Дата документу 06.11.2025 Справа № 335/10238/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1002/25Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №335/10238/25Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 (з доповненням) на ухвалу Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, проживає у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 15.12.2025 включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 з одночасним визначенням застави у сумі 1 514 000 гривень та покладенням обов'язків у разі її внесення.
В апеляційній скарзі та доповненні до неї захисник просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби із покладенням на нього передбачених ст.194 КПК обов'язків, у тому числі носити електронний засіб контролю; або визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави у мінімально можливому розмірі згідно із п.3 ч.5 ст.182 КПК. Свої вимоги мотивував тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим. Висновки суду не підтверджуються дослідженими під час судового засідання доказами. Продовження існування передбачених ст.177 КПК ризиків відносно обвинуваченого не доведено. Недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів не обґрунтовано. Визначений розмір застави є непомірним та не відповідає обсягу обвинувачення. Апелянт посилається на необґрунтованість підозри, відсутність доказів винуватості ОСОБА_8 та водночас зазначає, що діями обвинуваченого шкоди не спричинено, цивільний позов не заявлено, передбачені ст.67 КК обставини, які обтяжують покарання, відсутні. Захисник вказує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебувають двоє дітей. Стан здоров'я обвинуваченого - незадовільний та супроводжується хронічними захворюваннями. На переконання апелянта, існують підстави для застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з'ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч.4 ст.189 КК кримінального правопорушення.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 ґрунтується на зазначених вимогах процесуального закону. При цьому суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі слушно зазначив про те, що передбачені ст.177 КПК ризики, які враховувалися під час застосування запобіжного заходу, не зменшились.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 .
На підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, особливо тяжкого злочину проти власності, і за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Наведені обставини, на переконання судової колегії, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено, у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований злочин.
З матеріалів провадження вбачається, що судовий розгляд даного кримінального провадження наразі триває і не завершено. А тому з огляду на конкретні обставини вчинення інкримінованого злочину, який поставлено у провину обвинуваченому, існують достатні підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на свідків, потерпілого та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, з матеріалів провадження колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, законного та стабільного джерела доходу він не має.
Враховуючи викладене, а також конкретні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, відомості про контакти і налагоджені комунікаційні канали, що використовувались обвинуваченим у вчиненні інкримінованих йому діянь, а також з огляду на відсутність у обвинуваченого джерел доходу, судова колегія дійшла висновку, що обвинувачений, опинившись на волі, потенційно може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відтак, з урахуванням всіх обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі.
Гарантувати запобігання встановленим ризикам та дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки без застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на переконання апеляційного суду, не вбачається можливим.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зауважує, що вказані апелянтом відомості, які позитивно характеризують особу обвинуваченого, не можуть бути беззаперечними підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду за відсутності інших достатніх та вагомих підстав для прийняття такого рішення.
Судова колегія відхиляє заперечення захисника проти обґрунтованості підозри, виходячи з наступного.
Апеляційний суд під час перевірки ухвали про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, аналізує лише наявність передбачених ст.177 КПК ризиків, необхідність та доцільність продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.
Судова колегія критично ставиться до посилання сторони захисту щодо недоведеності пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, оскільки такі твердження є передчасними. Вказані питання безпосередньо стосуються доказування винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що наведені обставини підлягають оцінці під час розгляду місцевим судом кримінального провадження по суті пред'явленого цій особі обвинувачення.
З аналогічних підстав судовою колегією відхиляються й аргументи захисника щодо відсутності передбачених ст.67 КК обставин у даному кримінальному провадженні.
На переконання судової колегії, рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою відповідає характеру і особливої тяжкості інкримінованого діяння, даним про особу обвинуваченого та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Разом з тим, апеляційний суд зважає на те, що відомості про стан здоров'я обвинуваченого не залишились поза увагою суду першої інстанції, який вказані обставини врахував та обґрунтовано визначив обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Перевіряючи аргументи апелянта щодо надмірного розміру визначеної ОСОБА_8 застави, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За загальним правилом відповідно до положень п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання апеляційного суду, під час визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу судом першої інстанції правомірно взято до уваги відомості щодо існування ряду передбачених ст.177 КПК ризиків, про характер кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_8 , та конкретні обставини його вчинення, а також судом враховано дані про особу обвинуваченого.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із твердженнями районного суду, який під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 реалізував передбачену ч.5 ст.182 КПК міру можливої поведінки (право).
Зокрема, суд першої інстанції, обґрунтовано встановивши, що застава у регламентованих п.3 ч.5 ст.182 КПК межах не здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з урахуванням вищенаведеного, правомірно визначив йому заставу у розмірі, який перевищує встановлену положеннями п.3 ч.5 ст.182 КПК межу.
При цьому апеляційний суд зауважує, що застава саме у визначеному ухвалою суду першої інстанції розмірі буде дієвим запобіжником від реалізації обвинуваченим встановлених ризиків та у випадку порушення ним покладених процесуальних обов'язків.
Переконливих аргументів в обґрунтування зменшення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 апеляційна скарга не містить.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_8 під вартою, матеріали провадження не містять.
Отже, судова колегія, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 (з доповненням) залишити без задоволення.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4