Дата документу 06.11.2025 Справа № 322/1896/24
Єдиний унікальний № 322/1896/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/818/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України
6 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 3 червня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Мена Чернігівської області, маючий середню спеціальну освіту, не одружений, раніше обіймав посаду робітника підсобного 4 взводу 3 інженерної роти 91 інженерного полку військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, перебуває на посаді оператора навідника військової частини НОМЕР_2 у військовому званні солдат (зі слів), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 4 серпня 2024 року по 6 серпня 2024 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_7 , знаходячись на відкритій ділянці місцевості поблизу складських приміщень, розташованих на південній околиці с. Новоукраїнка Запорізького району Запорізької області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наніс почергово кулаками обох рук не менше трьох ударів в область голови ОСОБА_9 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку II ст, субарахноїдального крововиливу, субдуральних гематом з обох сторін, перелому правої виличної кістки без зміщення кісткових фрагментів, багатоуламкових переломів зі зміщенням кісткових фрагментів латеральної та нижньої стінок правої орбіти, нижньої стінки правої верхньощелепної пазухи, нижньої стінки лівої орбіти, підшкірної гематоми лобової ділянки зліва, забою та саден м'яких тканин голови та обличчя, параорбітальної гематоми з обох сторін, субконюктивного крововиливу праворуч, судомного синдрому, двобічної субдуральної гематоми, субрахноїдального крововиливу, які кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.
Крім цього, у в цей же час і в тому ж місці ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, наніс почергово, кулаком та ребром правої руки не менше п'яти ударів в область обличчя ОСОБА_10 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку II ст, субарахноїдального крововиливу, закритого перелому кісток носу, перелому медіальної стінки правої орбіти, забійних ран губ, множинних забоїв м'яких тканин обличчя, підшкірних гематом повік, субкон'юктивального крововиливу обох очей, забійних ран верхньої та нижньої губ, садна правого вуха, які кваліфікуються, як ушкодження середньої тяжкості.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію судом дій ОСОБА_7 , вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, внаслідок своєї суворості.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_7 свою провину визнав у повному обсязі, пояснив причину, з якої сталася бійка (потерпілі пошкодили транспортний засіб, за який він був відповідальний).
Крім того, суд першої інстанції належним чином не мотивував, чому відсутні підстави для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Звертає увагу, що ОСОБА_7 раніше не судимий, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, проходить військову службу.
Просить вирок в частині призначеного покарання змінити та звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді по справі, захисника обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а його зміст повинен відповідати положенням ст. 374 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Суд в мотивувальній частині вироку повинен вказати ті діяння обвинуваченого, за які засуджується особа та які знайшли своє підтвердження безпосередньо в ході судового розгляду, встановлені саме судом і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.
Колегія суддів зазначає, що визнавши ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України, суд першої інстанції не встановив часу вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що є порушенням п. 2 ч. 3 ст.374 КПК України та безумовною підставою для скасування судового рішення.
Колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції вказані порушення засад кримінального провадження, які стосуються встановлення фактичних обставин кримінального провадження, є істотними та перешкодили суду ухвалити законне, обґрунтоване судове рішення.
Виходячи з вимог ст.ст. 407, 409, 415 КПК України, при скасуванні судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, застосування судом того чи іншого закону та покарання.
Разом з тим, переглядаючи оскаржуваний вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції також було допущено істотні порушення вимог ст. 349 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як вбачається з технічного запису судового засідання, суд першої інстанції дослідив докази в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
З мотивувальної частини вироку вбачається, що в судовому засіданні під час допиту обвинувачений ОСОБА_7 показав, що інкриміновані йому дії він вчинив 8 серпня 2024 року.
Разом з тим, зміст обвинувального акту свідчить про те, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України, ОСОБА_7 вчинив 2 серпня 2024 року.
Зазначені порушення є також підставами для скасування судового рішення і оскільки вони не можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду в межах ст. 404 КПК України, є підставою призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення у відповідності до приписів, передбачених ст. 370, 374 КПК України.
Відповідно до ст. 415 КПК України, при скасуванні ухвали суду внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції призначає новий судовий розгляд, не вирішуючи питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Вирішуючи у відповідності до ч. 1 ст. 197, ст. 331, п. 3 ч. 1 ст. 419 КПК України питання щодо запобіжного заходу, колегія суддів виходить із наступного.
Оскільки у кримінальному провадженні обвинуваченому запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався, і на даний час відсутні підстави для його обрання, колегія суддів вважає за потрібне запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирати.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 3 червня 2025 року відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України, скасувати.
Призначити новий розгляд провадження в тому ж суді в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4