Дата документу 30.10.2025 Справа № 337/5412/25
запорізький апеляційний суд
Провадження №11-сс/807/954/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №337/5412/25Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу до
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, зареєстрований у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
Ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 жовтня 2025 року за клопотанням слідчого до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14 грудня 2025 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_8 розмір застави як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання передбачених КПК підозрюваним обов'язків у сумі 242 240 гривень.
Встановлено передбачені ч.5 ст.194 КПК зобов'язання у разі внесення застави.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та обрати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, визначити помірний розмір застави. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що підозрюваний не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як свою вину у вчиненні злочину не визнає, не згоден з кваліфікацією його діяння, дезертиром себе не вважає. Таким чином, немає підстав вважати, що ОСОБА_8 продовжуватиме злочинну діяльність та вчинятиме злочин або буде переховуватись від слідства. Вказав про необґрунтованість підозри, оскільки не вказано яке саме місце служби покинув ОСОБА_8 та яку посаду він займав, чи придатний до військової служби, яким ТЦК був направлений до військової частини. Слідчий суддя не врахував, що підозрюваний не був готовий до виконання бойового завдання в умовах воєнного стану, не мав достатньої військової підготовки, повинен був виконувати обов'язки без достатньої військової підготовки, не мав бажання проходити військову службу. Також захисник в апеляційній скарзі посилався на положення ст.179 КПК.
Під час апеляційного розгляду захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу. Прокурор заперечив проти скарги захисника.
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що т.в.о. старшого слідчого СВ відділу поліції №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 , посилаючись на наявність передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, в межах кримінального провадження №62025080100005965 від 26 серпня 2025 року, звернувся до суду з погодженим прокурором клопотанням про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, якому 16 жовтня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні передбаченого ч.4 ст.408 КК кримінального правопорушення.
Слідчий суддя встановила обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 передбаченого ч.4 ст.408 КК злочину та наявність передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, а тому дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, застосувавши до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Колегія суддів погоджується із прийнятим слідчим суддею рішенням з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Положеннями ст.178 КПК визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
На переконання колегії суддів слідчий суддя дотрималась цих вимог закону.
Так, із наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання.
Відповідно до вимог ст.178 КПК слідчим суддею враховано вагомість на цій стадії досудового розслідування наявних доказів про вчинення злочину, в якому підозрюється ОСОБА_8 , відомості про його особу в їх сукупності, а також конкретні обставини інкримінованого йому злочину.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків в межах своїх повноважень слідчий суддя встановила, що доводи слідчого є обґрунтованими. Заявлені у клопотанні ризики можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення на даний час існують.
З існуванням цих ризиків погоджується і колегія суддів.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зроблено з посиланням на матеріали провадження, що їх підтверджують, а тому доводи захисника про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри є неприйнятними.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про незгоду ОСОБА_8 з кваліфікацією його дій, є неспроможними, оскільки перевірка цього питання не входить до компетенції слідчого судді на стадії обрання підозрюваному запобіжного заходу, а підлягає обов'язковій перевірці під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження.
Доводи апелянта про недоведеність існування заявлених слідчим у клопотанні ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.
На існування заявлених ризиків вказує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі доведення його вини, в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину проти порядку несення військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану, будучи військовослужбовцем, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення його вини буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З метою уникнення покарання ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема шляхом вмовлянь або залякувань, з метою надання виправдувальних показів щодо нього або з метою зміни ними наданих показань, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст.91 КПК підлягають доказуванню.
З цього приводу судова колегія також звертає увагу на визначену КПК процедуру отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також є доведеним існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу та засобів до існування на теперішній час не має, підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби в період дії воєнного стану, має негативні характеристики за місцем його мешкання. Вказані обставини свідчать про схильність ОСОБА_8 до протиправної поведінки та наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
Ухвалене слідчим суддею рішення ґрунтувалося на сукупності обставин, які мають значення для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу і відповідає вимогам закону.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_8 заперечує свою причетність до інкримінованого йому злочину, покази не дає, а тому доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що підозрюваний не має наміру переховуватись та не має на меті уникати кримінальної відповідальності, є голослівними.
Слідчий суддя прийняла рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідила належним чином всі матеріали провадження та навела в ухвалі мотиви, з яких прийняла відповідне рішення.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_8 не був готовий до виконання бойового завдання в умовах воєнного стану, не мав достатньої військової підготовки, не мав бажання проходити військову службу, не спростовують висновки слідчого судді та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.
Отже, слідчий суддя, враховуючи обставини провадження, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, обґрунтованості підозри, встановлення існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також з урахуванням відомостей, які характеризують підозрюваного, дійшла висновку про необхідність визначення застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з чим погоджується колегія суддів.
Щодо прохання апелянта про визначення ОСОБА_8 помірного розміру застави судова колегія зазначає, що внесення застави є правом, а не обов'язком підозрюваного. Крім того, стороною захисту в судовому засіданні не було наведено переконливих доказів, які б вказували на той факт, що застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є занадто надмірною і у підозрюваного ОСОБА_8 немає можливості внесення визначеного слідчим суддею розміру застави.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру застави відсутні, оскільки менший розмір застави не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Вимога захисника в апеляційній скарзі про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не узгоджується з положеннями кримінального процесуального законодавства, оскільки відповідно до вимог ч.8 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя, застосовуючи до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК визначила йому інший альтернативний запобіжний захід у виді застави, з покладенням певних обов'язків, у разі її внесення.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного. При цьому висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосувати до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні передбаченого ч.4 ст.408 КК кримінального правопорушення інший, менш суворий вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, КПК не передбачено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 із визначенням розміру застави та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4