вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 910/14675/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.10.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг
Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 26.05.2025)
у справі №910/14675/24 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про стягнення 709 113,53 грн,
та за зустрічним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД"
про стягнення 1 329 216,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення 709 113,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 4/КТМ-23-24 від 01.01.2024 в частині здійснення повної оплати за надані послуги.
Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом
До Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" про стягнення 1 329 216,00 грн штрафних санкцій.
Зустрічний позов обґрунтовано порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" строків надання послуг за договором про надання послуг № 4/КТМ-23-24 від 01.01.2024, що є підставою для застосування відповідальності, визначеної п. 6.2. вказаного договору.
Короткий зміст ухваленого рішення судом першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 первісний позов задоволено повністю.
Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" 709 113,53 грн основного боргу та 8509,37 грн судового збору.
Зустрічний позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 906 637,38 грн пені, 59 340,00 грн штрафу та 11 591,72 грн судового збору.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість в сумі 256 863,85 грн та 3 082,35 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції за первісним позовом мотивовано тим, що:
- позивачем за первісним позовом виконано роботи відповідно до актів від 30.09.2024 №№ 12, 13 на підставі відповідних листів відповідача за первісним позовом щодо необхідності надання послуг (від 16.07.2024, від 06.08.2024, від 22.08.2024). Такі роботи згідно умов укладеного між сторонами Договору підлягають оплаті після підписання актів форми КБ-2в та довідки форми КБ-3;
- отже, зобов'язання позивача за первісним позовом з виконання робіт за актами №№ 12, 13 від 30.09.2024 є виконаними, а невиконаним залишається лише зобов'язання відповідача за первісним позовом з оплати виконаних робіт;
- за порушення строків виконання робіт у п. 6.2. Договору передбачена відповідальність у вигляді нарахування пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання, а також визначено право замовника на утримання з несплаченої частини вартості послуг за Договором суму штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання виконавцем своїх зобов'язань, про що замовник має письмово повідомити виконавця;
- в матеріалах справи відсутнє будь-яке повідомлення позивача за первісним позовом про утримання коштів, які підлягали оплаті за виконані роботи, як і будь-яких претензій чи вимог до ТОВ "АВЕСТ БУД" про сплату штрафних санкцій за прострочення виконання робіт за Договором;
- у даному випадку відсутні підстави для застосування ч. 3 ст. 538 ЦК України;
- доказів сплати відповідачем за первісним позовом виконаних позивачем за актами від 30.09.2024 №№ 12, 13 робіт на загальну суму 709 113,53 грн матеріали справи не містять;
- з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог ТОВ "АВЕСТ БУД" про стягнення з КП "Київтеплоенерго" заборгованості за виконані згідно з Договором роботи у розмірі 709 113,53 грн, у зв'язку з чим первісний позов підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції за зустрічним позовом мотивовано тим, що:
- відповідач за зустрічним позовом мав виконати роботи, про які зазначено в листі від 02.09.2024 № 7/22.5/3882 у строк до 10.09.2024 включно;
- в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем за зустрічним позовом відповідних робіт за адресами, вказаними у додатку до листа від 02.09.2024 № 7/22.5/3882, а тому ТОВ "АВЕСТ БУД" є таким, що прострочив виконання робіт щодо листа від 02.09.2024 № 7/22.5/3882;
- перевіривши здійснений КП "Київтеплоенерго" розрахунок пені, розмір якої визначено в сумі 1 269 876,00 грн, суд встановив його помилковість, оскільки визначений у Договір розмір пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ, і здійснивши власний перерахунок дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, який підлягає до стягнення з ТОВ "АВЕСТ БУД" на користь КП "Київтеплоенерго" є 906 637,38 грн.;
- здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок штрафу у розмірі 59 340,00 грн суд першої інстанції визнав обґрунтованим та арифметично правильним, та задовольнив вимоги в цій частині повністю.
Крім того, приймаючи до уваги задоволення первісного позову на загальну суму 709 113,53 грн та 8509,37 грн судового збору і задоволення зустрічного позову на загальну суму 965 977,38 грн (906 637,38 грн пені та 59 340,00 грн штрафу) та 11 591,72 грн судового збору, суд здійснив зустрічне зарахування в порядку ч. 11 ст. 238 ГПК України, в результаті якого з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" підлягають стягненню на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" заборгованість в сумі 256 863,85 грн та 3 082,35 грн судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося 05.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 05.06.2025, у якій просив суд:
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/14675/24 в частині відмови у стягненні 363 238,62 грн пені за зустрічним позовом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю;
- провадження у справі №910/14675/24 за первісним позовом закрити в частині стягнення основного боргу в сумі 590 927,94 грн. та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" судовий збір в сумі 7091,14 грн за подання первісного позову. Також просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник наголошував, що:
- суд першої інстанції неправомірно здійснив перерахунок розміру пені за зустрічним позовом, результатом чого стала відмова у стягненні частини пені в розмірі 363 238,62 грн.;
- натомість, суд першої інстанції мав застосувати ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України (у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором) з урахуванням принципу свободи договору, передбаченого ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України;
- за первісним позовом позивач вимагав стягнути з відповідача 253 352,34 грн за актом від 30.09.2024 № 12 та 455 761,19 грн за актом від 30.09.2024 № 13 до Договору, що разом складає 709 113,53 грн, і в цій частині суд першої інстанції первісний позов задовольнив повністю;
- під час розгляду справи відповідач здійснив на користь позивача оплату спірної заборгованості за Договором, а саме - 211 126,95 грн за актом від 30.09.2024 № 12 та 379 800,99 грн за актом від 30.09.2024 № 13, підтвердженням чого є платіжні інструкції від 24.04.2025 № 1083 та № 1082 відповідно, що разом складає 590 927,94 грн., докази чого долучені до апеляційної скарги, а отже, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, з огляду на здійснену позивачем оплату за Договором, провадження у даній справі за первісним позовом підлягає закриттю в частині стягнення основного боргу в розмірі 590 927,94 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" звернулося 16.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 16.06.2025, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24 в частині часткового задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник наголошував, що суд першої інстанції безпідставно погодився на застосування пені в обчисленні від загальної вартості договору, що є неправомірним, особливо з урахуванням того, що грошове зобов'язання у листі не сформульоване, а договір є поетапним, загальна сума передбачає всі об'єкти та весь термін дії договору.
Крім того, за доводами скаржника, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Короткий зміст відзиву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД"
17.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому він вказував, що:
- ТОВ «АВЕСТ БУД» помилково стверджує, що згідно з законодавством, штрафні санкції за порушення негрошового зобов'язання обчислюються нібито лише від суми невиконаного зобов'язання;
- ч. 4 ст. 231 ГК України чітко передбачає можливість обчислення штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання;
- враховуючи, що зобов'язанням ТОВ «АВЕСТ БУД» згідно з п. 1.1 Договору є послуги (у множині) з відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах, то обчислення штрафних санкцій за прострочення надання послуг від загальної їх ціни, тобто незалежно від ступеня виконання зобов'язання з надання послуг за Договором, відповідає нормам ч. 4 ст. 231 ГК України;
- згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за негрошове зобов'язання можуть нараховуватись на суму всього зобов'язання, яким у даній справі № 910/14675/24 є надання послуг (у множині) за листами-заявками (п. 1.1, 4.1 Договору);
- ставка пені у розмірі 0,1% від загальної ціни Договору за кожен день прострочення жодним чином не суперечить принципам справедливості, добросовісності, розумності;
- у даній справі відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
Короткий зміст відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" на відзив Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД"
17.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, в якій наголошувалось на наступному:
- критично важливим є визначення саме суми зобов'язання, а не абстрактної вартості всього договору, а у спірному випадку зобов'язання є поетапним та залежить від наданих листів-замовлень, а отже не може обчислюватися виходячи з абстрактної максимальної суми договору;
- Договір №4/КТМ-23-24 від 01.01.2024 р. не є договором на надання послуг в одному об'єкті та має поетапний характер. П.1.2. договору передбачає, що кількість об'єктів, місць, строків та обсягу робіт не може бути визначена наперед. Договір носить рамковий характер і лише створює підставу для конкретизації зобов'язань у майбутньому. У таких умовах застосування штрафу та пені від загальної вартості договору є безпідставним, оскільки втрачається зв'язок між порушенням та санкцією;
- обчислення неустойки в розмірі 1 269 876 грн за 107 днів прострочення є непропорційним у співвідношенні до обсягу фактичного зобов'язання (зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2025 у справі №920/1176/21 зазначено, що зменшення неустойки можливе з урахуванням тривалості, причин порушення, добровільного усунення наслідків та інших факторів);
- погодження з умовами тендерної документації, зокрема і з проектом договору, не позбавляє позивача права в подальшому оскаржити окремі умови договору, які суперечать законодавству або порушують баланс інтересів сторін. Відповідно до ст. 215, 203 ЦК України та практики Верховного Суду, суд може визнати недійсною окрему умову договору, яка є несправедливою чи суперечить публічному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/14675/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, надавши докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі, а саме 10 636,70 грн.
18.06.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 18.06.2025, про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази доплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24, розгляд призначено на 03.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/14675/24, об'єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24 з апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд вирішено здійснити в судовому засіданні 02.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 відкладено розгляд справи на 01.10.2025.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 01.10.2025 з?явився представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/14675/24 в частині відмови у стягненні 363 238,62 грн пені за зустрічним позовом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю; провадження у справі №910/14675/24 за первісним позовом закрити в частині стягнення основного боргу в сумі 590 927,94 грн. та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" судовий збір в сумі 7091,14 грн за подання первісного позову; проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" - заперечував, просив відмовити у її задоволенні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" в судове засідання 01.10.2025 представників не направило, причин неявки суд не повідомило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відзив на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом від позивача за первісним позовом не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача за первісним позовом, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 01.01.2024 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - КП "Київтеплоенерго", замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" (надалі - ТОВ "АВЕСТ БУД", виконавець) укладено договір про надання послуг № 4/КТМ-23-24 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги згідно з ДК 021:2015: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СП "КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" В РТМ "Дарниця" м. Києва) (надалі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити якісно надані послуги відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 1.2 Договору, кількісні характеристики послуг, що будуть надані за цим договором визначаються договірною ціною та кошторисною документацією до неї (Додаток 1 до договору) (далі - кошторисна документація) та Відомістю обсягу послуг (Додаток 2 до договору). Кількість місць, на яких необхідно відновити асфальтобетонне чи ФЕМове покриття, наперед не може бути визначена (через неможливість наперед передбачити місце, час та обсяг робіт з усунення пошкоджень та обсяги послуг з відновлення асфальтобетонного, ФЕМового покриття, які необхідно надати для закриття кожної аварійної контрольної картки). Обсяги послуг по типу покриття можуть коригуватись в залежності від виробничої необхідності в межах ціни договору. Фактична товщина асфальтобетонного покриття у місці його відновлення буде визначатися у кожному випадку окремо, виходячи з вимог нормативно-технічної документації та існуючої конструкції дорожного покриття.
Ціна Договору, відповідно до Додатку 1 до Договору, становить 9 890 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 978 000,00 грн. Загальна ціна Договору становить 11 868 000,00 грн з ПДВ (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору, розрахунки за надані послуги проводяться шляхом безготівкового перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця протягом 40 робочих днів від дати підписання обома сторонами Акта КБ-2в та Довідки № КБ-3.
У п. 4.1. Договору сторони погодили строк надання послуг, який становить 7 календарних днів з дати реєстрації та направлення замовником виконавцю сканованої копії оформленого листа щодо необхідності надання послуг з відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СП "КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
Замовник надсилає на електронну пошту виконавця, що зазначена в п. 12.1.2. договору, скановану копію оформленого листа щодо необхідності надання послуг з відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах замовника відповідно до аварійної контрольної картки (п. 4.2 Договору).
Місце надання послуг: район теплових мереж "Дарниця". У разі виробничої необхідності замовника виконавець зобов'язаний надавати послуги у будь-якому районі теплових мереж, на підставі відповідного письмового звернення замовника у межах ціни договору (п. 4.6 Договору).
Згідно з п. 5.1. Договору, виконавець зобов'язується у визначений цим Договором строк, але не пізніше 20 числа звітного місяця передати замовнику належним чином оформлені: дефектні акти, Акти КБ-2в та Довідки КБ-3, що підтверджують надані послуги.
Результатами послуг, наданих за Договором, є відновлене асфальтобетонне, ФЕМове покриття місця розриття після усунення пошкоджень на теплових мережах (п. 5.2. Договору).
Датою виконання зобов'язань виконавцем за цим Договором є дата підписання замовником Акта КБ-2в та Довідки КБ-3 (п. 5.5. Договору).
Відповідно до п. 6.2. Договору, за прострочення виконавцем виконання будь-якого зобов'язання за цим договором замовник має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від загальної ціни договору за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,5% від загальної ціни договору. Замовник має право утримати з несплаченої частини вартості послуг за Договором суму штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання виконавцем своїх зобов'язань, інших збитків, завданих замовнику, про що письмово повідомляє виконавця.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 9.1. Договору).
Водночас, у п. 12.1. Договору погоджено, що для координації дій з виконання цього Договору сторони призначають відповідальних представників:
від замовника: начальник відділу з благоустрою управління з підготовки та проведення ремонтів СП "КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" Корчевна Наталія Михайлівна, телефон: НОМЕР_1 , email: korchevna.nm@kte.kmda.gov.ua;
від виконавця: директор ТОВ "АВЕСТ БУД" Хорис Наталія Миколаївна, телефон: НОМЕР_2 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи вимоги первісного позову, ТОВ "АВЕСТ БУД" вказувало, що ним надавались відповідачу послуги за Договором, про що між сторонами підписано акти виконаних будівельних робіт від 30.09.2024 № 12 на суму 253 352,34 грн та від 30.09.2024 № 13 на суму 455 761,19 грн. У зв'язку з тим, що відповідачем за первісним позовом не здійснено оплати за виконані згідно з вказаними актами роботи, позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому заявив до стягнення з КП "Київтеплоенерго" 709 113,53 грн заборгованості.
КП "Київтеплоенерго" заперечив щодо задоволення вимог первісного позову, із посиланням на приписи ч. 3 ст. 538 ЦК України зазначив, що з огляду на порушення позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань із своєчасного та повного виконання робіт за Договором, відповідач за первісним позовом наділений правом на зупинення виконання свого обов'язку із оплати виконаних робіт.
Водночас, КП "Київтеплоенерго" заявлено зустрічний позов до ТОВ "АВЕСТ БУД" про стягнення 1 269 876,00 грн пені та 59 340,00 грн штрафу за порушення строків надання послуг на підставі п. 6.2. Договору.
В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом повідомив під час розгляду справи відповідач здійснив на користь позивача оплату спірної заборгованості за Договором, а саме - 211 126,95 грн за актом від 30.09.2024 № 12 та 379 800,99 грн за актом від 30.09.2024 № 13, підтвердженням чого є платіжні інструкції від 24.04.2025 № 1083 та № 1082 відповідно, що разом складає 590 927,94 грн., докази чого долучені до апеляційної скарги, і докази чого надано на стадії апеляційного розгляду справи.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 ГК України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Оцінюючи характер правовідносин між сторонами та умови укладеного між ними Договору, суд апеляційної інстанції встановив, що вказаний Договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).
За приписами ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України, встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 ГК України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин)).
Щодо вимог первісного позову суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору ТОВ "АВЕСТ БУД" виконало, а КП "Київтеплоенерго" прийняло роботи на загальну суму 709 113,53 грн, згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.09.2024 № 12 на суму 253 352,34 грн та від 30.09.2024 № 13 на суму 455 761,19 грн, які підписано сторонами без будь-яких претензій та зауважень.
Також, сторонами підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 30.09.2024 до вказаних актів.
При цьому, відповідач за первісним позовом під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не заперечував факту виконання позивачем робіт за вищевказаними актами від 30.09.2024.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що підписані сторонами без зауважень та заперечень акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 від 30.09.2024 є належними доказами обставин виконання ТОВ "АВЕСТ БУД" своїх зобов'язань за Договором на загальну суму 709 113,53 грн, а відтак, відповідно до п. 3.3. Договору підлягають оплаті з боку замовника.
До того ж, акти від 30.09.2024 №№ 12, 13 є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксують факт здійснення господарської операції, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.
Оскільки акти №№ 12, 13 підписані сторонами 30.09.2024, то відповідач за первісним позовом повинен був здійснити їх оплату у строк до 25.11.2024 включно.
Доводи КП "Київтеплоенерго" щодо його права на зупинення виконання свого зобов'язання з оплати послуг (робіт) відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України, обгрунтовано відхилені судом першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Отже, позивачем за первісним позовом виконано роботи відповідно до актів від 30.09.2024 №№ 12, 13 на підставі відповідних листів відповідача за первісним позовом щодо необхідності надання послуг (від 16.07.2024, від 06.08.2024, від 22.08.2024). Такі роботи згідно умов укладеного між сторонами Договору підлягають оплаті після підписання актів форми КБ-2в та довідки форми КБ-3.
Отже, зобов'язання позивача за первісним позовом з виконання робіт за актами №№ 12, 13 від 30.09.2024 - є виконаними, а невиконаним залишається лише зобов'язання відповідача за первісним позовом з оплати виконаних робіт.
При цьому, також підлягають врахуванню надані відповідачем за первісним позовом дані щодо прострочення виконання ТОВ "АВЕСТ БУД" робіт за іншими направленими відповідачем листами (долучених до відзиву на первісний позов), однак, вказане також не надає право КП "Київтеплоенерго" зупинити оплату робіт, які фактично виконані позивачем за первісним позовом.
Разом з тим, за порушення строків виконання робіт у п. 6.2. Договору, передбачена відповідальність у вигляді нарахування пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання, а також визначено право замовника на утримання з несплаченої частини вартості послуг за Договором суму штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання виконавцем своїх зобов'язань, про що замовник має письмово повідомити виконавця.
Водночас, в матеріалах справи відсутнє будь-яке повідомлення позивача за первісним позовом про утримання коштів, які підлягали оплаті за виконані роботи, як і будь-яких претензій чи вимог до ТОВ "АВЕСТ БУД" про сплату штрафних санкцій за прострочення виконання робіт за Договором.
Враховуючи все вищезазначене, в контексті спірних правоідносин у даному випадку відсутні підстави для застосування ч. 3 ст. 538 ЦК України.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відтак, грошове зобов'язання відповідача за первісним позовом підлягало виконанню у строк, визначений п. 3.3. Договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, доказів сплати відповідачем за первісним позовом виконаних позивачем за актами від 30.09.2024 №№ 12, 13 робіт на загальну суму 709 113,53 грн - матеріали справи не містять.
В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом повідомив під час розгляду справи відповідач здійснив на користь позивача оплату спірної заборгованості за Договором, а саме - 211 126,95 грн за актом від 30.09.2024 № 12 та 379 800,99 грн за актом від 30.09.2024 № 13, підтвердженням чого є платіжні інструкції від 24.04.2025 № 1083 та № 1082 відповідно (тобто після звернення до суду з первісним позовом (28.11.2024) та до ухвалення оскажуваного рішення (12.05.2025)), що разом складає 590 927,94 грн., докази чого долучені до апеляційної скарги, і підлягають прийняттю судом апеляційної інстанції до розгляду і врахуванню при вирішенні спору з огляду на приписи ст. ст. 2, 14, 269 Господарського процесуального кодексу України, і що є справедливим, оскільки попередить необґрунтоване присудження до стягнення заборгованості у цій частині, а також узгоджується з вищенаведеними приписами процесуального закону.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24 слід скасувати в частині стягнення 590 927,94 грн основного боргу та в цій частині прийняти нове рішення, яким в частині стягнення 590 927,94 грн. основного боргу - провадження у справі закрити згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України
З урахуванням наведеного, обгрунтованими вимогами за первісним позовом ТОВ "АВЕСТ БУД" є вимоги про стягнення з КП "Київтеплоенерго" заборгованості за виконані згідно з Договором роботи у розмірі 118 185,59 грн. основного боргу, у зв'язку з чим первісний позов підлягає задоволенню у вказаній частині.
Щодо зустрічних позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось, строк надання послуг за Договором становить 7 календарних днів з дати реєстрації та направлення замовником виконавцю сканованої копії оформленого листа щодо необхідності надання послуг з відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СП "КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (п. 4.1. Договору).
Так, позивач за зустрічним позовом нарахував та просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом штрафні санкції за прострочення виконання робіт за листом від 02.09.2024 № 7/22.5/3882.
Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та не заперечується ТОВ "АВЕСТ БУД", 03.09.2024 на електронну пошту ТОВ "АВЕСТ БУД", визначену у п. 12.1. Договору, позивачем за зустрічним позовом було направлено лист від 02.09.2024 № 7/22.5/3882 "Про надання послуг з відновлення благоустрою", у якому замовник просив виконавця спільно з відповідальними працівниками РТМ "Нивки" обстежити місця розриттів за переліком адрес відповідно до додатка до цього листа з метою уточнення обсягів робіт, які необхідно виконати для закриття контрольних карток та організації їх виконання.
Враховуючи викладене, обов?язок відповідача за зустрічним позовом з виконання робіт, про які зазначено в листі від 02.09.2024 № 7/22.5/3882, мав бути виконаний у строк до 10.09.2024 включно.
Втім, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем за зустрічним позовом відповідних робіт за адресами, вказаними у додатку до листа від 02.09.2024 № 7/22.5/3882. Доказів протилежного відповідачем за зустрічним позовом - не надано.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "АВЕСТ БУД" є таким, що прострочив виконання робіт про які зазначено у листі від 02.09.2024 № 7/22.5/3882.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Відповідно до ст. 218 ГК України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин)).
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 232 ГК України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.
У п. 6.2 договору сторони погодили, що за прострочення виконавцем виконання будь-якого зобов'язання за цим договором замовник має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від загальної ціни договору за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,5% від загальної ціни договору.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).
Так, визначений позивачем за зустрічним позовом період прострочення (з 11.09.2024 по 26.12.2024) є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.
Перевіривши здійснений КП "Київтеплоенерго" розрахунок пені, розмір якої визначено в сумі 1 269 876,00 грн, суд апеляційної інстанції також констатує помилковість, оскільки визначений у Договір розмір пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ. При цьому, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником (позивачем за зустрічним позовом) в апеляційній скарзі.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що обґрунтованим розміром пені, який підлягає до стягнення з ТОВ "АВЕСТ БУД" на користь КП "Київтеплоенерго" є 906 637,38 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, з відмовою у решті вимог в цій частині.
Крім того, здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок штрафу у розмірі 59 340,00 грн є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку з чим дані позовні вимоги також підлягають задоволенню, про що вірно дійшов висновку суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даній справі відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, і таких підстав скаржником (відповідачем за зустрічним позовом) - не наведено.
Стосовно доводів відповідача за зустрічним позовом про те, що суд першої інстанції безпідставно погодився на застосування пені в обчисленні від загальної вартості договору і погодження з умовами тендерної документації, зокрема і з проектом договору, не позбавляє позивача права в подальшому оскаржити окремі умови договору, які суперечать законодавству або порушують баланс інтересів сторін - суд апеляційної інстанції відхиляє їх як необгрунтовані з огляду на наступне.
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авест Буд" звернулося з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про визнання недійсним п. 6.2 укладеного між сторонами договору про надання послуг №4/КТМ-23-24 від 01.01.2024.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що п. 6.2 вищевказаного правочину не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки встановлює порядок обчислення суми неустойки не від суми простроченого зобов'язання, а від загальної суми договору. Крім того, позивач зазначав, що спірним пунктом договору передбачена виключно відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Авест Буд", як виконавця послуг, за порушення умов вказаного правочину, тоді як аналогічна відповідальність відповідача за порушення ним своїх зобов'язань за договором взагалі відсутня. Отже, на думку позивача, існують підстави для визнання вказаного пункту договору недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 (повне рішення складене 30.06.2025) у справі №910/1706/25 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авест Буд" відмовлено повністю з тих підстав, що:
- посилання Товариства на недійсність пункту 6.2. договору в зв'язку з встановленням цим пунктом обов'язку виконавця сплатити на користь замовника штрафні санкції, розраховані від загальної вартості послуг за договором без урахування фактичного розміру невиконаного зобов'язання, не беруться судом до уваги з огляду й на те, що частиною 4 статті 231 ГК України прямо передбачено можливість встановлення договором розміру санкцій у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання;
- при цьому, норми чинного законодавства не ставлять у залежність умови недійсності правочину від наявності/відсутності відповідного кореспондуючого обов'язку іншої сторони щодо сплати неустойки у формі пені в разі порушення нею договірного зобов'язання;
- крім того, судом враховано, що з моменту укладення спірного договору і до подання позовної заяви, позивач не заперечував дійсності його умов, а навпаки на виконання умов цього правочину виконував обумовлені роботи та отримував від відповідача встановлену оплату;
- вимоги Товариства про визнання недійсними пункту 6.2. укладеного між сторонами договору були пред'явлені лише після звернення Підприємства до суду із зустрічним позовом в межах справи № 910/14675/24, який обґрунтований саме наведеним договірним положенням.
Вказане рішення суду набрало законної сили і на момент даного апеляційного розгляду не скасовано в апеляційному та касаційному порядках, а тому підлягає врахуванню в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд враховує і правові висновки, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23 (п. 110-112), якими зазначено, що відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір. Сторони не позбавлені права встановити в договорі на випадок порушення його умов такий платіж, який вони вважатимуть за необхідне (відшкодування збитків, штраф тощо), якщо це не заборонено законом. Якщо у договорі сторони заздалегідь узгодили вид та розмір санкції (її конкретний грошовий вираз), зокрема шляхом встановлення порядку розрахунку, така умова є обов'язковою для виконання. Також, у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 917/2013/17 (п. 4.15), від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 викладено правові висновки, що сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені при розгляді первісного та зустрічного позовів обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення первісного позову в сумі 118 185,59 грн. основного боргу та часткове задоволення зустрічних позовних вимог щодо стягнення 906 637,38 грн. пені та 59 340,00 грн. штрафу.
Решта доводів апеляційних скарг скаржників судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Судовий збір за подачу первісного позову в сумі 8509,37 грн судового збору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним покласти на відповідача за первісним позовом повністю, з огляду на те, що частину основного боргу він погасив вже після звернення позивача за первісним позовом до суду.
Приписами ч. 11 ст. 238 ГПК України встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
У постанові від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування частини одинадцятої статті 238 ГПК України, зазначивши про те, що аналіз даної норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, оскільки в даному випадку судовим рішенням будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання таким судовим рішенням законної сили відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України таке судове рішення підлягатиме обов'язковому виконанню, тобто буде відсутній будь-який спір між сторонами з приводу настання чи ненастання строку виконання зобов'язання з такої сплати.
При цьому, зазначена норма ГПК України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.
На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що формально зараховані, як зустрічні, можуть бути лише саме основні зобов'язання, проте, за аналогією вищевказаних ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України та ч. 11 ст. 238 ГПК України, задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вищевказані статті, та з урахуванням наведених засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов'язковому виконанню.
Приймаючи до уваги задоволення первісного позову на суму 118 185,59 грн. основного боргу та 8509,37 грн судового збору і задоволення зустрічного позову на загальну суму 965 977,38 грн (906 637,38 грн пені та 59 340,00 грн штрафу) та 11 591,72 грн судового збору, суд апеляційної інстанції здійснює зустрічне зарахування в порядку ч. 11 ст. 238 ГПК України, в результаті якого з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" підлягають стягненню на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" заборгованість за штрафними санкціями в сумі 847 791 (вісімсот сорок сім тисяч сімсот дев?яносто одну) грн. 79 коп. та 3 082,35 грн судового збору.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, враховуючи оцінку спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням мотивів даної постанови, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24:
- слід скасувати в частині стягнення 590 927,94 грн основного боргу та в цій частині прийняти нове рішення, яким в частині стягнення 590 927,94 грн. основного боргу - провадження у справі закрити згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України;
- за первісним позовом в частині стягнення 118 185,59 грн. основного боргу та 8 509,37 грн. судового збору - слід залишити без змін;
- в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення 906 637,38 грн. пені та 59 340,00 грн. штрафу - слід залишити без змін,
виклавши мотивувальну та резолютивну частину рішення в редакції даної постанови.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1); скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (п. 4).
П. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку (з урахуванням мотивів даної постанови), а саме на підставі ст. 276, п. 1-4 ч. 1, ч. 4 статті 277, ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24:
- скасувати в частині стягнення 590 927,94 грн основного боргу та в цій частині прийняти нове рішення, яким в частині стягнення 590 927,94 грн. основного боргу - провадження у справі закрити згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України;
- за первісним позовом в частині стягнення 118 185,59 грн. основного боргу та 8 509,37 грн. судового збору - залишити без змін;
- в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення 906 637,38 грн. пені та 59 340,00 грн. штрафу - залишити без змін,
виклавши мотивувальну та резолютивну частину рішення в редакції даної постанови.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції в порядку розподілу витрат (судового збору) за подачу апеляційних скарг, вважає за необхідне залишити сплачений кожним з скаржників судовий збір за ними.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24 скасувати в частині стягнення 590 927,94 грн основного боргу та в цій частині прийняти нове рішення, яким в частині стягнення 590 927,94 грн. основного боргу - провадження у справі закрити згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24 за первісним позовом в частині стягнення 118 185,59 грн. основного боргу та 8 509,37 грн. судового збору - залишити без змін.
4. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24 в частині відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом щодо стягнення 363 238,62 грн. пені та розподілу судового збору - залишити без задоволення, а рішення в цих частинах - залишити без змін.
5. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24 в частині задоволення зустрічного позову - залишити без задоволення.
6. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24 в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення 906 637,38 грн. пені та 59 340,00 грн. штрафу - залишити без змін.
7. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/14675/24 в наступній редакції:
« 1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" (54006, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, будинок 8/4, ідентифікаційний код 41530051) 118 185 (сто вісімнадцять тисяч сто вісімдесят п?ять) грн. 59 коп. основного боргу та 8509 (вісім тисяч п?ятсот дев?ять) грн. 37 коп. судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення 590 927,94 грн. основного боргу - закрити згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
4. Зустрічний позов задовольнити частково.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" (54006, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, будинок 8/4, ідентифікаційний код 41530051) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 906 637 (дев?ятсот шість) грн. 38 коп. пені, 59 340 (п?ятдесят дев?ять тисяч триста сорок) грн. 00 коп. штрафу та 11 591 (одинадцять тисяч п?ятсот дев?яносто одну) грн. 72 коп. судового збору.
6. В іншій частині зустрічного позову відмовити.
7. Відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" (54006, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, будинок 8/4, ідентифікаційний код 41530051) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість за штрафними санкціями в сумі 847 791 (вісімсот сорок сім тисяч сімсот дев?яносто одну) грн. 79 коп. та 3 082,35 грн судового збору.».
8. Судовий збір за апеляційними скаргами залишити за скаржниками.
9. Матеріали справи №910/14675/24 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2025 після виходу суддів з відпусток.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга