Справа № 127/32313/25
Провадження № 3/127/6820/25
11.11.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 09.08.2025 о 22.15 год ОСОБА_2 був відсутній за місцем свого проживання, чим порушив один з пунктів встановлених судом обмежень адміністративного нагляду.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про вручення судової повістки у формі смс-повідомлення. У зв'язку з його неявкою до суду до нього був застосований привід, однак останній залишений без виконання з посиланням на те, що ОСОБА_2 був повідомлений про час та місце здійснення судового розгляду через його матір.
Вирішуючи питання щодо можливості здійснення судового розгляду за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 178 КпАП розглядаються протягом доби (з часу їх надходження до суду). Крім того, відповідно до вимог статті 268 КпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 178 КпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою та в разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді міського суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Суд також враховує, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого в подальшому був неодноразово продовжений. У зв'язку з введенням воєнного стану Україна повідомила про відступ від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як суд зазначив вище, про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 був повідомлений належним чином і у подальшому до нього був застосований привід, однак останній виконаний не був.
З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_2 на виклики суду не з'являється, судові рішення про його привід у судове засідання залишені без виконання, суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд за його відсутності на підставі наданих суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З наданих суду матеріалів випливає, що 14.04.2025 Вінницьким міським судом Вінницької області ОСОБА_1 продовжені обмеження адміністративного нагляду строком на 6 місяців. Згідно з покладеними на нього обов'язками ОСОБА_1 заборонено вихід з постійного місця проживання в період з 22.00 до 06.00 год за винятком днів та годин роботи.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення наданий рапорт ПОГ СВГ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Батрака С. (далі - Рапорт). Зі змісту цього Рапорту випливає, що ОСОБА_2 09.08.2025 о 22.15 год був відсутній за місцем свого проживання.
У постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Аналогічний висновок ВС був зроблений у постанові від 12.07.2023 (справа 607/5610/23).
Саме тому суд вважає, що Рапорт має бути оцінений у сукупності з іншими доказами.
Також надані суду матеріали містять відомості про реєстрацію повідомлення ПОГ СВГ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Батрака С. (далі - Повідомлення). Інші докази на підтвердження відомостей, які викладені у Рапорті, надані суду матеріали не містять. Крім того, суд вважає за доцільне зауважити, що у постанові суду від 14.04.2025 наявне застереження щодо того, що встановлена ОСОБА_1 заборона не може бути застосована у дні та години роботи. Надані суду матеріали не містять доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення з урахуванням наведених застережень.
Окрім наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім того, у пункті 43 рішення від 06.02.2025 (справа «Гайдашевський проти України») ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
Згідно з висновком Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладеним у Постанові від 19.11.2015 (справа №46998/8) «Михайлов проти Росії» у разі, коли особі загрожує стягнення (покарання) у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, за загальним правилом цього вже достатньо, щоб прийти до висновку, що інтереси правосуддя потребують надання йому послуг захисника безоплатно за умови відсутності у неї засобів на оплату таких послуг (пункт 92).
Крім того, у справі «Гурепка проти України» (рішення від 06.09.2005, заява № 61406/00) ЄСПЛ констатував, що в силу суворості санкції дана справа (накладення адміністративного арешту строком на 7 діб) є кримінальною, а адміністративне покарання фактично мало кримінальний характер, а тому на провадження у справі по цьому адміністративному правопорушенню слід поширювати гарантії права на справедливий суд (пункт 55).
Отже, аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів (точніше їх відсутність) з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.
Керуючись статтями 187, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: