Постанова від 24.09.2025 по справі 914/3180/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2025 р. Справа№ 914/3180/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання від 24.09.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» та заяву Державної інспекції архітектури та містобудування України про приєднання до апеляційної скарги Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 (повний текст складено 12.09.2024)

у справі № 914/3180/23 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Львівської обласної прокуратури

до 1. Львівської міської ради

2. Державної інспекції архітектури та містобудування України

3. Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-3 - державний реєстратор виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаниця Тарас Петрович

про визнання незаконним та скасування рішення, дозволу державної реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

23.10.2023 Львівська обласна прокуратура (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (далі - Львівська міськрада, Міськрада, відповідач-1), Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України, Інспекція, відповідач-2) та Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» (далі - ПГО «АІЗВ «Львівська здравниця», Підприємство, відповідач-3), за участю третьої особи: державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаниці Тараса Петровича (далі - Реєстратор, третя особа), про:

1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 № 2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт Брюховичі» (далі - рішення № 2067, оспорюване рішення), яким затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва відповідачем-3 багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції на вул. Широкій, 2 у смт Брюховичі;

2) визнання незаконним та скасування дозволу ДІАМ України від 20.10.2022 № (далі - дозвіл ДІАМ України від 20.10.2022, дозвіл № IV012221019254, оспорюваний дозвіл), виданого ПГО «АІЗВ «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт з нового будівництва на вул. Широкій, 2 в смт Брюховичі;

3) скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права та із закриттям у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідного розділу на незавершене будівництво на вул. Широкій, 2 в смт Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181 (далі - спірний об'єкт незавершеного будівництва, спірне майно), посилаючись на положення статей 92, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 16, 21, 182, 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 18, 24, 29, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 5, 17 Закону України «Про основи містобудування», статей 4, 12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», статей 2, 10, 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позовна заява обґрунтовується тим, що:

1) на дату прийняття Брюховицькою селищною радою рішення від 20.10.2020 № 2088, яким було надано Підприємству в постійне користування земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, ані детальний план території, ані план зонування в районі вул. Широкої, 2 в смт Брюховичі затверджені не були;

2) жоден із передбачених статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів не додавався до заяви ПГО «АІЗВ «Львівська здравниця» про видачу містобудівних умов та обмежень;

3) виконавчий комітет Брюховицької селищної ради прийняв оспорюване рішення протиправно та всупереч вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме на підставі лише заяви Підприємства та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території);

4) оскільки підставою для видачі дозволу на виконання будівельних робіт стали оспорювані містобудівні умови та обмеження, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови, то дозвіл ДІАМ України від 20.10.2022 також підлягає скасуванню;

5) на час проведення державної реєстрації за відповідачем-3 права приватної власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва таке фактично було відсутнє як об'єкт, що підлягав реєстрації, та об'єкт не був прийнятий в експлуатацію.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2023, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023, позовну заяву Львівської обласної прокуратури повернуто позивачу.

Постановою Верховного Суду від 28.02.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 у справі №914/3180/23 скасовано, справу №914/3180/23 передано до Господарського суду Львівської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 матеріали справи №914/3180/23 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 позов задоволено повністю, а саме:

- визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі»;

- визнано незаконним та скасовано дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданий Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі;

- скасовано державну реєстрацію права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного:

- Брюховицька селищна рада безпідставно, в порушення вимог 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та всупереч інтересів територіальної громади, прийняла рішення від 20.10.2020 №2088 «Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця»;

- виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі» прийнято протиправно, всупереч вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на підставі лише заяви юридичної особи та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території);

- підставою для видачі дозволу стали вищезгадані оспорювані містобудівні умови та обмеження MUO1:7850-0341-5116-3886, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради 23.10.2020 за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови, отже, дозвіл ДІАМ України було видано на підставі документу, який не відповідає вимогам законодавства, а тому він підлягає скасуванню в судовому порядку;

- оскільки Брюховицька селищна рада допустила численні порушення законодавства при наданні в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця», у зв'язку з чим суд дійшов висновку визнати незаконним та скасувати дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданий Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі, і як наслідок позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності за відповідачем 3 також підлягають задоволенню у повному обсязі.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги

1.3.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, Підприємство громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до Львівської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067, визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV12221019254 та скасування державної реєстрації права власності відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

1.3.2. Від Державної інспекції архітектури та містобудування надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23, в якій заявник просить прийняти зазначену заяву до провадження та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до відповідача-1 - Львівської міської ради, відповідача-2 - Державної інспекції архітектури та містобудування України, відповідача-3 Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 № 2067, визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254 та скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. рух справи

У подальшому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 апеляційну скаргу Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 та заяву Державної інспекції архітектури та містобудування україни про приєднання до апеляційної скарги Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» - задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 - скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Львівської обласної прокуратури до Львівської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України та Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі», визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданого Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі, скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул.. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181 - відмовлено повністю.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, ураховуючи викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180) висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладання відповідного договору, тобто вичерпало свою дію виконанням, є неефективним способом захисту прав особи, апеляційний суд виснував, що прийняте Брюховицькою селищною радою рішення № 2067 вичерпало свою дію фактом його виконання та визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, а тому в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення слід відмовити у зв'язку з неефективністю обраного позивачем способу захисту прав територіальної громади. Таким чином, наголошуючи на тому, що Брюховицька селищна рада безпідставно, на порушення вимог статей 13, 14 Конституції України, статей 92, 134 ЗК України, статей 4, 12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та всупереч інтересів територіальної громади прийняла рішення від 20.10.2020 № 2088, надавши переваги відповідачу-3 поряд з іншими суб'єктами на отримання прав на земельну ділянку без проведення земельних торгів та позбавивши територіальну громаду можливості отримання максимальних доходів від її продажу чи прав на неї на аукціоні та одержання належних платежів, а також на тому, що на час прийняття Брюховицькою селищною радою рішення від 20.10.2020 № 2088 про надання Підприємству в постійне користування земельної ділянки на вул. Широкій, 2 у смт Брюховичі для містобудівних потреб ані детальний план території, ані план зонування в районі вул. Широкої, 2 затверджені не були, прокурор не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом, обравши належний та ефективний спосіб захисту прав територіальної громади міста Львова, передбачений саме статтями 386- 388 ЦК України, який (спосіб) у межах цього провадження позивачем не обрано.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства на спірний об'єкт незавершеного будівництва, суд апеляційної інстанції виходив із того, що підставою такої державної реєстрації зазначено рішення Реєстратора від 13.09.2023 № 69270610, а також рішення Брюховицької селищної ради від 20.10.2020 № 2088. Оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, та враховуючи відсутність пред'явлення прокурором вимог щодо скасування документів, які стали підставою для такої реєстрації, то в цій частині позову прокурором також обрано неефективний спосіб захисту, а тому позовні вимоги у цій частині також задоволенню не підлягають.

Отже, апеляційний суд зазначив про те, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Постановою Верховного Суду від 29.07.2025 касаційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міської ради задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі № 914/3180/23 скасовано, справу № 914/3180/23 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

2.2. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025, справу № 914/3180/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025, зокрема, прийнято до провадження справу № 914/3180/23 за апеляційною скаргою Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» та заяви Державної інспекції архітектури та містобудування україни про приєднання до апеляційної скарги Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А. та призначено розгляд на 24.09.2025.

29.08.2025 через систему «Електронний суд» від Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника Львівської міської ради надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 клопотання Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» та заяву Львівської міської ради про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

2.3. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:

- підтримуючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції аргументував оскаржуване рішення тим, що земельна ділянка кадастровий номер 4610166300:05:004:0002 була надана Брюховицькою селищною радою ПГО «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» в постійне користування начебто всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки не були проведені земельні торги; у заяві на отримання земельної ділянки в постійне користування не зазначена мета використання земельної ділянки; відсутні затверджені план зонування смт. Брюховичі та детальний план території в районі вул. Широка, 2, що виключає можливість передачі земельної ділянки для містобудівних потреб, водночас, серед позовних вимог прокуратура не заявляє вимогу про скасування рішень Брюховицької селищної ради, на підставі яких земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:05:004:0002 за адресою: смт. Брюховичі, вул. Широка, 2 була надана в постійне користування ПГО «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця»;

- обов'язковість проведення земельних торгів встановлена для продажу земельних ділянок державної та комунальної власності; для передачі земельної ділянки державної та комунальної власності в оренду; для оформлення права суперфіцію на земельну ділянки державної та комунальної власності; для оформлення права емфітевзису на земельну ділянки державної та комунальної власності, натомість, для передачі земельної ділянки комунальної власності у постійне користування чинне законодавство не передбачає обов'язковості проведення земельних торгів;

- в долученій прокурором до позову заяві ГО «Асоціація Інвалідів Захисників Вітчизни» та ПГО «Львівська здравниця» від 28.08.2020 р., зазначено мету діяльності Громадської організації (задоволення основних потреб та захист законних, соціальних, економічних, вікових та інших суспільних інтересів осіб, які стали інвалідами внаслідок бойових дій в рамках проведення антитерористичних операцій на території України та інтересів інших своїх членів), мету створення ПГО «Львівська здравниця» (для реалізації статутних завдань, Громадською організацією створено Підприємство громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни» «Львівська здравниця», яке буде функціонувати як заклад з лікування, відновлення та реабілітації осіб з інвалідністю серед військовослужбовців та цивільного населення) та необхідність виділення саме цієї земельної ділянки;

- на земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:05:004:0002 за адресою: смт. Брюховичі, вул. Широка, 2 планувалося розміщення не об'єктів будівництва, а модульних споруд, що спростовує твердження прокурора про порушення ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при наданні вказаної земельної ділянки в постійне користування;

- у уповноваженого органу були наявні всі документи, надання яких передбачено ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для видачі заявнику містобудівних умов та обмежень, що виключає можливість відмови у їх видачі та, відповідно можливість їх скасування на підставі зазначеної норми законодавства;

- станом на дату затвердження оспорюваних містобудівних умов та обмежень єдиною містобудівною документацією смт. Брюховичі був коригований Генеральний план, затверджений рішенням Брюховицької селищної ради №567 від 26 квітня 2018 року «Про затвердження проекту коригування Генерального плану смт. Брюховичі», який включає план зонування, що узгоджується з положеннями абзацу 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- згідно коригованого Генерального плану смт. Брюховичі земельна ділянка, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, розташована в зоні громадської забудови, а тому видача містобудівних умов та обмежень на проектування об'єкта будівництва громадського призначення відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що виключає можливість визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №2067 від 23 жовтня 2020 року на підставі п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №2067 від 23.10.2020 року «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі»;

- відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №2067 від 23.10.2020 року, свідчить і про відсутність підстав для скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 року №IV012221019254 на виконання будівельних робіт;

- в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність інших підстав для відмови в проведенні державної реєстрації, а відповідно і підстав для її скасування, визначених ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»;

- судом проігноровано ту обставину, що питання законності реєстрації об'єкта незавершеного будівництва було предметом дослідження Міністерством юстиції України, яким прийнято наказ №2363/7 від 10.10.2023 »Про відмову у задоволенні скарги Львівської міської ради від 18.09.2023 № 2901-14 вих-113611», оскільки рішення від 13.09.2023 № 69270610 державного реєстратора Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаниці Тараса Петровича відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав;

- коригований Генеральний план смт. Брюховичі, затверджений рішенням Брюховицької селищної ради №567 від 26 квітня 2018 року «Про затвердження проекту коригування Генерального плану смт. Брюховичі», включає план зонування, що фактично усуває наявність порушеного права територіальної громади м. Львова станом на дату звернення Львівської обласної прокуратури до суду за захистом її прав та інтересів;

- станом на дату затвердження оспорюваних містобудівних умов та обмежень, єдиною містобудівною документацією смт. Брюховичі був коригований Генеральний план, затверджений рішенням Брюховицької селищної ради №567 від 26 квітня 2018 року «Про затвердження проекту коригування Генерального плану смт. Брюховичі»,який включає план зонування, що узгоджується з положеннями абзацу 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

2.4. узагальнені доводи особи, яка подала заяву про приєднання до апеляційної скарги

Заявник, який приєднався до апеляційної скарги зазначив, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Заява мотивована зокрема тим, що:

- враховуючи наявність чинних, на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт № IУ012221019254 від 20.10.2022, містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого дошкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі Львівської області» ДІАМ діяла у повній відповідності до Закону №3038-VI та Порядку № 466;

- рішення першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт № IУ012221019254 від 20.10.2022, таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідний дозвіл був прийнятий на підставі діючих Містобудівних умов та обмежень, затверджених Рішенням Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 № 2067, а тому питання щодо правомірності дозволу на виконання будівельних робіт № IУ012221019254 від 20.10.2022 повинно вирішуватись після вирішення питання/надання оцінки рішенням посадових осіб, які були прийняті до видачі зазначеного дозволу на виконання будівельних робіт;

- суд в оскаржуваному рішенні неправильно застосував норми матеріального права, так як листом Львівської обласної прокуратури від 18.09.2023 не запитувалась інформація стосовно вжиття заходів архітектурно-будівельного контролю та нагляду, що не може свідчити про бездіяльність уповноваженого органу;

- рішення про скасування дозволу на виконання будівельних робіт є протиправним, оскільки суперечить вимогам Закону № 3038-VI, яким врегульовано, що за зверненням відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю суд своїм рішенням може припинити право на виконання будівельних робіт, на підставі чого орган державного архітектурно-будівельного контролю анулює дозвіл на виконання будівельних робіт, а стверджувати про порушення замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання будівельних робіт ДІАМ може тільки за результатами перевірки;

- враховуючи, що перевірка об'єкта будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого дошкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі Львівської області, І черга будівництва» замовником якого є Підприємство громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» не проводилась, то у ДІАМ не має підстав стверджувати про дотримання чи порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил;

- оскаржуваний дозвіл на будівельні роботи фактично є правовим актом індивідуальної дії, який породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано, а тому відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує права на звернення із цим позовом до суду.

2.5. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

2.5.1. Львівська обласна прокуратура у поданому відзиві на апеляційну скаргу (24.09.2024 через підсистему «Електронний суд») просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав:

- безпідставними є твердження про законність отримання земельної ділянки для містобудівних потреб, оскільки в заяві Громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни» та Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» № 01/19 від 19.10.2020 № 01/19 про надання Підприємству громадської організації в постійне користування спірної земельної ділянки не вказано жодних аргументів щодо мети використання, цілей та необхідності у виділенні землі, обумовлених необхідністю реалізації цілей громадської організації;

- для обгрунтування мети отримання земельної ділянки підприємством замовлено розробку ТОВ «Констрлайт» Концепції модульного центру оздоровлення та реабілітації осіб з інвалідністю серед військовослужбовців та цивільного населення з використанням швидкозбірних некапітальних споруд на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, відповідно до якої передбачалося розміщення модульних споруд, які б мали відповідати наступним характеристикам: малоповерхові споруди, без улаштування фундаменту, збірно- розбірного типу, можливість демонтажу та переміщення на іншу земельну ділянку без втрати їх основних характеристик, натомість, в подальшому на зазначеній земельній ділянці розпочато будівництво не модульних, а капітальних споруд, що не відповідало меті, заявленій під час отримання земельної ділянки;

- відтак, Брюховицька селищна рада безпідставно, в порушення вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 92, 134 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання», ст. ст. 4, 12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та всупереч інтересів територіальної громади, прийняла рішення від 20.10.2020 № 2088 надавши таким чином переваги цій організації на отримання прав на зазначену земельну ділянку поряд з іншими суб'єктами, без проведення земельних торгів та позбавивши територіальну громаду можливості отримання максимальних доходів від її продажу чи прав на неї на аукціоні та одержання належних платежів;

- відповідно до інформації Львівської міської ради від 04.10.2023 № 2401-вих-121804, на час прийняття Брюховицькою селищною радою рішення № 2088 про надання Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» у постійне користування земельної ділянки на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі для містобудівних потреб ні детальний план території, ні план зонування в районі вул. Широкої, 2 затверджені не були;

- винятки, передбачені ст. 24 Закону № 3038-VI, у даному випадку не застосовуються;

- відтак, Брюховицька селищна рада безпідставно, в порушення вимог ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та всупереч інтересів територіальної громади, прийняла рішення від 20.10.2020 № 2088 «Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» для містобудівних потреб;

- відповідно до Генерального плану смт. Брюховичі земельна ділянка на вул. Широка, 2, розташована в межах території громадської забудови проектної(І черга період з 2013 по 2028 рік).;

- відповідно до експлікації до Генерального плану запроектовано розташування школи, а не будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру;

- у заяві підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» від 21.10.2020, жодного з передбачених ст. 29 Закону № 3038-VI документів додано не було, що, відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI, є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень;

- посилання апелянта на розроблену ТОВ «Констрлайт» Концепцію модульного центру оздоровлення та реабілітації осіб з інвалідністю серед військовослужбовців та цивільного населення з використанням швидкозбірних некапітальних споруд на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, відповідно до якої передбачалося розміщення модульних споруд, суперечить виданим містобудівним умовам від 23.10.2020, якими запроектовано будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру з облашгтуванням капітальних споруд;

- за наведених обставин, виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення від 23.10.2020 № 2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі» прийнято протиправно, всупереч вимог Закону № 3038-VI, на підставі лише заяви юридичної особи та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території);

- підставою для видачі дозволу стали оспорювані містобудівні умови та обмеження МUО1:7850-0341-5116-3886, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради 23.10.2020 за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови;

- на час реєстрації права власності за Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на незавершене будівництво, таке фактично було відсутнє як об'єкт, що підлягав реєстрації, та об'єкт не був прийнятий в експлуатацію, що передбачено рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 про надання містобудівних умов;

- за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав, у той же час державним реєстратором Лужаницею Т.П., рішення про відмову в державній реєстрації не прийнято, а незаконно зареєстровано право власності «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на незавершене будівництво.

2.5.2. Львівська міська рада у поданому відзиві на апеляційну скаргу (14.10.2024 через підсистему «Електронний суд») просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на наступне:

- виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі» прийнято протиправно, всупереч вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на підставі лише заяви юридичної особи та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території);

- відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, Державною інспекцією архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України) 20.10.2022 видано дозвіл №IV012221019254 Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по вищезгаданому об'єкту, однак, підставою для видачі дозволу стали вищезгадані оспорювані містобудівні умови та обмеження MUO1:7850-0341-5116-3886, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради 23.10.2020 за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови, у зв?язку з чим дозвіл ДІАМ України було видано на підставі документу, який не відповідає вимогам законодавства, а тому він підлягає скасуванню в судовому порядку;

- на час реєстрації права власності за Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на незавершене будівництво, таке фактично було відсутнє як об'єкт, що підлягав реєстрації, та об'єкт не був прийнятий в експлуатацію, що передбачено рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 про надання містобудівних умов;

- за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав, у той же час державним реєстратором Лужаницею Т.П., рішення про відмову в державній реєстрації не прийнято, а незаконно зареєстровано право власності «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на незавершене будівництво.

2.6. явка в судове засідання

У судове засідання 24.09.2025 з'явились прокурор та представники відповідачів.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції була повідомлена належним чином та завчасно засобами поштового зв'язку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0610276932538 (ухвали суду від 26.08.2025) державному реєстратору виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаниці Тарасу Петровичу 09.09.2025.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що наявних матеріалів достатньо для належного перегляду оскаржуваного рішення суду в апеляційному порядку, оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи, що не з'явився в судове засідання.

Представник відповідача-3 - Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» - підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача-2 - Державної інспекції архітектури та містобудування України - підтримав подану заяву про приєднання до апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Прокурор та представник відповідача-1 просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. обставини встановлені судом і визначення відповідно до них правовідносин; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; посилання на норми права

Щодо звернення прокуратури з даним позовом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду).

Близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 9901/513/19, відповідно до якого прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 54; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.41; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.58).

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У пунктах «б», «в», «є» статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно із частиною другою статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно до частини першої статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як вбачається з матеріалів даної справи, прокурор оскаржує рішення Львівської міської ради і саме тому визначає її відповідачем у справі.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12).

У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Виходячи з викладеного, найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб'єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб'єктів задовольнити позовні вимоги.

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).

Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

Відносини власності на землю поряд з традиційною тріадою правомочностей власника включає обов'язок щодо охорони земель, використання їх з урахуванням інтересів (екологічних, економічних, соціальних) суспільства взагалі та територіальної громади зокрема. Особливістю суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних їх майже неможливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов'язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб'єкта, яким може і повинен відповідно до Конституції України виступати такий орган як прокуратура.

У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Отже з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави прокурор може звернутися з позовом в інтересах держави у разі зміни органом місцевого самоврядування цільового призначення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

Абзацом п'ятим статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до абзаців першого - третього пункту «а», абзацу першого та другого пункту «б» частини першої статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №718-р. на виконання статті 7-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком. Додаток до вищезазначеного розпорядження ларедбачає утворення Львівської територіальної громади, до складу якої увійшли території Львівської, Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне-Руської територіальних громад. Адміністративним центром новостворенної територіальної громади визначено місто Львів.

06.12.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» № 1009-ІХ. Вказаним Законом України внесені зміни до ряду законів України, в тому числі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, вказаним Законом передбачено, у розділі V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцево самоврядування в Україні» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

- у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селишних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади);

- сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;

- не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром, сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом;

- юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Момент набуття повноважень місцевими радами унормовано Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, ч. ч. 1, 8 статті 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення) районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових 1 позачергових) виборах.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 №795-ІХ від 25.10.2020 було призначено чергові місцеві вибори депутатів місцевих рад сільських, селищних, міських голів, які проводились, серед іншого, на території Львівської територіальної громади.

29.11.2020 відбулась перша сесія депутатів Львівської міської ради.

З огляду зазначене, з цього моменту закінчились повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах, у тому числі Брюховицької селищної ради.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов'язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади.

Ухвалою №7 від 29.12.2020 Брюховицьку селищну раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради.

Відтак, з 29.11.2020 повноваження Брюховицької селищної ради припинились, а її правонаступником стала Львівська міська рада.

За таких обставин на цей час рішення виконавчого органу Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 про видачу містобудівних умов та обмежень MUO1:7850-0341-5116-3886 не може бути скасовано самою селищною радою у зв'язку з її припиненням.

З інформацій Львівської міської ради від 04.10.2023 за №2401-вихЛ21804 та від 19.10.2023 № 2901-вих-129398, отриманих на запити прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не вбачається вжиття радою заходів для скасування оспорюваного рішення про видачу містобудівних умов.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Частинами 1, 2 ст. 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

23.12.2020 постановою Кабінету Міністрів України №1340 утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Вказаною постановою затверджено положення про ДІАМ, у відповідності до якого, основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрації: та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності.

Згідно з п.4 вказаного Положення ДІАМ скасовує чи зупиняє дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених законом повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з одночасним складенням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті ДІАМ; складає акти перевірок, протоколи про вчинення правопорушень, розглядає справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та справи про адміністративні правопорушення із прийняттям відповідних рішень, накладає штрафи відповідно до закону; розглядає в порядку нагляду рішення про скасуванню чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про повернення на доопрацювання, відмову видачі, скасування або анулювання зазначених документів.

Пунктом 7 положення передбачено, що ДІАМ здійснює свої повноваження, безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

ДІАМ є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенні Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду. Пунктом 2 даної постанови передбачено, що нагляд здійснюється посадовими особами Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Пунктом 3 даної постанови передбачено, що основними завданнями нагляду є:

1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими органами, що здійснюють контроль у містобудівній діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавство у містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;

2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів;

3) притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

20.05.2021 до Єдиного державний реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - ДІАМ (ідентифікаційний код юридичної особи - 44245840).

15.09.2021 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №960, якою погодився з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

З інформації ДІАМ України від 18.09.2023 за №1642/05/18-23, отриманої на запит прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не вбачається вжиття цим органом заходів для скасування оспорюваного дозволу на виконання будівельних робіт по об'єкту на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі.

Таким чином, як вказує прокурор, на цей час Державною інспекцією архітектури та містобудування України, після отримання відомостей про порушення містобудівного законодавства, не вжито заходів архітектурно-будівельного контролю та нагляду, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Львівська обласна прокуратура обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву як позивачем до Львівської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України та Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця».

Щодо встановлених судом обставин справи.

На підставі заяви Громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни» та Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» про дозвіл на демонтаж незавершеного будівництва загальноосвітньої школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, яка належить територіальній громаді смт. Брюховичі в особі Брюховицької селищної ради, 22.09.2020 виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради прийнято рішення №1961, яким затверджено Акт технічного стану об'єкта нерухомості «Незавершене будівництво школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховиці»; висновок про технічний стан об'єкта нерухомості «Незавершене будівництво школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховиці»; звіт про незалежну оцінку об'єкта нерухомості, рекомендовано виконкому Брюховицької селищної ради подати на розгляд чергової сесії Брюховицької селищної ради рішення про списання шляхом ліквідації незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої шкоди по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді смт. Брюховичі; списати та демонтувати об'єкт комунальної власності; дати дозвіл Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на демонтаж незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої школи по вул. Широка, 2 смт. Брюховичі.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 08.10.2020 №1921 вирішено списати з балансу Брюховицької селищної ради шляхом ліквідації (у зв'язку з аварійністю та непридатністю для подальшого використання) об'єкт незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої шкоди, загальною площею 10390,5 кв.м., за адресою: вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, м. Львів, Львівська обл.

Рішенням Брюховицької селищної ради №2046 від 15.10.2020 змінено вид використання земельної ділянки по вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі (кадастровий номер 4610166300:05:004:0002), площею 3,46 га «для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти» на вид використання «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».

Рішенням Брюховицької селищної ради №2088 від 20.10.2020 вирішено припинити право постійного користування на земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, яка належить Брюховицькій селищній раді; надати Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» у постійне користування земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

21.10.2020 за Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002.

Рішенням Брюховицької селищної ради №2067 від 23.10.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка,2 в смт. Брюховичі.

20.10.2022 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІV012221019254, найменування об'єкта будівництва - нове будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка,2 в смт. Брюховичі Львівської області, 1 черга будівництва.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім певних випадків.

Однак, на дату прийняття Брюховицькою селищною радою рішення №2088 від 20.10.2020, яким надано Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» у постійне користування земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, ні детальний план території, ні план зонування в районі вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі затверджені не були.

Крім того, відповідно до Генерального плану смт. Брюховичі земельна ділянка на вул. Широка, 2 розташована в межах території громадської забудови, де запроектовано будівництво школи, тоді як рішенням Брюховицької селищної ради №2067 від 23.10.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка,2 в смт. Брюховичі.

Також, прокурор вказує, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Однак, яка зазначає прокурор, жодних із передбачених документів Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» не надавався.

За таких обставин, за твердженням прокурора, виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в сит. Брюховичі» прийнято протиправно, всупереч вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на підставі лише заяви Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території).

Оскільки підставою для видачі дозволу на будівництво стали оспорювані містобудівні умови та обмеження, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови, то дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України на виконання будівельних робіт №ІУ012221019254 також підлягає скасуванню.

11.09.2023 за Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» зареєстровано право власності на незавершене будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО).

Однак, як вказує прокурор, на час проведення реєстраційних дій за Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на незвершене будівництво, таке фактично було відсутнє як об'єкт, що підлягав реєстрації, та об'єкт не був прийнятий в експлуатацію.

З наведених підстав, позовними вимогами прокурора в даній справі є:

1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі»;

2) визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданого Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі;

3) скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул.. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181.

Як було зазначено вище, оскаржуваним рішенням суду від 04.09.2024 позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Однак, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю з огляду на неправильно обраний спосіб захисту.

У подальшому, Верховний Суд постановою від 29.07.2025 вказану постанову суду апеляційної інстанції скасував та справу № 914/3180/23 передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, зазначивши, що апеляційний господарський суд, посилаючись на обрання прокурором неналежного та неефективного способу захисту прав територіальної громади, не здійснив апеляційний перегляд справи по суті заявлених позовних вимог та не надав оцінки встановленим судом першої інстанції обставин.

Відтак, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи, за результатами нового розгляду справи, в суді апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Предметом даного спору є наступні вимоги прокурора:

1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі»;

2) визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданого Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі;

3) скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул.. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 15 ЦК України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 203/2501/15-ц.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на важливість визначення юрисдикції, яка підтверджується як закріпленням у Конституції України принципом верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор не погоджується, зокрема, з рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі» та просить визнати його незаконним та скасувати (перша позовна вимога).

Тобто спір в цій частині виник саме між позивачем та Львівською міською радою (відповідачем 1) як правонаступником Брюховицької селищної ради щодо визнання незаконним її рішення.

Також зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор оспорює дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданий Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі шляхом визнання його незаконним та скасування (друга позовна вимога).

Тобто спір в цій частині виник саме між позивачем та Державною інспекцією архітектури та містобудування України (відповідачем 2) щодо визнання незаконним її дозволу.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.12.2019 у справі № 826/13961/17 висловила позицію, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Спір щодо оскарження результатів розгляду скарг у сфері державної реєстрації має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 20.11.2018 у справі № 911/1431/18.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету селищної ради є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Брюховицька селищна рада (правонаступником якої є відповідач-1 - Львівська міська рада), виконувала функції суб'єкта владних повноважень, а відтак згідно зі статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, спір в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі» підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів регламентовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі Закон №3038-VI).

Частиною 3 статті 6 Закону №3038-VI визначено, що до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 7 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1340, Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Тобто, до повноважень Державної інспекції архітектури та містобудування України як суб'єкта владних повноважень належать, зокрема, питання надання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, в тому числі дозволу на виконання будівельних робіт.

Таким чином, з викладеного вбачається, що спір у частині визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданого Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

В частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181 - спір є приватноправовим та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відтак, щодо вимог прокурора в частині скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул.. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейського суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

За змістом ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України, добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права власності на нерухоме майно за позивачем - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на таке майно та водночас елемент позасудової процедури реєстрації такого права. Внаслідок відповідної реєстрації між сторонами фактично існує спір про право цивільне стосовно спірного майна.

Ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній на момент звернення з відповідним позовом) визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов'язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

У свою чергу, підставою державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394), зазначено рішення державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаниці Т.П. від 13.09.2023 № 69270610, а також рішення Брюховицької селищної ради від 20.10.2020 № 2088.

Отже, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, враховуючи те, що прокурором у позові не заявлено вимог щодо скасування саме документів, які стали підставою для такої реєстрації, а тому в цій частині позовних вимог прокурором обрано неефективний та неправильний спосіб захисту, у зв'язку з чим вимоги у цій частині за висновком судової колегії задоволенню не підлягають.

При цьому, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення суду.

Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладені висновки апеляційного суду та керуючись зазначеними положеннями статті 231 Господарського процесуального кодексу України, спір в частині позовних вимог про (1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі» та (2) визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданий Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У порядку ч. 2 ст. 231 ГПК України слід роз'яснити позивачу про можливість пред'явлення ним позову у відповідній частині до суду адміністративної юрисдикції.

Що стосується позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181 - судова колегія вважає, що в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити з огляду на обрання прокурором неефективного та неправильного способу захисту.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 277 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 226, 231 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід закрити провадження в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 та визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254.

Разом з цим, у задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181 слід відмовити.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі та в заяві про приєднання, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови.

У зв'язку з цим, апеляційна скарга Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 та заява Державної інспекції архітектури та містобудування України про приєднання до апеляційної скарги Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» підлягають задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, із Львівської обласної прокуратури на користь Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 12 078,00 грн, а на користь Державної інспекції архітектури та містобудування України підлягає стягненню судовий збір за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги в розмірі 9 662,40 грн.

Щодо судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви з урахуванням висновків колегії суддів щодо закриття провадження щодо двох позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Відповідних клопотань до суду не надійшло.

Разом з цим, в частині, в якій судом було відмовлено в задоволенні позову - судовий збір за подання позовної заяви залишається за прокурором.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» та заяву Державної інспекції архітектури та містобудування України про приєднання до апеляційної скарги Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким закрити провадження щодо позовних вимог про:

1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі»;

2) визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданий Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі.

4. В решті позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181 - відмовити в повному обсязі.

5. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; ідентифікаційний код: 02910031) на користь Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» (79013, Львіська обл., м. Львів, вул. М. Вербицького, буд. 12/2; ідентифікаційний код: 3976439) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 12 078,00 грн.

6. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; ідентифікаційний код: 02910031) на користь Державної інспекції архітектури та містобудування України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 44245840) судовий збір за подачу заяви про приєднання до апеляційної скарги в розмірі 9 662,40 грн.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

8. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у встановленому законом порядок та термін.

Повний текст постанови складено та підписано 11.11.2025.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук