Дата документу 30.10.2025 Справа № 331/3207/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/988/25 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №331/3207/25Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинувачений ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 09 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрований у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.263, ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 08.12.2025 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , без визначення альтернативного запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі обвинувачений просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , змінивши даний запобіжний захід на більш м'який або визначивши обвинуваченому розмір застави. Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Заявлені стороною обвинувачення ризики не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях. Судом не враховано, що ОСОБА_7 має незадовільний стан здоров'я. Відтак, наведені обставини у сукупності, на переконання апелянта, вказують на можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу або визначення йому розміру застави.
Прокурор у кримінальному провадженні про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю не надходило. Тому колегія суддів, з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з'ясувавши позицію обвинуваченого та захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Олександрівського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.263, ч.1 ст.14, ч.2 ст.258 КК кримінальних правопорушень.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інші кримінальні правопорушення або продовжити злочинну діяльність. Тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду, знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків, а також вчинення інших кримінальних правопорушень або продовження злочинної діяльності об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 .
На підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, серед яких закінчений замах на скоєння тяжкого кримінального правопорушення та готування до вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення проти громадської безпеки, і за їх вчинення передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацію майна або без такої.
Наведені обставини, на переконання судової колегії, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено, у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 у інкримінованій йому протиправній діяльності використовував електронні інформаційні системи - месенджери. Відтак, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений, будучи обізнаним про особливості доступу до вказаних систем, опинившись на волі, потенційно може вчинити дії, що охоплюються змістом передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК ризику.
З матеріалів провадження вбачається, що судовий розгляд даного кримінального провадження наразі триває і не завершено. А тому з огляду на конкретні обставини вчинення інкримінованих злочинів, які поставлено у провину обвинуваченому, існують достатні підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу свідків, яким відомо деталі вчинення обвинуваченим поставлених в його провину злочинів. Зазначений ризик підвищується ще й тим, що ОСОБА_7 відомі анкетні дані свідків.
Згідно матеріалів провадження встановлено, що обвинувачений раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення кримінальних правопорушень корисливої спрямованості. При цьому також встановлено, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, тобто законного та стабільного джерела доходу він не має.
Відомості про міцні соціальні зв'язки матеріали провадження не містять та апеляційному суду не надано.
Враховуючи викладене, а також конкретні обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, з огляду на відсутність у обвинуваченого стримуючих факторів належної процесуальної поведінки та джерел доходу, судова колегія дійшла висновку, що обвинувачений, опинившись на волі, потенційно може вчинити інші кримінальні правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Гарантувати запобігання встановленим ризикам та дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки без застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на переконання апеляційного суду, не вбачається можливим.
Відтак, з урахуванням всіх обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
На переконання судової колегії, рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою відповідає характеру і тяжкості інкримінованих діянь, даним про особу обвинуваченого та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції дотримано вимог ч.6 ст.176 КПК, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених зокрема ст.258 КК, за наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті КПК, тобто тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів відхиляє вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 щодо застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи апелянта щодо необхідності визначення останньому розміру застави, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи передбачені ст.ст.177, 178 КПК підстави та обставини, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо, зокрема, і передбаченого ст.258 КК злочину.
Колегія суддів погоджується із твердженнями районного суду, який під час продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 врахував передбачені ст.ст.177, 178 КПК підстави і обставини, характер і ступінь ризиків. Відповідно суд реалізував зазначену регламентовану кримінальним процесуальним законом міру можливої поведінки (право) та обґрунтовано не визначив обвинуваченому розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Апелянтом не наведено переконливих аргументів, що свідчать про можливість визначення обвинуваченому застави як альтернативного запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні. Натомість судом першої інстанції було враховано усі передбачені законом обставини для прийняття такого рішення.
Правових підстав для застосування щодо обвинуваченого застави як альтернативного запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні судова колегія не вбачає.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали провадження не містять. Достовірних відомостей протилежного змісту, в тому числі щодо стану здоров'я обвинуваченого матеріали провадження не містять та стороною захисту під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення не надано.
Отже, судова колегія, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 09 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4