Справа № 439/1092/25
Провадження №1-кп/439/183/25
12 листопада 2025 року м.Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Бродівського районного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141160000138 від 15 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ражнів Золочівського району Львівської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця, особа з інвалідністю ІІІ групи, який зареєстрований та фактичнопроживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_5
Відповідно до постанови Бродівського районного суду Львівської області у справі від 22 січня 2025 року, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, яка набрала законної сили 12 березня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення та постанову Бродівського районного суду Львівської області від 22 січня 2025 року залишено без змін.
Проте, ОСОБА_3 вирішив умисно не виконувати зазначене судове рішення, що набрало законної сили, та у подальшому, будучи повідомленим про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортним засобом, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України продовжив керування транспортними засобами. Так, ОСОБА_3 15 квітня 2025 року близько 06 години 16 хвилин, достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортним засобом, діючи умисно, всупереч рішення Бродівського районного суду Львівської області, яке набрало законної сили, маючи реальну можливості його виконати, у встановлений вказаним судовим рішенням термін, умисно керував транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «Volkswagen Transporter» із номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись по вулиця Тернопільська у місті Броди, Золочівського району, Львівської області та відповідно до п.3 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» ОСОБА_3 був зупинений працівниками СРПП відділення поліції №1 РВП ГУ НП у Львівській області.
Своїми умисними діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене, ч. 1 ст. 382 КК України.
У судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю та пояснив, що дійсно знав про наявність постанови суду якою його визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу та з позбавленням права керування транспортними засобами. ОСОБА_3 вказав, що дійсно 15 квітня 2025 року він керував транспортним засобом всупереч постанови суду, якою його позбавлено права керування транспортними засобами. За кермо сів вимушено, оскільки йому терміново потрібно було їхати з села Ражнів до м. Броди в лікарню. Зазначив, що усвідомив що був не правий, щиро розкаюється, просив суворо його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується за обставинами, наведеними у обвинувальному акті та інші учасники процесу не оспорюють інших обставин справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання постави суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого діяння, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Щодо особи обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, одружений, по місцю проживання негативних характеристик не має, є військовослужбовцем, особою з інвалідністю ІІІ групи.
При призначенні покарання за вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, суд враховує обставини, які пом'якшують покарання, а саме активне сприяння у розкритті злочину, щире каяття обвинуваченого.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу, та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.
Процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
Керуючись ст. 368, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Речові докази: електронний носій інформації типу DVD-R диск, сірого кольору із написом на ньому «hp» «16x 4.7 GB 120 min Vieo», на прозорій частині диска наявний серійний номер «МАР637DC01142652» та електронний носій інформації типу DVD-R диск, сірого кольору із написом на ньому «16x 4.7 GB 120 min Vieo», на прозорій частині диска наявний серійний номер «МАР630ВК06205019 5» - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку за винятком підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1