Провадження № 2/470/414/25
Справа № 485/1767/25
11 листопада 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.,
за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
15 жовтня 2025 року до Березнегуватського районного суду Миколаївської області від Снігурівського районного суду Миколаївської області, у відповідності до ч.4 ст.31 ЦПК України, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В позові зазначено, що 18 липня 1998 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, який рішенням Снігурівського районного суду від 28 лютого 2024 року було розірвано. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. В період шлюбу ними на спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем. На даний час сторони не можуть дійти згоди щодо поділу вказаної квартири, поділити її в натурі без спричинення шкоди квартирі не можливо. Вартість вказаної квартири на час пред'явлення позову складає 340000 грн. На підставі зазначеного позивачка просила суд здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 , яка є їх спільною сумісною власністю, визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаної квартири, залишити вказану квартиру у власності відповідача, стягнувши з нього на її користь частку її вартості, що становить 170000 грн., а судові витрати розділити між сторонами.
Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2025 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.
Розпорядженням голови Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2025 року за № 1 вказану справу було передано на розгляд до Березнегуватського районного суду Миколаївської області, оскільки не можливо утворити новий склад суду із-за відсутності потрібної кількості суддів.
Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2025 року дану справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
Позивачка в підготовче засідання направила заяву про розгляд справи за її відсутності, від позовної вимоги про визнання за нею права власності на частку квартири відмовилася, інші позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, а судові витрати розділити між сторонами порівну (а.с.66).
Відповідач в підготовче засідання також направив заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позовних вимог позивачки (а.с.65).
Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року провадження у справі за позовною вимогою позивачки про визнання за нею права власності на частку квартири АДРЕСА_1 закрито у зв'язку з відмовою позивачки від вказаної позовної вимоги.
У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши докази у справі суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
18 липня 1998 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, який рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2024 року було розірвано. Вказане підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Снігурівського району Миколаївської області 18 липня 1998 року та копією рішення Снігурівського районного суду від 28 лютого 2024 року (а.с.3,8).
В період шлюбу 19 червня 2007 року сторонами за спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1 , про що свідчить копія договору купівлі-продажу, посвідченого Шульгою Т.В. приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №676 та не заперечується відповідачем (а.с.10-11,13).
Право власності на вказану квартиру, на підставі укладеного договору купівлі-продажу, було зареєстровано за відповідачем, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, вчиненою Снігурівською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 01 серпня 2007 року (а.с.14-15).
Згідно висновку про оцінку майна, виконаного ФОП ОСОБА_3 09 вересня 2025 року, оціночна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_1 на день оцінки складає 340000 грн. (а.с.12).
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 і є незмінною судовою практикою.
Судом встановлено, що спірна квартира придбана в період шлюбу за спільні кошти сторін, а тому є їх спільною сумісною власністю.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється
у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
З огляду на викладене, враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін, позивачка бажає здійснити поділ вказаної квартири шляхом залишення її у власності відповідача та стягнення з нього частки її вартості, відповідач проти вказаного поділу майна не заперечує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та з урахуванням заяви позивачки про розподіл між сторонами судових витрат, суд покладає на відповідача обов'язок по відшкодуванню позивачці половини витрат на оплату судового збору, в розмірі 605,6 грн. та половини витрат на оплату оцінки майна, в розмірі 750,00 грн. (а.с.23).
Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, задовольнити.
Здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, наступним чином: залишити квартиру АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 170000 (сто сімдесят тисяч) грн. як компенсацію частки вартості вказаної квартири.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, в розмірі 605,6 грн. та витрат на оплату оцінки майна, в розмірі 750,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 11 листопада 2025 року.
Суддя С. А. Луста