей 36, 37 Закону України, шляхом набуття його у власність на підставі застереження у пункті 4.7. договору іпотеки.
06 грудня 2017 року державний реєстратор Кравченко В. А. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності АТ «ПУМБ» на спірну квартиру.
Позивач зазначав, що проживання та реєстрація відповідачів у належній на праві власності банку квартирі перешкоджає йому в реалізації права власності.
Посилаючись на наведене, АТ «ПУМБ» просило суд виселити з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 2002 року народження, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 2013 року народження, ОСОБА_8 з наданням іншого житла - квартири АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2024 року позов залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив з того, що хоча позивач формально дотримався вимог закону під час здійснення процедури виселення в частині надання громадянам, що виселяються, нового житла, проте на вказане приміщення не може розповсюджувати поняття житла, оскільки приміщення не відповідає санітарним та технічним вимогам.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року апеляційну скаргу АТ «Перший український міжнародний банк» залишено без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2024 року в частині вирішення позовних вимог АТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення скасовано та закрито провадження у справі в цій частині.
В іншій частині заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2024 року залишено без змін.
Встановивши, що відповідачка ОСОБА_5 померла після відкриття провадження у справі про виселення й правовідносини у справі не допускають правонаступництва, апеляційний суд закрив провадження у справі в цій частині на підставі пункту 7 часини першої статті 255 ЦПК України.
У решті апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
01 квітня 2025 року представник АТ «Перший український міжнародний банк» - Посмертна М. М. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позову, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що підставою для виселення є прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки виражене й у формі направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та невиконання іпотекодавцем вимоги кредитора про звільнення предмету іпотеки. При дотриманні цих умов наявність виконавчого напису чи судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не має значення. Невиконання відповідачем вимоги позивача про виселення з предмета іпотеки перешкоджає його реалізації, внаслідок чого порушується право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, суди помилково вважали, що квартира, в яку банк просить виселити відповідачів, непридатна для проживання, оскільки в ній до 2014 року проживали мешканці.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнєцов Д. О. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року поновлено АТ «Перший український міжнародний банк» строк на касаційне оскарження заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 336/1810/20 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення.
Матеріали справи № 336/1810/20 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 15 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 5785562, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 30 900,00 доларів США строком до 15 листопада 2024 року, зі сплатою 11,50 % річних, на придбання квартири АДРЕСА_3 .
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 15 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 5786827, згідно з яким позивач передала в іпотеку банку квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно з підпунктами 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 договору іпотеки іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця у разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання та у разі невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання, зробленої на підставі закону, кредитного договору чи цього договору.
У пункті 4.2 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із таких способів за вибором іпотекодержателя: 1) за рішенням суду; 2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; 3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимоги іпотекодержателя.
Відповідно до підпунктів 4.7.1, 4.7.2 пункту 4.7 договору іпотеки у разі виникнення в іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмета іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2015 року у справі № 336/1743/15-ц задоволено позов банку, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь АТ «ПУМБ» у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 15 листопада 2007 року № 5785562 у сумі 26 405,83 доларів США та судовий збір - 1 827,00 грн.
28 липня 2015 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя видав виконавчий лист.
04 грудня 2017 року державний реєстратор Запорізької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Кравченко В. А. за позивачем зареєструвала право власності на квартину АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 оскаржила рішення про державну реєстрацію права власності позивача на іпотечне майно.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2023 року у справі № 336/735/22 частково задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ» банк, треті особи: державний реєстратор Запорізької обласної філії про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру і відповідного запису у державному реєстрі речових прав. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38562922 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 1429610623101, за Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», прийняте державним реєстратором Кравченко Вікторією Андріївною Запорізької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації». У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2023 року зазначене рішення суду першої інстанції від 20 червня 2023 року скасовано, в задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05 червня 2024 року у праві № 336/735/22 постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2023 року скасовано, залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2023 року, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а у решті - залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 40 цього Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини другої та четвертої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду..
Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.
У постановах від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) та від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19) Велика Палата Верховного Суду визначила, що в разі якщо сторони договору іпотеки передбачили в ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, виселення мешканців з відповідного об'єкта має відбуватися з дотриманням передбаченої у частині другій статті 40 Закону № 898-IV та у частині третій статті 109 ЖК України процедури.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) викладено висновок, що «у разі, якщо сторони договору іпотеки передбачили у ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, виселення мешканців з відповідного об'єкта має відбуватися з дотриманням передбаченої у частині другій статті 40 Закону України «Про іпотеку» та у частині третій статті 109 ЖК України процедури. Її недотримання є підставою для відмови у позові про виселення мешканців житла, що є предметом іпотеки і на яке звертається стягнення, оскільки на момент звернення з таким позовом відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав іпотекодержателя чи нового власника стосовно предмета іпотеки».
Обґрунтовуючи підстави позову, АТ «ПУМБ» посилалось на те, що в позасудовому поряду звернуто стягнення на предмет іпотеки й державний реєстратор зареєструвала за банком право власності на спірну квартиру, що є підставою для виселення ї мешканців.
Суди під час розгляду цієї справи встановили, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2023 року у справі № 336/735/22, яке набуло чинності, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ «Перший український міжнародний банк», прийняте державним реєстратором Кравченко В. А.
Вказаним судовим рішенням установлено порушення права власності ОСОБА_1 у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «ПУМБ».
Оскільки звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру не відбулося, підстав для виселення відповідачів з квартири, у відповідності до вимог частини першою статті 40 цього Закону України «Про іпотеку», немає.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про виселення відповідачів, оскільки їх проживання у квартирі, яка передана банківській установі в іпотеку, не створює для банку перешкод щодо реалізації його прав як іпотекодержателя.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги про те, що іпотекодавець порушила умови договору та зареєструвала у квартирі, що передана в іпотеку банку, членів сім'ї без попередньої згоди іпотекодержателя, є безпідставними, оскільки такі вимоги позивач не заявляв. Суд позбавлений можливості виходити за межі вимог, в тому числі й підстав позову, відповідно до передбаченого статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності, вказані обставини правомірно не досліджувались судами.
Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що реєстрація власником в іпотечному майні відповідачів без згоди на те іпотекодержателя не є підставою для виселення останніх та, відповідно, власника такого майна, адже до теперішнього часу ОСОБА_1 є власником спірного житлового приміщення.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2024 року у справі № 183/6274/210.
Також чинним законодавством не передбачено обмежень прав членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висвітленою у постановах від 03 серпня 2022 року у справі № 205/1964/21, від 11 вересня 2023 року у справі № 175/17/23, від 25 жовтня 2023 року у справі № 314/460/22, від 06 грудня 2023 року у справі № 205/5887/22).
Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судами надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судове рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення в оскарженій частині - залишити без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун