ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 листопада 2025 року Справа № 903/607/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
суддя Гудак А.В.,
суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича на рішення Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 (суддя Гарбар І.О., повне рішення складено 24.07.2025)
за позовом Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни
до Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича
про стягнення 18947,88 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича на користь Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни 18947,88 грн штрафу та 2422,80 грн витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції, встановивши невиконання відповідачем умов договору-заявки №КТ25-00713 про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.04.2025 щодо встановленого строку розвантаження вантажу, дійшов висновку про наявність підстав для застосування його п.3 та стягнення з відповідача 18 947,88 грн (400 євро) штрафу.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач вказує, що розрахунок штрафних санкцій позивача є невірним, оскільки у спірних правовідносинах застосуванню підлягає п.6 договору-заявки від 15.04.2025, яким встановлена вартість простою транспортного засобу за кожен день затримки на території України - 50 доларів США, а не його п.3, яким у випадку запізнення розвантаження вантажу перевізник оплачує штраф експедитору у розмірі 100 Євро за кожну його розпочату добу.
Зазначає, що порушення термінів завантаження вантажу та його доставки відбулось внаслідок неналежної підготовки експедитором товарно-транспортних документів, що стало причиною для погодження між експедитором та перевізником нових термінів завантаження та доставки вантажу. Дане відповідач підтверджує відповіддю №1/1 від 05.05.2025 на претензію позивача, яку долучає до матеріалів апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що штрафні санкції, передбачені п.6 договору, підлягають до застосуванню у випадку надмірного (понаднормового) перебування на розвантаженні автомобіля перевізника, натомість спір у даній справі стосується стягнення штрафних санкцій внаслідок запізнення перевізником у поданні автомобіля на таке розвантаження, що передбачено п.3 договору. Відтак, п.6 договору, на який посилається апелянт, не підлягає до застосуванню у спірних правовідносинах.
Зазначає, що відповідь відповідача №1/1 від 05.05.2025 на претензію позивача не може братись апеляційним судом до уваги, з урахуванням ч.3 ст. 269 ГПК України.
Крім того повідомляє, що жодних змін до укладеного договору - заявки відповідачем ініційовано не було та сторонами не вносились, а тому доводи апелянта спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича на рішення Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 у справі №903/607/25 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.04.2025 між Фізичною особою-підприємцем Войдюк Павлом Юрійовичем (перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Андруневчин Соломією Володимирівною (експедитор) укладено Договір-заявку №КТ25-00713 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - договір)
Із його змісту вбачається: маршрут - Palinges - Львів; дата завантаження - 17.04.2025; адреса завантаження - Robot Couple - No, 6, rue de la Gare, 71430 Palinges, (Франція); дата розвантаження - 25.04.2025; вага вантажу (брутто): 0,172 т.; адреса розвантаження - с. Нагоряни Львівська обл.; контактна особа - Чиж Юрій; вартість перевезення, форма та строк оплати - 400 євро по курсу НБУ на день завантаження б/г без ПДВ, 10 банківських дні по отриманні оригіналів документів (рахунок, акт 2 екз, договір 2 екз., договір - заявка 2 екз, CMR або TTH)
Дана заявка при відсутності довготермінового договору між експедитором і перевізником має силу договору на разове перевезення. (п.1 договору)
У випадку порушення термінів надання автомобіля на завантаження (подача пізніше ніж 09:00), перевізник сплачує штраф за кожну годину запізнення у розмірі гривневого еквіваленту 8 євро по курсу НБУ на день запізнення. У випадку запізнення на розвантаження перевізник оплачує штраф у розмірі 100 євро за кожну розпочату добу запізнення. (п.3 договору)
Пунктом 6 договору визначено, що норма часу - 48 годин на завантаження та замитнення і 48 годин на розвантаження та розмитнення. Наднормові простої транспортних засобів становлять гривневий еквівалент 100 доларів США за кожен день затримки за межами України та 50 доларів США за кожен день затримки на території України за офіційним курсом НБУ. Субота і неділя, а також дні державних свят не вважаються днями наднормативного простою транспортних засобів.
Позивач, встановивши отримання вантажу вантажоодержувачем із запізненням, що підтверджується відміткою у графі № 24 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) про його отримання - 30.04.2025, нарахував штрафні санкції у розмірі 400 євро, що в гривневому еквіваленті становить 18 947,88 грн, а саме:
- за день запізнення 25.04.2025 - офіційний курс НБУ становить 47,4171 грн; розмір штрафу: 100 Євро; розмір штрафу (у гривнях) - 4741,71 грн.
- за день запізнення 28.04.2025 - офіційний курс НБУ становить: 47,3856 грн; розмір штрафу: 100 Євро; розмір штрафу (у гривнях) - 4738,56 грн.
- за день запізнення 29.04.2025 - офіційний курс НБУ становить: 47,3921 грн; розмір штрафу: 100 Євро; розмір штрафу (у гривнях) - 4739,21 грн.
- за день запізнення 30.04.2025 - офіційний курс НБУ становить: 47,2840 грн; розмір штрафу: 100 Євро; розмір штрафу (у гривнях) - 4728,40 грн.
02.05.2025 ФОП Андруневчин С.В. надіслала ФОП Войдюку П.Ю. претензію щодо оплати вищевказаних штрафних санкцій, однак в останні сплачені відповідачем не були.
З огляду на вищевикладене, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо строку поставки вантажу, зокрема запізнення у подачі автомобіля на розвантаження, позивач заявив до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 18 947,88 грн.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом положень ст.626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини у даній справі виникли на підставі договору-заявки №КТ25-00713 про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.04.2025, який є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, відповідно до положень ст.11, 202, 509 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Статтею 929 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, замовник (вантажоодержувач) ТОВ "ТД "С-Проф" уклав договір-заявку №КТ25-00713 від 15.04.2025 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу з експедитором ФОП Ковалик Г.Р., у якому вказано: маршрут - Palinges - Львів; дата завантаження - 17.04.2025; адреса завантаження: Robot Coupe - No. 6, rue de la Gare, 71430 Palinges, (Франція); дата розвантаження - 24.04.2025; вага вантажу (брутто): 0,172 т.; адреса розвантаження: с.Нагоряни Львівська обл. контактна особа - Чиж Юрій; вартість перевезення, форма та строк оплати - 570 євро по курсу НБУ на день завантаження б/г без ПДВ, 14 днів після вивантаження.
ФОП Ковалик Г.Р. (експедитор) з ФОП Андруневчин С.В. (перевізник) уклала договір №010822-1 на транспортно-експедиційні послуги від 01.08.2022, який, згідно п.8.5, є пролонгованим та чинним.
15.04.2025 між ФОП Андруневчин С.В. (експедитор) та ФОП Войдюком П.Ю. (перевізник) укладено договір - заявку №КТ25-00713 про надання транспортно-експедиційних послуг, спірні правовідносини по якому є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 статті 919 ЦК України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно з ч. 2 ст. 918 ЦК України, завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Апеляційним судом встановлено, що умовами договору передбачено строк розвантаження вантажу - 25.04.2025.
Натомість згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) останній був отриманий вантажоодержувачем - 30.04.2025 (відмітка у графі №24), що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо надання автомобіля на розвантаження.
Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 923 ЦК України, у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).
Як вбачається з п.3 договору, сторонами погоджено, що у випадку запізнення на розвантаження, перевізник оплачує штраф у розмірі 100 євро за кожну розпочату добу запізнення.
Колегія суддів, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку штрафу у розмірі 18947,88 грн (400 Євро) за 4 дні запізнення: 25.04.2025, 28.04.2025, 29.04.2025, 30.04.2025, вважає його арифметично не правильним, оскільки за умовами договору (між ФОП Андруневчин С.В. та ФОП Войдюком П.Ю.) датою розвантаження вантажу є 25.04.2025.
Згідно з ст.253 ЦК України та ч.1 ст.116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак право нарахування штрафних санкцій у позивача виникло 26.04.2025.
Водночас, враховуючи погоджені сторонами умови щодо не нарахування штрафних санкцій у вихідні і святкові дні (26.04.2025 та 27.04.2025), апеляційний суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 14 206,17 грн (300 Євро), розрахованого за офіційним курсом НБУ в дні запізнення 28.04.2025, 29.04.2025 та 30.04.2025, за порушення строку подання автомобіля на розвантаження.
Доводи апелянта щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п.6, а не п.3 договору, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки п.6 підлягає до застосуванню у випадку понаднормового перебування автомобіля перевізника на розвантаженні. Натомість предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій за подання перевізником автомобіля на це розвантаження із запізненням, що призвело до порушення доставки вантажу.
Окрім того, посилання апелянта на наявність узгоджених нових термінів завантаження вантажу та його доставки отримувачу, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів внесення змін у письмовій формі до договору заявки №КТ25-00713 від 15.04.2025, укладеного між ФОП Андруневчин С.В. та ФОП Войдюком П.Ю.
Колегія суддів зазначає, що до апеляційної скарги апелянтом було додано відповідь на претензію №1/1 від 05.05.2025, однак відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до висновків викладених Верховним Судом у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиним винятковим випадком, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
З огляду на відсутність у відповідача обґрунтування наявності виняткового випадку неподання доказу - відповіді на претензію №1/1 від 05.05.2025 у строк, встановлений процесуальним законодавством, а також недоведення ним неможливості своєчасного подання цього доказу до суду першої інстанції з об'єктивно незалежних від нього причин, колегія суддів не приймає поданий доказ до уваги.
Згідно з п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Враховуючи те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не правильно визначив періоди нарахування штрафних санкцій, що призвело до помилкового його висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 18 947,88 грн, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича задоволити частково, змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 та викласти її в редакції даної постанови.
Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича на рішення Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 у справі №903/607/25 - задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 у справі №903/607/25 змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:
"1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 14206,17 грн штрафу та 1816,19 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У решті позову відмовити."
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1136,52 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Господарському суду Волинської області видати судові накази.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.