Провадження № 3/470/275/25
Справа № 470/1001/25
11 листопада 2025 року с-ще Березнегувате
Суддя Березнегуватського районного суду Миколаївської області Луста С.А.,
за участю секретаря Обуховської Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу, яка надійшла від СПД №1 ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку с.Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області, зареєстровану та проживаючу за адресою АДРЕСА_1 , приватного підприємця, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №148459, 14 жовтня 2025 року о 16 годині 25 хвилини приватний підприємець ОСОБА_1 в продуктовому магазині, що розташований по АДРЕСА_2 , здійснила роздрібну торгівлю слабоалкогольними напоями без отримання ліцензії на провадження такого виду господарської діяльності, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 надала заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність, вину визнала, пояснила, що дійсно в магазині має на реалізації слабоалкогольні напої "Бренді Кола", однак має ліцензію лише на продаж пива.
Дослідивши матеріали справи суддя доходить наступного.
Нормою ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до приписів ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із викладеного слідує, що під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.
При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
У відповідності до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП є бланкетною, і у разі притягнення до адміністративної відповідальності за даною статтею Закону необхідно встановлювати та зазначити в протоколах про адміністративне правопорушення норми яких самих законів було порушено всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю.
Правова позиція щодо обставин, за яких дії особи можуть бути визнані підприємницькою діяльністю, була висловлена Верховним Судом України у п. 4 Постанови Пленуму від 25 квітня 2003 року №3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності", де зазначено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Тобто для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП слід встановлювати не лише відсутність ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, а і систематичність здійснення фактичної підприємницької діяльності з метою прибутку.
Стаття 14.1.36 Податкового Кодексу України передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ "Про підприємництво" підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Приймаючи до уваги правову природу поняття та його законодавче визначення господарською діяльністю у розумінні КУпАП слід вважати будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яка носить регулярний характер, однак з досліджених в судовому засіданні доказів систематичності дій ОСОБА_1 щодо здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження певного виду діяльності, не вбачається.
В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази, які б підтверджували реалізацію ОСОБА_1 слабоалкогольних напоїв, а з пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що вони були присутні лише при вилученні працівниками поліції у ОСОБА_1 10 банок слабоалкогольного напою (а.с.3,4).
Крім того, відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Складений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, зокрема не зазначено нормативно-правовий акт, який передбачає необхідність отримання ліцензії для провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги , перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства російської федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти росії» («Karelinv.Russia»,заява №926/08,рішення від 20 вересня 2016року) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
За такого матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП .
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
За вимогами п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду на протязі 10 днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Березнегуватський районний суд Миколаївської області.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суддя С. А. Луста