Справа № 638/17578/25
Провадження № 1-кп/638/2081/25
Іменем України
10 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про часткове скасування арешту майна та зміну місця зберігання майна у кримінальному провадженні № 62025170020004821 від 09 квітня 2025 року з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
У провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження № 62025170020004821 від 09 квітня 2025 року з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У підготовчому судовому засіданні захисник , ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання, в якому просив суд скасувати арешт мобільного телефону марки iPhone 16 Pro max, з сім карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Водафон» НОМЕР_1 , який належить підозрюваному ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 22 травня 2025 року у справі № 643/7704/25 (провадження №1-кс/643/2626/25) в частині позбавлення права на користування зазначеним мобільним телефоном.
Клопотання мотивоване тим, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 62025170020004821 від 09.04.2025 року завершено 01.09.2025 року, всі необхідні слідчі дії з арештованим майном проведено, обвинувальний акт складено та направлено до суду, судом призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 62025170020004821 від 09.04.2025. Ухвалою слідчого судді від 22.05.2025 у справі № 643/7704/25 (провадження № 1-кс/643/2626/25) визначено, що для спростування або підтвердження доводів сторони обвинувачення, необхідним є проведення досудового розслідування, зокрема огляду вилученого майна та проведення відповідних судових експертиз, тощо.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор проти клопотання заперечувала з тих підстав, що воно є передчасним та необґрунтованим.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 клопотання підтримали.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання з додатками, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, під час досудового розслідування кримінального провадження № 62025170020004821 від 09 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 22.05.2025 у справі № 643/7704/25 (провадження № 1-кс/643/2626/25) накладено арешт на майно, яке було вилучене 16.05.2025 під час затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку ст. 208 КПК України, зокрема, на мобільний телефон марки iPhone 16 Pro max, з сім карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Водафон» - НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що до ухвалення рішення, яким закінчується судовий розгляд, арешт майна може бути скасований лише у разі доведення, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Обставин, які би свідчили необґрунтованість накладення арешту на телефон судом не встановлено.
Вирішуючи питання доцільності подальшого застосування арешту майна, суд враховує, що арештований мобільний телефон сам є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 357 КПК України речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з річчю та її оглядом.
На переконання суду, часткове скасування арешту майна до його огляду судом не зможе запобігти можливості його знищення, що нівелює виконання завдань арешту майна та негативно вплине на виконання завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України).
Окрім того, зазначений телефон належить ОСОБА_5 , який у цьому кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за вчинення якого передбачено безальтернативне додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, у разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні цього кримінального правопорушення, зазначений телефон буде підлягати конфіскації як виду покарання.
Як зазначалось вище, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання (п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
При цьому, у випадку часткового скасування арешту майна, а саме частині позбавлення права на користування телефоном, існує велика загроза його знищення, що свідчить про наявність ризику незабезпечення ані збереження речових доказів, ані конфіскації майна як виду покарання.
На переконання суду, подальший арешт телефону не буде порушенням прав ОСОБА_5 на мирне володіння майно, передбачених ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції, оскільки таке втручання здійснюється відповідно до закону (ст. 170 КПК України), переслідує легітимну мету (виконання завдань кримінального провадження) та є пропорційним, враховуючи неможливість досягнення легітимної мети менш обтяжливим заходом втручання, зокрема лише забороною розпорядження арештованим майном, з огляду на викладені вище обставини.
Таким чином, всі обставини, проаналізовані в сукупності, свідчать про неможливість часткового скасування арешту майно, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання у повному обсязі.
Керуючись ст. 174, 314-315 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про часткове скасування арешту майна та зміну місця зберігання майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду проголошено 12 листопада 2025 року о 09 год. 05 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1