05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 361/7069/21
провадження № 61-11987св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Мегабанк»,
треті особи: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд», товариство з обмеженою відповідальністю «Рояль Девелопмент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рояль Девелопмент» на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у складі колегії суддів:Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - АТ «Мегабанк»), треті особи: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд (далі - ТОВ «Тендертрейдбуд») про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності.
Позов мотивовано тим, що 15 листопада 2018 року між ним та АТ «Мегабанк» укладено іпотечний договір № 10-26/2018-MK-UAH-З-3, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н. М. за реєстровим номером 861.
Згідно з п. 1.1. Іпотечного договору позивач як майновий поручитель забезпечив виконання ТОВ «Тендертрейдбуд» зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами у межах генерального договору на здійснення кредитних операцій № ГД-10-26/2018 від 15 листопада 2018 року.
На забезпечення зобов'язань майнового поручителя позивач передав в іпотеку наступне нерухоме майно:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- будинок АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Додатково в якості забезпечення виконання зобов'язань між АТ «Мегабанк» та позивачем укладено договір поруки № 10-26/2018-MK-UAH-П від 15 листопада 2018 року.
14 травня 2019 року позивач та відповідач уклали Договір про внесення змін № 1 до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Базир Н. М. за реєстровим номером 314, відповідно до п. 1 якого вносяться зміни щодо забезпечення виконання боржником зобов'язань за наступними кредитними договорами: кредитний договір № 10-26/2018-MK-UAH від 15 листопада 2018 року; кредитний договір № 10-26/2018-MK-UAH-1 від 14 травня 2019 року.
До предмета іпотеки включено наступне нерухоме майно: будинок АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
12 липня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про реєстрацію права власності на належне йому нерухоме майно за АТ «Мегабанк». Записи про право власності внесені 23 червня 2021 року приватним нотаріусом Теплюк Г. М. Підставою для внесення записів про право власності зазначено договір іпотеки з додатком, серія та номер: 861, виданий 15 листопада 2018 року, видавник: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н. М.
Державна реєстрація права власності за відповідачем на вказану нерухомість є незаконною, проведеною з порушенням чинного законодавства, порушує його права та законні інтереси.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності за АТ «Мегабанк» на наступне нерухоме майно:
будинок АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 566000632212);
квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 36182232106);
будинок АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 805978732116);
земельну ділянку площею 0,0117 га, кадастровий номер: 3223110100:01:002:0206, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1240669532116);
земельну ділянку площею 0,1807 га, кадастровий номер: 3221284001:01:0058:0019, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 566038632212).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на адресу позивача 14 травня 2020 року та 10 вересня 2020 року АТ «Мегабанк» направило вимоги про усунення порушень кредитного договору та погашення заборгованості, у яких зазначило, що у разі невиконання цих вимог банк розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно. Приватний нотаріус Теплюк Г. М. ухвалила рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне нерухоме майно за АТ «Мегабанк» на підставі належних документів. Викладене дає підстави для висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Мегабанк» проведена згідно з норм чинного законодавства.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року задоволено клопотання адвоката Пучко В. Д. в інтересах ОСОБА_1 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб: ТОВ «Рояль Девелопмент», ТОВ «Оболонь Інвест Плюс».
Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу адвоката Пучко В. Д. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2023 року скасовано.
Ухвалено у справі нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд визнав доведеним факт отримання позивачкою письмової вимоги іпотекодержателя про погашення заборгованості та попередження про звернення стягнення на спірне майно, проте залишив поза увагою, що належні докази, що підтверджують її отримання, матеріали справи не містять. Убачається, що 14 травня 2020 року за № 17-174, 14 травня 2020 року за № 17-176, 09 вересня 2020 року за № 17-339, АТ «Мегебанк» на адресу ОСОБА_1 поштою направляв повідомлення про порушення умов кредитного договору та умов іпотечного договору, договору про внесення змін № 1 від 14 травня 2019 року, у яких містилася вимога про необхідність достроково у триденний термін повернення кредитної заборгованості та попередження про наслідки невиконання вимоги - звернення стягнення на предмет іпотеки. Між тим, поштові відправлення від 14 травня 2020 року, які містили письмову вимогу про дострокове виконання кредитних зобов'язань повернулися без вручення боржнику з невідомих причин їх повернення відділенням Укрпошти, а щодо поштової кореспонденції від 09 вересня 2020 року - то повернулися без вручення з відміткою: за сплином терміну зберігання (а. с. 140-161, т. 1).
За таких обставин у державного реєстратора були відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації права власності на передане позивачем в іпотеку нерухоме майно за АТ «Мегабанк», що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
Отже, АТ «Мегабанк» порушило право власності позивача, здійснивши неправомірне звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами у відсутність даних про належне попередження іпотекодавця про необхідність сплати боргу з роз'ясненням наслідків його невиконання - звернення стягнення на предмет іпотеки.
Однак, як установлено, спірне нерухоме майно на момент подання ОСОБА_1 позову до суду не відчужувалось третім особам. Право власності на спірну квартиру було зареєстровано за АТ «Мегабанк». Між тим, одночасно з ухваленням по справі судового рішення, районним судом 07 червня 2023 року постановлено ухвалу, якою заходи забезпечення позову, накладені згідно з ухвалою того ж суду від 17 серпня 2021 року у цій же справі скасовано й знято арешт із нерухомого майна, зареєстрованого за АТ «Мегабанк». У судовому рішенні зазначено, що ухвала суду набирає чинності негайно після її проголошення (а. с.190, 191, т. 2).
Відповідач, скориставшись висновком суду про негайне набрання чинності ухвалою суду про скасування арешту, 28 червня 2023 року іпотечне майно, з якого судом знято арешт, відчужив на користь ТОВ «ФК «МОРГАН КЕПІТАЛ» (а. с. 16-25, т. 3). У подальшому, 09 жовтня 2023 року, ТОВ «ФК «МОРГАН КЕПІТАЛ», яке 23 листопада 2023 року змінило назву на ТОВ «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС», все іпотечне майно за зобов'язаннями ОСОБА_1 відчужило на користь ТОВ «Рояль Девелопмент» (а. с. 6-15, т. 3).
З урахуванням відчуження банком іпотечного майна під час апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції на користь третьої особи, яка згодом його відчужила іншій особі, колегія суддів вважає, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що за наслідками скасування рішення суду першої інстанції у справі слід ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених у справі позовних вимог, оскільки за обставин повторного продажу іпотечного майна, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на майно не є ефективним способом захисту порушених прав позивача.
Аргументи учасників справи
14 червня 2024 року ТОВ «Рояль Девелопмент»подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції; стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рояль Девелопмент» судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду касаційної скарги у розмірі 2 905,60 грн.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не взяв до уваги докази, які підтверджують виконання АТ «Мегабанк» вимог пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок). Отже, висновок суду про незаконність реєстрації права власності на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» не відповідає встановленим обставинам справи.
Окрім того, ТОВ «Рояль Девелопмент» залучено до участі у справі як третю особу протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, однак справу розглянуто за відсутності ТОВ «Рояль Девелопмент», не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. З матеріалів справи вбачається, що 06 грудня 2023 року Київський апеляційний суд направив ТОВ «Рояль Девелопмент» судову повістку на 07 лютого 2024 року, копію ухвали про відкриття провадження від 17 жовтня 2023 року, копію апеляційної скарги з додатками до неї. Цей лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». 13 лютого 2024 року Київський апеляційний суд направив ТОВ «Рояль Девелопмент» судову повістку, яка повернулась до суду з відмітною «адресат відсутній за вказаною адресою». Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статей 128-130, 223 ЦПК України.
У жовтні 2024 року АТ «Мегабанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а у випадку відсутності підстав для закриття провадження у справі ? касаційну скаргу ТОВ «Рояль Девелопмент» задовольнити.
Зазначає, що пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. АТ «Мегабанк» державному реєстратору надало повний пакет документів, що підтверджує законність набуття 23 червня 2021 року АТ «Мегабанк» права власності на спірне майно.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов'язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов'язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15)., Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 квітня 2021 року у справі № 522/17024/17, від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20, від 14 лютого 2022 року у справі № 756/14679/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 501/1581/18, від 15 березня 2023 року у справі № 754/16305/19, справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою - пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, суд не дослідив зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року письмові пояснення ТОВ «Рояль Девелопмент» до касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року залишено без розгляду.
Позиція Верховного Суду
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 712/9272/17, провадження № 14-345цс19).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, що виникають з індивідуальних, цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог.
Подібні правові висновки викладені також і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19), від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20), від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/41966/21 ((провадження № 14-36цс22) та інших.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).
Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
У пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» - спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов'язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов'язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15 та від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21).
З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, для розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, а також щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо сторонами основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Тоді як за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, та щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо хоча б однією стороною основного зобов'язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов'язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Для визначення юрисдикції суду значення має суб'єктний склад сторін основного зобов'язання, а не правочинів, укладених для забезпечення його виконання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (пункти 5.12-5.13), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18(пункти 5.12, 5.29), від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (пункт 5.20)).
Отже, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, чи щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо хоча б однією стороною основного зобов'язання є фізична особа, яка не є підприємцем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18 (пункти 33, 45)).
У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 201/5876/22 (провадження
№ 61-4378сво23) Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що справи щодо правочину, у тому числі оскарження реєстраційних дій щодо такого правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов'язання між юридичними особами, належать до юрисдикції господарського суду, оскільки такий правочин є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб'єктів.
У справі, що переглядається, суди встановили, що між ОСОБА_1 та АТ «Мегабанк» укладено іпотечний договір № 10-26/2018-MK-UAH-З-3 15 листопада 2018 року, згідно з п. 1.1. якого позивач як майновий поручитель забезпечив виконання ТОВ «Тендертрейдбуд» зобов'язань перед відповідачем АТ «Мегабанк» за кредитними договорами у межах генерального договору на здійснення кредитних операцій № ГД-10-26/2018 від 15 листопада 2018 року. Тобто, вказані договори укладені після 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Спір стосується оскарження позивачем звернення стягнення на предмет іпотеки за договором, укладеним на забезпечення виконання умов кредитного договору, сторонами якого є юридичні особи ? ТОВ «Тендертрейдбуд» і АТ «Мегабанк», тобто правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб'єктів.
У частинах першій та другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
З огляду на те, що суди розглянули цю справу з порушенням правил юрисдикції, касаційний суд скасовує судові рішення із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оскільки під час розгляду справи виявлено порушення судами норм процесуального права, які передбачені частиною другою статті 414 ЦПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення належить скасувати, а провадження у справі закрити.
Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рояль Девелопмент» задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року скасувати.
Провадження у цивільній справі № 361/7069/21закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення заявник може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко