Справа № 450/2229/24 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/811/1131/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
12 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю: секретаря Підлужного В.І.;
позивача ОСОБА_1 та його прендставниці
-адвоката Гут Е.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Думич Наталії Богданівни, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп», на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп», в кінцевій редакції позовних вимог якого просив:
-розірвати Договір № Б2-06/С3/300721-57 купівлі-продажу майнових прав, укладений 30 липня 2021 року між позивачем (як покупцем) та ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» (як продавцем) (в подальшому - «Договір» та ТзОВ «Рубікон Груп»);
-стягнути з відповідача на користь позивача 1 843 268 грн. 96 коп. вкладених грошових коштів, 12 000 грн. штрафу та 100 000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 30 липня 2021 року між сторонами було укладено Договір № Б2-06/С3/300721-57 купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , на виконання умов якого позивачем було сплачено відповідачу 1 240 481 грн. 80 коп., що становить 100 % вартості за таким. За умовами пунктів 2.5, 2.6 вказаного Договору, будинок мав бути збудованим у строк до 30 березня 2022 року з терміном прийняття його в експлуатацію до 30 липня 2022 року. В порушення своїх зобов'язань станом на 22 квітня 2024 року ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» не закінчено будівництво будинку та такий не здано в експлуатацію, що позбавляє його можливості користуватись і володіти належним йому майном. Сторони обумовили у пунктах 7.3, 7.3.2 договору, що такий може бути розірваний в односторонньому порядку у разі невиконання продавцем термінів будівництва та здачі об'єкта в експлуатацію. Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі невиконання своїх зобов'язань, продавець повертає усі кошти оплачені покупцем в гривнях, з розрахунку еквівалентному 629-ти доларам США за один метр квадратний по курсу НБУ на дату відповідної оплати покупця без індексації. Крім цього, в п. 6.4 сторони узгодили, що у випадку якщо введення в експлуатацію відбудеться пізніше, ніж на чотири місці після дати зазначеної у п. 2.6 Договору, то продавець сплачує штраф в розмірі 1 000 грн. за кожен місяць після спливу чотирьох місяців від дати зазначеної в п. 2.6. Таким чином, сума штрафу за невиконання договору складає 20 000 грн. 07 березня 2024 року позивач звернувся до відповідача з письмовим повідомленням про розірвання договору та повернення коштів, однак відповідач проігнорував його звернення. Зазначалося, що з врахуванням істотності порушення його прав, глибини та тривалості моральних страждань, які спричинені позбавленням очікуваного та важливого для нього об'єкта нерухомого майна, моральна шкода, спричинена йому незаконними діями відповідача, становить 100 000 грн., які також просив стягнути з відповідача (а.с. 1-6, 58-59).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Розірвано договір № Б2-06/С3/300721-57 від 30 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» як продавцем.
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 1 641 666 грн. 86 коп., які складаються з 1 629 666 грн. 86 коп. вкладених грошових коштів, з розрахунку еквівалентному 629-ти доларам США за один метр квадратний по курсу НБУ на дату відповідної остаточної оплати, та 12 000 грн. штрафу.
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 20 000 грн. завданої моральної шкоди.
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на користь держави судовий збір у розмірі 19 379 грн. 20 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 94-101).
Вищезгадане рішення суду оскаржила представник відповідача.
Апелянт просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, а саме: про стягнення 1 240 481 грн. 80 коп., а в стягненні решти суми боргу в розмірі 389 185 грн. 06 коп. - відмовити, а також скасувати рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 грн. завданої моральної шкоди і в цій частині прийняти нове рішення - про відмову в позовній вимозі про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вважає, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення було порушено ч.1 ст.611 та ч.1 ст.638 ЦК України та безпідставно не взято до уваги умови п.6.3 Договору, а також порушено ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України (а.с. 110-116).
Апелянт (відповідач) та його представник, будучи повторно належним чином повідомленим про час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 139-143, 150-154), повторно явку свого представника в судове засідання не забезпечили і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони позивача та його представниці, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
Матеріалами справи стверджується те, що відповідачу (ТзОВ «Рубікон Груп») щонайпізніше вже 22.08.2024 року було відомо про позов до нього зі сторони ОСОБА_1 (а.с. 28), однак до дня ухвалення судом оскаржуваного рішення (05.03.2025 року, тобто - протягом більше 6 (шести) місяців) ним так і не було подано до суду відзиву (заперечень тощо) на цей позов.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги (зокрема - її прохальної частини), відповідач визнає те, що:
-30 липня 2021 року між сторонами даного спору було укладено Договір № Б2-06/С3/300721-57 купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , на виконання умов якого позивачем було сплачено відповідачу 1 240 481 грн. 80 коп., що становить 100 % вартості за таким, і за умовами згаданого Договору будинок до 30 липня 2022 року мав бути прийнятим в експлуатацію;
-станом на 22 квітня 2024 року ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» не закінчено будівництво будинку та такий не здано в експлуатацію,
та не заперечує проти розірвання згаданого вище Договору, а також стягнення з нього 1 240 481 грн. 80 коп., а відтак наведені обставини (у відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягають.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів цивільного права обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають не лише суб'єктивні права, а й обов'язки, які вони мають виконувати.
Частиною 2 статті 533 ЦК України встановлено, що у випадку, коли у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається зі змісту пункту 4.1 Договору, його сторони досягнули згоди про те, що вартість одного метра квадратного квартири є еквівалентною 629 доларам США по курсу НБУ на день оплати, яка (оплата) здійснюється у гривнях. Тобто, в день оплати покупець (позивач) купував у продавця (відповідача) за гривні майнові права на певну кількість метрів квадратних квартири по ціні еквівалентній 629 доларам США за один метр квадратний по курсу НБУ на день оплати. При цьому кінцева вартість визначається сторонами станом на дату передання Об'єкта нерухомості за Актом приймання-передачі (а.с. 9-12).
Як стверджується Графіком сплати (додаток № 2 до Договору), сторони узгодили, що вартість майнових прав на весь об'єкт нерухомості становить еквівалент 44 534 (40 080 + 4 454) доларів США по курсу НБУ (а.с. 12).
Апелянт не заперечує тієї обставини, що кінцевий платіж за Договором позивачем було внесено 28 липня 2022 року, коли офіційний курс 1 долара США до гривні НБУ було встановлено у еквіваленті 36,5686 грн. (а не 26,8867 грн., які використовує апелянт у наведених ним в апеляційній скарзі розрахунках).
В той же час, використання при розірванні договору (у зв'язку з його невиконанням зі сторони продавця/відповідача) курсу долара до внесеної гривневої суми з застосуванням встановленого НБУ курсу на час внесення цієї суми однозначно ставить покупця (як добросовісну сторону договору) у невигідне становище у порівнянні з недобросовісним продавцем, який не виконав взятих на себе за договором зобов'язань, однак повертає покупцю гривневі кошти, які втратили свою реальну вартість у зв'язку з інфляційними процесами, що прямо суперечить суті положень, які закріплені у частині 2 статті 533 ЦК України.
Апеляційна скарга не містить доводів стосовно того, в чому саме конкретно полягає порушення судом статей 611 та 638 ЦК України, а тому доводи апеляційної скарги і в цій частині до уваги прийматися не можуть.
Навпаки: пунктом 4 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, укладений між сторонами спору Договір судом було розірвано у зв'язку з порушенням передбачених ним умов саме зі сторони відповідача - ТзОВ «Рубікон Груп»: останнім рішення суду в цій частині не оскаржується, що дає підстави для висновку про те, що згаданий відповідач погодився з висновками суду у цій частині.
У зв'язку з порушенням (невиконанням) умов Договору зі сторони відповідача позивач фактично згаяв 3 (три) роки з вирішенням свого житлового питання, а також поніс суттєві збитки, відшкодовувати які змушений був лише у судовому порядку, оскільки будь-яка ініціатива на відшкодування цих збитків у добровільному порядку зі сторони відповідача була відсутньою: доводи апеляційної скарги ТзОВ «Рубікон Груп» цих висновків не спростовують, а тому не можуть прийматися до уваги.
За вище наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача завданої позивачу моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, а присуджений до стягнення з відповідача на користь позивача розмір моральної шкоди (20 000 грн.) відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп», залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 12 листопада 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.