05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 2-332/2009
провадження № 61-7187св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_1 ,
відповідач - Диминська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 ,
третя особа - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , поданою адвокатом Степаненком Андрієм Івановичем, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Диминської сільської ради про визнання права власності.
Позов мотивований тим, що його матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала земельна ділянка за № НОМЕР_1 площею 7,75 га, яка розташована на території Диминської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом серії КР № 019552 від 30 листопада 2004 року. Проте оригінал державного акта втрачений, тому він не може оформити спадщину в нотаріальній конторі.
ОСОБА_5 просив визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 7,75 га, яка знаходиться на території Диминської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та згідно з державним актом КР № 019552 від 30 листопада 2004 року належала ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за життя ОСОБА_6 належала приватна земельні ділянка. Позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом, на користь якого складено заповіт. Також у місцевій газеті було опубліковано оголошення про встановлення втраченого державного акта на спірну земельну ділянку недійсним. Право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 підтверджується копією відповідного державного акта та довідкою земельного відділу. За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими.
Короткий зміст ухвал та постанови апеляційного суду
У липні 2022 року рішення суду першої інстанції оскаржила особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 .
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року. Відкрито апеляційне провадження у цивільній справі.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Враховуючи зазначене, клопотання скаржника підлягає задоволенню, оскільки його доводи підтверджуються матеріалами справи, а тому він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2022 року клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено. Залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 . Залучено до участі у справі ОСОБА_4 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2022 року провадження у справі зупинено до вступу у справу правонаступників померлої ОСОБА_2 .
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року залучено ОСОБА_3 в якості правонаступника померлого ОСОБА_2 до участі й справі.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 76,50 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пред'явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
ОСОБА_2 належала до кола спадкоємців ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, тому мала бути залучена до участі у розгляді справи як відповідач. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не встановив коло всіх спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , не залучив до участі у справі ОСОБА_2 , у зв'язку з чим зробив помилковий висновок про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
14 травня 2024 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, у якій просив оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є необґрунтованою. У апеляційній скарзі від 22 червня 2022 року представник ОСОБА_2 зазначав, що про наявність рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 стало відомо 23 травня 2022 року, однак наведене твердження спростовується обставинами, які відбувалися до подання апеляційної скарги. Так, 19 листопада 2021 року ОСОБА_2 був поданий позов до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області до ФГ «Степ», ОСОБА_4 , ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про скасування державної реєстрації (справа № 396/1601/21). У відповідь на вказаний позов, він 06 січня 2022 року надав відзив, у якому, зокрема, вказав на необґрунтованість позову у зв'язку із тим, що ОСОБА_7 набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2010 року у справі №2-270/2010 у порядку спадкування після свого чоловіка ОСОБА_5 , який, зі свого боку, набув її на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року у порядку спадкування після смерті своєї матері - ОСОБА_6 . Також він зазначав, що вказані судові рішення ОСОБА_2 не оскаржувала і вони є чинними. Про ознайомлення з вказаним відзивом свідчать копії квитанцій про направлення його ОСОБА_2 , направлення відзиву її представнику на офіційну пошту та безпосередньо підтверджується Клеветенком А. А. у клопотанні про зупинення провадження у справі №396/1601/21 (копія додана до відзиву на апеляційну скаргу).
У подальшому, а саме 07 лютого 2022 року, ОСОБА_2 через адвоката Клеветенка А. А. подала апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2010 року у справі № 2-270/2010. Після відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою він 13 квітня 2022 року подав відзив на апеляційну скаргу, у якій також зазначив, що ОСОБА_5 отримав рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року. Тобто ОСОБА_2 та її представнику стало відомо про наявність зазначеного рішення не 23 травня 2022 року, як вони зазначають, а набагато раніше, тобто 06 січня 2022 року.
Відтак, наведені ОСОБА_2 в особі її представника Клеветенка А. А. обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними та не дають підстав для висновку про його пропуск з поважних причин.
Рішення суду першої інстанції ухвалене у 2009 році, а скасовано зі спливом 15 років (за цей час змінилося вже три власника спірної земельної ділянки), тому поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку зі спливом значного періоду часу є порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини й невиправданим втручанням у принцип правової визначеності. Наведеного апеляційний суд не врахував, натомість зосередився виключно на факті незалучення ОСОБА_2 до участі у справі у 2009 році.
01 липня 2024 року засобами поштового зв'язку правонаступник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року - без змін.
Відзив мотивовано тим, що заявник касаційної інстанції стверджує про те, що будучи обізнаним лише про дату рішення, є можливим його оскаржити, й окрім того, вважає, що обізнаність особи, яка не була стороною в спорі про дату певного рішення є фактом належного ознайомлення з рішенням суду. Такі твердження не ґрунтуються на нормах права. Водночас ОСОБА_2 не була стороною в справі, не могла користуватись правами наданими сторонам судової справи. Як і зазначалось в заяві про поновлення строку на апеляційне провадження в цій справі, із матеріалами судової справи 2-332/2009, яка витребувана Кропивницьким апеляційним судом в ході розгляду судової справи №2-270/10, він особисто ознайомився 23 травня 2022 року. Факт того, що ОСОБА_2 не було відомо навіть номеру судової справи підтверджується і тим, що в клопотанні про витребування доказів в справі №2-270/2010 від 04 квітня 2022 року не зазначався і не міг бути зазначений номер справи. Номер вказаної судової справи не був зазначений і у відзиві на позовну заяву в судовій справі № 396/1601/21, на який посилається заявник в касаційній скарзі. Отже, обізнаність лише про факт наявності рішення без зазначення номеру справи не надавали ОСОБА_2 правових підстав та об'єктивної можливості для ознайомлення з вказаним рішення суду й, відповідно, оскаржити його.
Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції. З рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року вона не була ознайомлена. ОСОБА_2 добросовісно користувалась своїми правами, виконала всі можливі дії для отримання можливості ознайомитись з матеріалами судової справи
№ 2-322/2009, у встановлений законом строк подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 була єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_6 . Брат ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не прийняв спадщину, що підтверджується матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_6 . Внаслідок винесення неправомірного рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року ОСОБА_2 не змогла та на цей час він, як її правонаступник, позбавлені можливості реалізації свого права як єдиного спадкоємця на вступ у спадщину на спірну земельну ділянку.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 та абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року та від 01 грудня 2022 року у справі
№ 2-6491/08, порушив норми процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважував, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:
«правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);
«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі
№ 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що «відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц). ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним до судових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII».
Відповідно до статті 292 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша статті 294 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, сплив річного строку з дня складання повного тексту рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 753/4792/17 вказано, що «сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили».
У частині третій статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. (частина перша статті 127 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2022 рок у справі № 2-6491/08, на яку посилається заявник, вказано, що:
«частина друга статті 358 ЦПК України не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обгрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається із скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвали рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин попуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України.
Установлено, що ОСОБА_4 08 травня 2021 року подала апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 серпня 2008 року та додаткове рішення цього ж суду від 17 листопада 2008 року, при цьому як на підставу поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження посилалася на те, що про оскаржувані судові рішення вона дізналася саме 08 травня 2021 року. Апеляційний суд встановив, що під час розгляду цивільної справи № 127/34103/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, та припинення права спільної часткової власності, ОСОБА_1 подавала відзив на позов, у якому зазначала про оскаржувані у цій справі судові рішення, ОСОБА_4 у свою чергу на зазначений відзив 03 листопада 2020 року подала клопотання про відмову в прийнятті відзиву на позов. Зазначене свідчить про обізнаність останньої про наявність оскаржуваних судових рішень у цій справі. Відтак, наведені ОСОБА_4 обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апеляційний суд обґрунтовано не визнав поважними та відмовив в поновленні строку на апеляційне оскарження судових рішень».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження
№ 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».
Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що :
рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 7,75 га, яка знаходиться на території Диминської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та згідно з державним актом КР № 019552 від 30 листопада 2004 року належала ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд встановив, що відповідно до розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 12 лютого 2004 року №184-р ОСОБА_6 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 3524080900:02:000:0124 від 30 листопада 2004 року серії КР №19552. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом. За життя ОСОБА_6 склала заповіт на нього. В місцевій газеті опубліковано оголошення про встановлення втраченого державного акта на земельну ділянку № 124 недійсним;
22 червня 2022 року ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) засобами поштового зв'язку подала до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, до якої додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження;
у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 як на поважність причин пропуску стоку на апеляційне оскарження посилалась на те, що вона не могла користуватись правами, наданими учаснику згідно зі статтею 43 ЦПК України, та, відповідно, одержувати судові рішення; докази про отримання нею судового рішення у справі відсутні; відлік строку апеляційного оскарження з дати, коли особа дізналась або могла дізнатись про наявність оскаржуваного рішення, ЦПК України не передбачено; з матеріалами справи вона ознайомилась 23 травня 2022 року (т. 1, а. с. 24-25);
апеляційний суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер та державний акт на вказану земельну ділянку він отримати не встиг, що вбачається із спадкової справи №477/09, заведеної Новоукраїнською державною нотаріальною конторою 02 листопада 2009 року. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2010 року у справі
№ 2-270/2010 визнано за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку, яка на підставі державного акта серії КР№19552 від 30 листопада 2004 року належала ОСОБА_6 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до рішення Новоукраїнського районного суду від 16 квітня 2009 року належала її чоловікові - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору міни земельних ділянок №1454 від 19 серпня 2016 року із ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Українською Н. М. Згідно з витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №43733287 від 27 квітня 2016 року після смерті ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори звернулась її дочка - ОСОБА_2 (а. с. 28, 98, 125-126);
ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року. Відкрито апеляційне провадження у цивільній справі;
апеляційний суд не звернув уваги, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, звільняє її від безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження, передбаченого частиною другою статті 358 ЦПК України, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Проте така особа не звільняється від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, і відповідні норми ЦПК України підлягають застосуванню до всіх без винятку учасників судового процесу. Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.Коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності;
апеляційний суд не врахував, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції через 13 років після його ухвалення; ОСОБА_2 вказувала, що після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона звернулась із заявою про прийняття спадщини до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори, проте спірна земельна ділянка з 2009 року перебуває у власності інших осіб; не перевірив обставин щодо можливої обізнаності ОСОБА_2 про існування рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року, враховуючи, що з лютого 2022 року вона оскаржувала рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у справі №2-270/2010 від 06 квітня 2010 року, яким було визнано за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку; в цьому рішенні вказано, що право власності на неї було визнано за ОСОБА_5 на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року, на це ж рішення суду ОСОБА_2 посилалася в апеляційній скарзі; суд апеляційної інстанції під час поновлення строку на апеляційне оскарження обмежився посиланням, що доводи заявника підтверджуються матеріалами справи, а тому він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.
За таких обставин суд апеляційної інстанції передчасно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження. Тому ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року про поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року та відкриття апеляційного провадження, як наслідок, ? постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року по суті спору слід скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені ухвала та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без дотримання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року скасувати.
Справу № 2-332/2009 направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко