Справа № 638/17578/25
Провадження № 1-кп/638/2081/25
Іменем України
10 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту майна та повернення майна у кримінальному провадженні № 62025170020004821 від 09 квітня 2025 року з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
У провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження № 62025170020004821 від 09 квітня 2025 року з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У підготовчому судовому засіданні власник майна ОСОБА_8 заявила клопотання, в якому просила суд скасувати арешт накладений 17.05.2025 слідчим суддею Салтівськогоо районного суду м. Харкова на мій особистий мобільний телефон Apple iPhone 16 ProMax в корпусі чорного кольору (BlackTitanium), 512 GB, серійний номер - НОМЕР_1 , IMEI/MEID НОМЕР_2 , та повернути їй вказаний телефон як власниці.
Клопотання мотивоване тим, що вказаний телефон було вилучено під час затримання її чоловіка ОСОБА_4 16 травня на автозаправній станції Sосаr в місті Харкові. Потім (зі слів слідчого) рішенням слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова накладено арешт на цей телефон для проведення необхідних досліджень (експертиз). Як стало відомо заявнику, всі необхідні експертні дослідженні були завершенні наприкінці серпня місяця поточного року та жодного доказового значення мій телефон не несе в цьому кримінальному провадженні. Досудове розслідування вже завершено, усі необхідні слідчі дії з вказаним майном проведено, отримано висновок експерта, отже потреба у подальшому арешті відпала. Заявник вважає, що втручання державного органу у її право на мирне володіння майном порушує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна, тобто становить «особистий і надмірний тягар для особи». Наявність арешту позбавляє її як власника права мирного володіння та користування належним мобільним телефоном, що є грубим порушенням конституційних прав.
Прокурор проти клопотання заперечувала з тих підстав, що воно є передчасним та необґрунтованим.
Обвинувачені ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 клопотання підтримали.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання з додатками, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, під час досудового розслідування кримінального провадження № 62025170020004821 від 09 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 21 травня 2025 року у справі №643/7705/25 (провадження № 1-кс/643/2627/25) накладено арешт на тимчасово вилучене 16.05.2025 в ході затримання підозрюваного ОСОБА_4 , зокрема, на мобільний телефон марки iPhone 16 Pro max, з сім карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Фодафон» - НОМЕР_3 .
Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо таке майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом. При цьому, до ухвалення рішення, яким закінчується судовий розгляд, арешт майна може бути скасований лише у разі доведення, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Обставин, які би свідчили необґрунтованість накладення арешту на телефон судом не встановлено.
Вирішуючи питання доцільності подальшого застосування арешту майна, суд враховує, що вказаний телефон було вилучено у обвинуваченого ОСОБА_4 під час затримання, сам по собі є речовим доказом, оскільки міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема під час судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 357 КПК України речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з річчю та її оглядом.
На переконання суду, скасування арешту телефону як речового доказу до його огляду судом не зможе запобігти можливості його знищення, що нівелює виконання завдань арешту майна та негативно вплине на виконання завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України).
Крім того, у разі доведення стороною обвинувачення тих обставин, що вказаний телефон був використаний як засіб чи знаряддя вчинення інкримінованого злочину, це буде підставою для застосування такого кримінально-правового заходу як спеціальна конфіскація під час ухвалення рішення, яким закінчується судовий розгляд (ст. 96-1, 96-2 КК України).
Як зазначалось вище, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів та спеціальної конфіскації (п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України).
При цьому, у випадку скасування арешту майна, а саме частині позбавлення права на користування транспортним засобом, існує велика загроза його знищення як речового доказу, що в свою чергу що в свою чергу зумовлює ризик незабезпечення ані збереження речових доказів, ані спеціальної конфіскації.
На переконання суду, подальший арешт телефону не буде порушенням прав ОСОБА_8 на мирне володіння майно, передбачених ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції, оскільки таке втручання здійснюється відповідно до закону (ст. 170 КПК України), переслідує легітимну мету (досягнення завдань кримінального провадження) та є пропорційним, враховуючи неможливість досягнення легітимної мети менш обтяжливим заходом втручання, зокрема лише забороною розпорядження арештованим майном, з огляду на викладені вище обставини.
Таким чином, всі обставини, проаналізовані в сукупності, свідчать про неможливість скасування арешту майно, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання у повному обсязі.
Керуючись ст. 174, 314-315 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту майна та повернення майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів від дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду проголошено 12 листопада 2025 року о 09 год. 15 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1