03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 759/18855/24
провадження № 61-9092св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та
У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 136 275,24 грн майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
21 січня 2025 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 136 275,24 грн майнової шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
18 червня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року змінено, зменшено розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , із 136 275,24 грн до 96 159,62 грн.
Змінено розподіл судових витрат, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , зменшено розмір витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору із 1 362,75 грн до 793,27 грн, розмір витрат на проведення оцінки збитку із 4 000,00 грн до 2 331,20 грн та розмір витрат на професійну правничу допомогу із 25 000,00 грн до 14 570,00 грн.
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема для вирішення питання щодо повернення позовної заяви або залишення її без руху, залежно від особливостей заяви, поданої адвокатом 04 вересня 2024 року в паперовому вигляді до Святошинського районного суду м. Києва при наявності зареєстрованого з 19 жовтня 2022 року Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
23 вересня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження.
02 жовтня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду з'ясовано, що касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
У справі предметом позову є вимоги про стягнення 136 275,24 грн майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (242 240,00 грн).
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку заявник мотивував тим, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, крім того справа має виняткове значення для учасника справи (відповідача), який подає касаційну скаргу, також касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Зазначав, що наразі існує принаймі одна справа (кримінальне провадження), пов'язана з цією. ОСОБА_3 вчинено діяння, ознаки якого передбачені частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України - шахрайство, що пов'язане з дорожньо-транспортною пригодою. За фактом вчинення зазначеного злочину 07 жовтня 2024 року ОСОБА_2 подано заяву про злочин до Святошинського управління поліції у м. Києві. У межах кримінального судочинства щодо розслідування зазначеного злочину будуть здобуті докази, що мають значення для вирішення цивільної справи та які вказуватимуть як на винні умисні дії ОСОБА_3 щодо незаконного заволодіння чужими коштами шляхом обману, так і на винуватість водія ОСОБА_4 . Також у кримінальному провадженні має бути проведена експертиза, про необхідність проведення якої зазначає Управління патрульної поліції м. Києва в своєму листі від 17 квітня 2024 року № М-2519, М-2745/41/11/5/02-2024. Зазначеним доказом також встановлено порушення правил дорожнього руху подружжям позивача. Ці обставини та докази повністю проігноровані судами в оскаржуваних рішеннях, натомість встановлені в оскаржуваних рішеннях обставини (які не відповідають дійсності) будуть покладені стороною позивача в інші справи, а відповідач буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішенням, при розгляді іншої справи (інших справ).
Верховний Суд зауважує, що для обґрунтування обставини, зазначеної в підпункті «б»пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК, доречним є чітко зазначати, які саме обставини особа позбавлена можливості спростувати; чому особа відповідно до закону позбавлена можливості спростувати такі обставини.
Наведене представником заявника твердження не дає підстав для висновку про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням. Представником ОСОБА_1 чітко не зазначено, в чому полягає така неможливість, з огляду на відмінність кримінального (встановлюються обставини причетності ОСОБА_3 до злочину) й цивільного (досліджуються підстави відшкодування шкоди винним у адміністративному правопорушенні ОСОБА_5 ) проваджень; не надано належних доказів на підтвердження відповідних доводів. Наведені представником відповідача доводи зводяться до незгоди з оцінкою судами апеляційної інстанції зібраних доказів і встановлених обставин.
Відповідач мав можливість наводити доводи та подавати докази на підтвердження своїх заперечень проти позову в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а тому йому була забезпечена можливість реалізувати своє право на справедливий судовий розгляд.
Також заявник посилався на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Так, зважаючи, що в оскаржуваних рішеннях судами умисно штучно формується винність виключно однієї сторони дорожньо-транспортної пригоди та, зважаючи, що такою потерпілою стороною є військовослужбовець Збройних Сил України, суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н. О., вносячи завідомо недостовірні дані до судового рішення не лише брутально порушує права відповідача, але й, враховуючи особу відповідача, позивача та його адвоката, які мають ознаки ухилянтів, вчиняє дії, що підривають довіру до судової гілки влади, та намагається розпалювати ворожнечу в Україні, зокрема між військовослужбовцями Збройних Сил України та державними інститутами влади, якими є зокрема судова влада України. Такі дії суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н. О. направлені на реалізацію в Україні закликів держави-терориста щодо дестабілізації всередині України та містять ознаки державної зради. Указував, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики: питання щодо подання адвокатом позовної заяви в паперовому вигляді після запровадження функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та за наявності в такого адвоката зареєстрованого Електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.
Доводи скарги про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів.
У справі, що становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для її учасника, та яка може бути допущена до розгляду Верховним Судом у касаційному порядку з метою перегляду судового рішення, мають бути допущені судом першої інстанції порушення закону, які не були усунені судом апеляційної інстанції, або одночасно допущені судом першої та апеляційної інстанцій порушення закону. Водночас, має відбуватися порушення питань факту і права згідно з чинним законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотриматися своїх позитивних зобов'язань в частині регулювання певного виду діяльності, яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїми правами, існувала давно, була добре відома органам влади та має триваючий характер.
Також особа, яка подає касаційну скаргу у малозначній справі, зобов'язана надати докази та навести доводи на обґрунтування наявності обставин, що є підставою для допуску судового рішення у його справі до перегляду Верховним Судом.
Оскаржені судові рішення ухвалені в малозначній справі та не підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Водночас застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Обґрунтовуючи обов'язкові підстави касаційного оскарження судових рішень за пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України, заявник вказував, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід.
Однак такі обставини матеріалами справи не підтвердилися.
14 листопада 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про відвід судді першої інстанції Горбенко Н. О., яку обґрунтовував тим, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження в справі залишено без задоволення. В ухвалі суддя надав окремим доказам заздалегідь встановлену силу над іншими доказами, зробив це не під час такої стадії цивільного процесу, як дослідження доказів, а ще до початку першого засідання в справі, що свідчить про пряме чи побічне заінтересованість у результаті розгляду справи та вказує на інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
14 листопада 2024 року ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва вказана заява про відвід передана на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому статті 33 ЦПК України.
Ухвала мотивована тим, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. З огляду на викладене, суд вважає заяву необґрунтованою.
15 листопада 2024 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Горбенко Н. О.
Ухвала мотивована тим, що незгода сторони з процесуальними рішеннями та діями судді не може бути підставою для відводу. Заява про відвід фактично зводиться до незгоди заявника з процесуальними діями судді під час розгляду даної справи, що відповідно до ЦПК України не є підставою для відводу судді.Суд вважає, що обставини, зазначені як підстави для відводу, не можуть викликати сумнів у неупередженості судді, чи свідчити про його певну особисту заінтересованість, прихильність, уподобання стосовно однієї з сторін у справі. Перевіривши наведені представником відповідача Маштабея С. В. підстави для відводу головуючого судді у справі, суддя висновує, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню, оскільки підстав для відводу судді, передбачених статями 36, 37 ЦПК України, не встановлено.
18 листопада 2024 року представник відповідача повторно подав до суду заяву про відвід судді Горбенко Н. О. Посилався на те, що до початку підготовчого засідання в справі суддя відкрито демонструє свою заінтересованість у результаті її розгляду та вказує на інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
20 листопада 2024 року ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва вказана заява залишена без задоволення.
Ухвала мотивована тим, що заява про відвід судді подана представником відповідача за допомогою системи «Електронний суд» 15 листопада 2024 року в неробочий час (о 20 год. 04 хв.) та зареєстрована у Святошинському районному суді м. Києва 18 листопада 2024 року, що є першим за ним робочим днем. Судове засідання в справі призначено на 20 листопада 2024 року на 13 год. 00 хв.Тому заява представника відповідача про відвід судді подана пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, а відтак не підлягає передачі на розгляд іншому судді, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Заява про відвід не містить посилання на безпосередньо дії судді, які свідчать про її упередженість або можливу необ'єктивність при розгляді даної справи, а, отже, є необґрунтованою. Обставини, на які посилається представник відповідача, а саме, на їх думку, порушення норм чинного законодавства під час залишення клопотання представника відповідача про витребування доказів без задоволення, стосуються процесуальних дій та рішень суду, порядок оскарження яких передбачений у інший спосіб і такі рішення не можуть бути підставами для відводу суду.
25 листопада 2024 року представник відповідача втретє звернувся до суду з заявою про відвід судді Горбенко Н. О. Посилався на наявність обставин, які, на думку заявника, викликають сумнів в об'єктивності судді, оскільки, на його думку, виявлено факти фальсифікації матеріалів справи суддею, а саме внесення в судове рішення завідомо недостовірних даних, що приводять до порушення гарантованих прав відповідача на захист, умисного перешкоджання поданню доказів відповідачем.
25 листопада 2024 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва визнано заяву про відвід судді необґрунтованою. Питання про відвід судді Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н. О. від розгляду цивільної справи за № 759/18855/24 передано на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому статті 33 ЦПК України.
Ухвала мотивована тим, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Враховуючи викладене, зважаючи на підстави заявленого відводу, суд висновує про його необґрунтованість, оскільки заява не містить посилання на дії судді, які можуть свідчити про її упередженість або необ'єктивність.
25 листопада 2024 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Горбенко Н. О. відмовлено. Ухвала мотивована тим, що, заявляючи відвід судді Горбенко Н. О., представник відповідача посилається на заінтересованість судді та наявність у неї сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді, а також недодержання суддею встановленого законодавства.Оцінюючи заявлені позивачем підстави для відводу судді Горбенко Н. О., суд вважає, що вони об'єктивно непідтверджені.Конкретні обставин, які дійсно можуть викликати обґрунтовані сумніви у неупередженості чи об'єктивності судді або свідчити про його заінтересованість, у заяві ОСОБА_6 не наведені.
Тобто заявлені відповідачем відводи судді першої інстанції розглянуті й умотивовані відповідно до вимог процесуального закону, доводипро відвід є необґрунтованими, тому касаційне провадження в справі відкрито за відсутності обов'язкових підстав перегляду судового рішення.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформульовано правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.
Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
З огляду на викладене, оскільки оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК, немає, продовження розгляду касаційної скарги не відповідатиме завданням цивільного судочинства, касаційне провадження в справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 19, 260, 394, 396 ЦПК, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження в справі № 759/18855/24 за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська