вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 911/3060/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2025 (повний текст рішення складено та підписано 02.06.2025)
у справі №911/3060/24 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Торгпром»
про стягнення 639 364,48 грн
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Торгпром» (далі - відповідач, ТОВ «ЮА Торгпром») про стягнення 639 364,48 грн, з яких 230 956,48 грн пені та 408 408,00 грн штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 15.03.2024 № 52/ВОЗ-2024 щодо поставки товару на підставі письмової заявки від 30.07.2024 № 78/16-3284 у встановлений договором строк.
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2025 в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору від 15.03.2024 № 52/ВОЗ-2024 закінчився 14.05.2024, а заявка від 30.07.2024 № 78/16-3284 на поставку товару за вказаним договором, була направлена позивачем 01.08.2024, після закінчення строку дії договору, відтак у відповідача відсутній обов'язок щодо поставки товару на умовах договору.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем дій, які можуть бути розцінені судом як виконання зазначеної заявки саме в межах договору від 15.03.2024 № 52/ВОЗ-2024.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася 23.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 23.06.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2025 та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи.
Позивач зазначає про те, що строк дії договору, передбачений у п. 12.1, не закінчився 14.05.2024, оскільки воєнний стан в України, до завершення якого діє договір, але не довше 31.12.2024, був продовжений на підставі нового Указу Президента України.
Відтак, на переконання апелянта, неукладення додаткової угоди про продовження строку дії договору, враховуючи що воєнний стан продовжено, не є підставою вважати, що строк договору закінчився 14.05.2024.
Листи відповідача №05/08-01 від 05.08.2024 та №06/08-02 від 06.08.2024 свідчать про визнав умови договору останнім.
Відсутність заперечень відповідача щодо повідомлення №78/11-4031 від 19.09.2024 про односторонню відмову позивача від договору та його розірвання з 24.09.2024, свідчить про згоду відповідача з тим, що договір розірвано саме з 24.09.2024.
Також апелянт посилається на те, що законом не передбачено такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення виконання зобов'язання, яке лишилося невиконаним.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/3060/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3060/24. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2025 у справі № 911/3060/24.
09.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/3060/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2025. Роз'яснено відповідачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, а апелянту - заперечення на відзив. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Закінчено проведення підготовчих дій. Розгляд справи №911/3060/24 призначено на 10.09.2025.
22.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, у зв'язку з її необґрунтованістю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач зазначив, що листи, на які посилається позивач у позові та у апеляційній скарзі, не підтверджують домовленість сторін про продовження строку дії договору після закінчення строку воєнного стану, продовженого Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024 до 14.05.2024.
Відповідач наголошує на тому, що заявка позивача від 30.07.2024 №78/16-3284 була направлена ТОВ «ЮА Торгпром» поза строком дії договору, а тому не породжує для нього правових наслідків таких як відповідальності за неналежне виконання вказаної заявки.
05.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла відповідь на відзив (письмові пояснення) у якій позивач зазначає, що лист відповідача від 05.08.2024 свідчить про визнання останнім обов'язку з поставки позивачу товару за заявкою від 30.07.2024 №78/1-3284 та відповідно продовження строку дії договору.
У судовому засіданні 10.09.2025 у розгляді справи оголошено перерву на 01.10.2025.
26.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо строку дії договору у яких останній зазначив, що між сторонами не було погоджено строку, на який необхідно продовжити дію договору, а також не було укладено додаткову угоди про продовження строку дії договору, як це передбачено умовами договору.
Посилання апелянта на лист ТОВ «ЮА Торгпром» від 05.08.2024 №05/08-01 як доказ, що підтверджує узгодження сторонами строку продовження дії договору є необґрунтованими, оскільки у зазначеному листі відсутня пропозиція відповідача про продовження строку дії договору або згода на його продовження та укладення у зв'язку з цим додаткової угоди.
У судове засідання 01.10.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків, в межах вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15.03.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір від № 52/ВОЗ-2024 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач (постачальник) зобов'язується поставити позивачу (замовникові) якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до цього договору. Код ДК 021:2015:15410000-5 Сирі олії та тваринні і рослинні жири.
Ціна договору складає 8 976 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) 20% - 1 496 000,00 грн (п. 4.1 договору).
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника).
Не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного місяця або в інші дні за викликом замовника по телефону постачальник (представник постачальника) прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У разі не прибуття вищезазначених осіб, вона надсилається постачальнику рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 15 цього договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв'язку вона вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.
Відповідно до п. 6.2 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: м. Київ, та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (Товароодержувачі), які будуть визначені заявкою замовника згідно планів-графіків поставок Головного управління Національної гвардії України. Місця поставки товару можуть бути змінені з урахуванням потреби Національної гвардії України.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.
Пунктом 12.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023 від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023 та від 05.02.2024 № 49/2024, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2024.
Згідно з п. 13.4 договору усі зміни та доповнення до договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами і має однакову юридичну силу.
Відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору), сторони погодили поставку товару в кількості 200 000,00 кг, ціною 44,88 грн за 1 кг, на загальну суму 8 976 000,00 грн.
01.08.2024 позивачем на адресу відповідача направлено заявку від 30.07.2024 № 78/16-3284 щодо поставки товару в загальній кількості 130 000,00 кг, а саме: 20 000 кг товару, які мали бути поставлені до 07.08.2024; 13000 кг - до 08.08.2024, 15000 кг - 09.08.2024, 5000 кг - 12.08.2024, 5000 кг - до 13.08.2024, 10000 кг - до 14.08.2024, 7000 кг - до 15.08.2024, 5000 кг - до 16.08.2024, 5000 кг - до 19.08.2024, 10000 кг до 20.08.2024, 25000 кг - до 21.08.2024, 5000 кг - до 22.08.2024, 5000 кг - до 23.08.2024. На підтвердження надіслання вказаної заявки позивач надав опис вкладення у цінний лист від 01.08.2024 та фіскальний чек «Укрпошти» від 01.08.2024.
05.08.2024 листом № 05/08-01 про відтермінування поставки, відповідач повідомив позивача про отримання заявки від 30.07.2024 № 78/16-3284, а також просив відтермінувати постачання товару на 30 календарних днів.
Листом № 06/08-02 від 06.08.2024 відповідач просив позивача розглянути питання щодо укладення додаткової угоди про розірвання договору від 15.03.2024 № 52/ВОЗ-2024.
19.08.2024 відповідач листом № 19/08-01 повідомив позивача про припинення договірних відносин між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Торгпром» у зв'язку з закінченням терміну дії договору від 15.03.2024 № 52/ВОЗ-2024, без необхідності підтвердження припинення дії договору шляхом підписання додаткової угоди.
Позивач направив на адресу відповідача повідомлення від 19.09.2024 № 78/11-4031, в якому повідомив про односторонню відмову від договору № 52/ВОЗ-2024 від 15.03.2024 з 24.09.2024 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.09.2024.
25.09.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією від 25.09.2024 № 78/11-4158, в якій вимагав сплатити пеню у розмірі 230 956,48 грн та штраф у розмірі 408408 грн за порушення строків поставки товару за договором від 15.03.2024 № 52/ВОЗ-2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 27.09.2024.
Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару відповідно до умов договору та заявки від 30.07.2024 № 78/16-3284, позивач на підставі п. 8.3 договору просив суд стягнути з відповідача за порушення строків поставки товару пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, яка за загальний період прострочення з 08.08.2024 по 23.09.2024 складає 230 956,48 грн, а також штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару, розмір якого за розрахунком позивача складає 408 408 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи як окремо так і в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №52/ВОЗ-2024 від 15.03.2024, який за правовою природою є договором поставки.
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов'язковим для сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до вимог ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання (п. 29, 33-35 постанови Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Отже, після закінчення строку дії договору сторони все ще мають відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору.
Як встановлено судом вище, пунктом 12.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.11.2023 № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань.
Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2024.
Відтак, колегія суддів зазначає, що вказаним пунктом договору чітко передбачено, що договір діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого, зокрема Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 № 49/2024, постановлено, зокрема, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, тобто до 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції договір, укладений між позивачем та відповідачем, діє до 14.05.2024.
При цьому, у разі продовження строку дії воєнного стану після 14.05.2024, то відповідно до абзацу 2 п. 12.1 договору, сторони можуть за згодою сторін, продовжити строк дії договору, але не довше ніж 31.12.2024.
Пунктом 13.4. договору передбачено, що усі зміни і доповнення до договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами і має однакову юридичну силу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять додаткової угоди, якою сторони продовжити строк дії договору у зв'язку із продовженням строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», враховуючи, що договір не містить положень щодо автоматичного продовження (пролонгації) його дії.
Таким чином, беручи до уваги положення ЦК України та пунктів 12.1., 13.4 договору, відсутність укладеної додаткової угоди про продовження строку дії договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір від 15.03.2024 № 52/ВОЗ-2024, укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та ТОВ «ЮА Торгпром», припинив свою дію з 14.05.2024 і, відповідно, з цього моменту припинені будь-які зобов'язання сторін за таким договором.
Твердження апелянта про те, що строк дії договору продовжено на строк дії воєнного стану, який станом на 14.05.2024 не закінчився, але не довше ніж 31.12.2024, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до п. 12.1 договору строк його дії пов'язаний саме з Указом Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 №49/2024 і у разі продовження воєнного стану понад період встановлений у зазначеному Указі, строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін, а у разі відсутності такої згоди строк договору не продовжується.
Колегія суддів звертає у вагу апелянта на те, що умовами договору не передбачено автоматичну пролонгацію строку дії договору у зв'язку з продовження строку дії воєнного стану в Україні.
Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що листи від 05.08.2024 та 06.08.2024 підтверджують продовження строку дії договору, оскільки у зазначених листах відсутня пропозиція відповідача про продовження строку дії договору та про укладення у зв'язку з цим додаткової угоди.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
На переконання колегії суддів, нарахування пені та штрафу за період після закінчення строку дії договору можливе тільки у разі, якщо зобов'язання не припинено (продовжує існувати, а кредитор вимагає виконання його обов'язку від боржника, який не виконав свої зобов'язання вчасно під час дії договору).
Апеляційний господарський суд зазначає, що договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. Кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, поставка товару відповідачем здійснюється на підставі письмової заявки позивача із зазначенням необхідних дати та місця поставки товару, кількості товару та іншої інформації необхідної для поставки товару.
Тобто, сторони визначили певний порядок дій, які передують поставці товару та в разі, невиконання позивачем свого обов'язку з направлення відповідачу письмової заявки на поставку товару протягом строку дії договору, у відповідача не виникає обов'язок з поставки такого товару як під час дії договору, так і після його закінчення.
З матеріалів справи вбачається, що заявка на поставку товару від 30.07.2024 № 78/16-3284 була направлена позивачем на адресу відповідача 01.08.2024, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 01.08.2024 та фіскальним чеком «Укрпошти» від 01.08.2024.
Отже, заявка від 30.07.2024 № 78/16-3284 на поставку товару була сформована та направлена позивачем вже після закінчення строку дії договору від 15.03.2024 № 52/ВОЗ-2024, що свідчить про відсутність у відповідача обов'язку з поставки товару на умовах вказаного договору.
Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що нарахування штрафу та пені за неналежне, як вважає позивач, виконання відповідачем договору є безпідставним.
З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні по суті спору, оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ухвалено з повним і всебічним встановленням усіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2025 - залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2025 у справі №911/3060/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2025 у справі №911/3060/24 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №911/3060/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2025 після виходу суддів з відпусток.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга