ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
12 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1542/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Аленін О.Ю. Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ"
про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025
по справі №916/1542/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ"
до ОСОБА_1
про стягнення 39 804,33 грн,
(суддя першої інстанції: Нікітенко С.В., дата та місце ухвалення рішення: 16.07.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило суд стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 28619,33 грн, суму 3% річних у розмірі 2379,40 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 8805,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив невиконання Відповідачем зобов'язань перед Позивачем щодо сплати коштів за отриманий ним Товар, який був поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВК-МІЛК" на загальну суму 28619,33 грн за видатковими накладними.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у даній справі позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" суму 3% річних у розмірі 2379,40 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 8805,60 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВК-МІЛК" та ФОП Гриньовою А.В. було укладено договір поставки у спрощений спосіб. Право вимоги оплати за поставлений товар на суму 28 619,23 грн було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ". Оскільки Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання (обов'язок оплати виник негайно після прийняття товару згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України), суд визнав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" обґрунтованими та задовольнив їх, стягнувши з Відповідача 3% річних у розмірі 2 379,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 8 805,60 грн на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
23.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій не погодилася з рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2025, вважаючи, що судом першої інстанції не було в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не доведені, що є підставою для скасування судового рішення повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/1542/25 задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/1542/25 скасовано частково; викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/1542/25 в наступній редакції:
“ 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 4; код ЄДРПОУ 45320950) суму 3% річних у розмірі 2?374,69, суму інфляційних втрат у розмірі 8805,60 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2421,38 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити».
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 4; код ЄДРПОУ 45320950) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судових витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1,53 грн; відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн; доручено Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
03.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1542/25, у якій Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.
ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву (заперечення) на заяву щодо відшкодування витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" в якості витрат на професійну правничу допомогу, не скористалась, що не перешкоджає розгляду заяви.
Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч.3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно із частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї) що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).
Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №5076-VI договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як встановлено колегією суддів, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" надано Договір про надання правової допомоги від 03.01.2024, укладений між Адвокатським об'єднанням «КОЛТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ", Додаток №11 від 15.04.2025 до Договору про надання правової допомоги від 03.01.2024 та Акт приймання-передачі надання послуг №67 від 31.10.2025.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору про надання правової допомоги АО «КОЛТ» зобов'язується надати, а Клієнт оплатити замовлені ним юридичні послуги на умовах та в порядку, визначеному Договором. Перелік юридичних послуг, їх обсяг, вартість та строки надання узгоджуються Сторонами за окремими замовленнями Клієнта, які погоджуються Сторонами у Додаткових угодах до Договору.
Згідно з п. 3.1. Договору приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, який готується Виконавцем по факту надання послуг у двох примірниках та разом із рахунком направляється Клієнту.
Відповідно до п. 4.1. Договору вартість юридичних послуг за даним Договором погоджується Сторонами в Додатках до даного Договору.
У пункті 1 Додатку №11 від 15.04.2025 до Договору сторони домовились, що виконавець (АО «КОЛТ») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором надати, а Клієнт - прийняти та оплатити правову допомогу, надану Виконавцем, пов'язану із представництвом інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємиці Гриньової Антоніни Вікторівни або її правонаступника та/або з боржника за видатковими накладними №2056 від 04 липня 2022 року, №2081 від 11 липня 2022 року, № 2082 від 11 липня 2022 року; № 2102 від 15 липня 2022 року; № 2117 від 18 липня 2022 року; № 2129 від 22 липня 2022 року; № 2139 від 25 липня 2022 року; № 2155 від 29 липня 2022 року; № 2720 від 01 серпня 2022 року; № 2813 від 08 серпня 2022 року; № 2954 від 12 серпня 2022 року та штрафних санкцій, інфляційних втрат і 3% річних, що будуть нараховані на основну суму боргу за видатковими накладними №2056 від 04 липня 2022 року, №2081 від 11 липня 2022 року, № 2082 від 11 липня 2022 року; № 2102 від 15 липня 2022 року; № 2117 від 18 липня 2022 року; № 2129 від 22 липня 2022 року; № 2139 від 25 липня 2022 року; № 2155 від 29 липня 2022 року; № 2720 від 01 серпня 2022 року; № 2813 від 08 серпня 2022 року; № 2954 від 12 серпня 2022 року, а також судового збору. Попередня сума заборгованості становить 29 003,49 гривень. Остаточна сума заборгованості визначається рішенням суду та/або виконавчим документом.
За п. 2.3. Додатку №11 Виконавець зобов'язаний представляти інтереси Клієнта у суді апеляційної інстанції, готувати всі необхідні процесуальні документи щодо захисту прав і інтересів Клієнта.
Пунктом 2.4. Додатку №11 визначено, що вартість правової допомоги, передбаченої п..2.3 цього Додатку, становить 15000 грн. Ці послуги Виконавця оплачуються Клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок Виконавця упродовж тридцяти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до Акту приймання-передачі надання послуг №67 від 31.10.2025, підписаного керуючим партнером АО «КОЛТ» Сергієм Кузьмичем та представником ТОВ «ДЕБЕТ» Лілією Приходько, на виконання умов Договору про надання правової допомоги від 03.01.2024 та Додатку №11 від 15.04.2025 Виконавцем надано Клієнту правову допомогу, пов'язану з представництвом Клієнта щодо стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємиці Гриньової Антоніни Вікторівни, а також судових витрат. Представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції, підготовка всіх необхідних процесуальних документів щодо захисту прав та інтересів Клієнта.
Загальна вартість правової допомоги за означеним Актом складає 15000 грн.
Колегія суддів зазначає, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Об'єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “ East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Отже, саме суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
В п. 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Згідно із частинами 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодекс України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої' сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Відповідач своїм правом, визначеним у частині 5 вказаної норми, не скористався клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надав.
При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Як зазначалось раніше, відповідно до приймання-передачі надання послуг №67 від 31.10.2025 АО «КОЛТ» виконані, а Клієнтом прийняті наступні роботи: представництво Клієнта щодо стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємиці Гриньової Антоніни Вікторівни, а також судових витрат. Представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції, підготовка всіх необхідних процесуальних документів щодо захисту прав та інтересів Клієнта.
Всього за виконану роботу Клієнт зобов'язується сплатити Виконавцю 15000 грн, протягом 30 - ти робочих днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство передбачило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта-шоста, сьома, дев'ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже вказувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, у справі №916/1542/25, яка розглядалась в письмовому провадженні без виклику сторін, адвокатом Марченко В.С. подано відзив на апеляційну скаргу, який за своїм змістом не змінює правову позицію представника Позивача при розгляді справи в суді першої інстанції, тобто підготовка такого відзиву не вимагала від представника Позивача витрати значного часу.
При зменшенні витрат на правову допомогу апеляційний суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
Судова колегія звертає увагу, що правова позиція Позивача вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат у цій частині, оскільки розмір заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і співмірних з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції, незмінну правову позицію Позивача, судова колегія вважає, що у даному випадку, відшкодуванню потребують витрати заявника за подання представником відзиву на апеляційну скаргу, що загалом складає 1000 грн.
Відтак, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, розмір такої допомоги адвоката у сумі 15000 грн є частково обґрунтованим, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим у своїй сукупності буде відшкодування Позивачу витрат на правничу допомогу за перегляд розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 грн.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
За результатами розгляду заяви Позивача про стягнення витрат на професійну допомогу у даній справі суд апеляційної інстанції приймає додаткову постанову.
З урахуванням того, що за прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат судовий збір не сплачується, то розподіл судових (судового збору) у такому випадку не здійснюється.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу за результатами апеляційного перегляду справи в суді апеляційної інстанції, та такою, що потребує часткового задоволення в сумі 1000 грн.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 4; код ЄДРПОУ 45320950) 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
3. У задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБЕТ" - відмовити.
4. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови доручити Господарському суду Одеської області.
5. Матеріали справи №916/1542/25 повернути до Господарського суду Одеської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: О.Ю. Аленін
А.І. Ярош