06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 824/39/25
провадження № 61-7995ав25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
за участю:
секретаря судового засідання -Крічфалуши С. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» -адвоката Нескородя Віталія Миколайовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року в складі судді Слюсар Т. А.
в справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада 2024 року в справі № 135/2024 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» (Україна) до TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) про стягнення заборгованості й штрафних санкцій за порушення умов контракту та
Короткий зміст заявлених вимог
24 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АГРО-ПОЛІС» (Україна) -адвоката Нескородя В. М. про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада 2024 року в справі № 135/2024 за позовом ТОВ «АГРО-ПОЛІС» (Україна) до TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) про стягнення заборгованості й штрафних санкцій за порушення умов контракту.
Заява обґрунтована тим, що 14 червня 2023 року між заявником та компанією TRANS TRADE RK SA (боржник) було укладено контракт № 1406-23-С-2. Боржник не виконав зобов'язання за контрактом та не оплатив поставлену продукцію. Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада 2024 року стягнуто з TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) на користь ТОВ «АГРО-ПОЛІС» (Україна) 47 441,95 доларів США заборгованості за поставлений товар, 21 592,50 доларів США пені за порушення строків оплати товару, 408,95 доларів США - 3 % річних та 5 435,47 доларів США на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 74 878,87 доларів США. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Заявник зазначав, що TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) має майно на території України, а тому ТОВ «АГРО-ПОЛІС» (Україна) має право звернутися з заявою про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу до Київського апеляційного суду.
Наявність у Київського апеляційного суду юрисдикції розглядати справу обґрунтовано тим, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань юридична особа-засновник боржника - Компанія ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA) має корпоративні права в таких юридичних особах: ТОВ «ТРОФІМОВА 2019» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43212547); ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 33202904); ТОВ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39611492); Приватно-виробничому комерційному підприємстві (далі - ПВКП) «СТС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 30408692).
Також Компанія ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA) має відкритий на території України банківський рахунок в Акціонерному товаристві (далі - АТ) «СЕНС БАНК».
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції і мотиви її прийняття
12 червня 2025 року ухвалою Київського апеляційного суду заяву ТОВ «АГРО-ПОЛІС» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада 2024 року в справі № 135/2024 повернуто без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що адресою місцезнаходження боржника TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) є: rue Francois-Versonnex 11, 1207, Geneve, Suisse; федеральний номер СН-660-3087013-6. Стягувач вказував, що вирішення заяви належить до юрисдикції національного суду України відповідно до частини другої статті 475 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України подання заяви за місцезнаходженням майна засновника боржника в Україні, а саме ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA), який має корпоративні права в юридичних особах, що зареєстровані на території Україні, та рахунок в українському банку AT «СЕНС БАНК». Наявність у засновника боржника - Компанії ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA) корпоративних прав в юридичних особах, які зареєстровані на території Україні, а також рахунку в AT «СЕНС БАНК» не є обставиною, що свідчить про наявність у боржника майна на території України або рахунків у банках чи інших фінансових установах на територію, на яку поширюється юрисдикція України. Заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 листопада 2024 року всправі №135/2024 за позовом ТОВ«АГРО-ПОЛІС» (Україна) до TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) підлягає поверненню без розгляду, оскільки заявник не надав доказів про місцезнаходження на території України належного боржнику майна.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
24 червня 2025 року (зареєстровано Верховним Судом 26 червня 2025 року) представник ТОВ «АГРО-ПОЛІС» -адвокат Нескородь В. М. надіслав через систему «Електронний суд» до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада 2024 року в справі № 135/2024.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував висновки Верховного Суду в постанові від 20 липня 2022 року в справі № 910/4210/20 про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник юридичної особи володіє значною часткою у статутному капіталі (значним пакетом акцій), що дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли такий учасник є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від того учасника, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди); мета зняття корпоративної завіси полягає у врегулюванні дисбалансу інтересів, що виникає між учасниками правовідносин внаслідок зловживання обмеженою відповідальністю або автономністю корпорації.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10 вересня 2018 року в справі № 905/3542/15 безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку в банку.
Юридична особа-засновник боржника - Компанія ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA) має корпоративні права в таких юридичних особах: ТОВ «ТРОФІМОВА 2019» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43212547); ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 33202904); ТОВ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39611492); Приватно-виробничому комерційному підприємстві (далі - ПВКП) «СТС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 30408692). Також Компанія ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA) має відкритий на території України банківський рахунок в АТ «СЕНС БАНК». Тому заявник має право звернутися із заявою про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада 2024 року в справі № 135/2024 до Київського апеляційного суду.
Позиція позивача
У відзиві на апеляційну скаргу TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) зазначає, що ТОВ «АГРО-ПОЛІС» не надано жодних доказів того, що боржник має місцезнаходження на території України, чи що на території України знаходиться будь-яке майно компанії-боржника. Наявність у засновника боржника- Компанії ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA) корпоративних прав в юридичних особах, які зареєстровані на території Україні, а також рахунку в AT «СЕНС БАНК» не є обставиною, що свідчить про наявність у боржника майна на території України або рахунків у банках чи інших фінансових установах на територію, на яку поширюється юрисдикція України.
Провадження у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження в цій справі.
24 вересня 2025 року ухвалою Верховного Суду закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 жовтня 2025 року об 11 год. 00 хв.
23 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 06 листопада 2025 року о 14.00 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою учасників справи, належно повідомлених про час і місце розгляду справи.
У судове засідання 06 листопада 2025 року учасники справи не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надсилання судових повісток до електронних кабінетів у систему «Електронний суд».
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд під час прийняття постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виснувала таке.
У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За частинами першою, третьою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до статті ІІ Нью-Йоркської конвенції 1958 року (далі - Конвенція), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.
Конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.
За змістом Конвенції кожна Договірна Держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
Схожі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19, від 27 липня 2023 року в справі № 824/140/22, від 18 січня 2024 року в справі № 824/99/23.
Відповідно до пункту 12 контракту від 14 червня 2023 року № 1406-23-С-2, укладеного між ТОВ «АГРО-ПОЛІС» (Україна) та TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація), усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути внаслідок виконання зобов'язань за цим контрактом, сторони спробують врегулювати через переговори. У разі, якщо сторони не в змозі досягнути домовленостей протягом 30 днів, то всі суперечки та розбіжності повинні розглядатися в Міжнародному Арбітражному Суді при Торгово-промисловій палаті України, Київ, Україна, відповідно до всіх регулюючих положень. Рішення суду має бути остаточним та обов'язковим для виконання обома сторонами. Чинним матеріальним правом під час укладення цього контракту є матеріальне право України.
За статтею 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Відповідно до статті 35 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII «Про міжнародний комерційний арбітраж» (далі - Закон № 4002-XII) арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36. Сторона, що спирається на арбітражне рішення або порушує клопотання про його виконання, повинна подати оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди, зазначеної в статті 7, або належним чином засвідчену копію такої. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна подати належним чином засвідчений переклад цих документів на українську мову.
За статтею 36 Закону № 4002-XII у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно зі статтею 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника.
Суд першої інстанції повернув заяву ТОВ «АГРО-ПОЛІС» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада 2024 року в справі № 135/2024 без розгляду з тих підстав, що наявність у засновника боржника - Компанії ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA) корпоративних прав уюридичних особах, які зареєстровані на території Україні, а також рахунку в AT «СЕНС БАНК» не є обставиною, що свідчить про наявність у боржника майна на території України або рахунків у банках чи інших фінансових установах на територію, на яку поширюється юрисдикція України.
Верховний Суд погоджується з наведеними висновками, з огляду на таке.
Визначені статтею 475 ЦПК України правила підсудності національному суду України заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу є втіленням принципу достатнього зв'язку держави, суд якої видає дозвіл на визнання і примусове виконання арбітражного рішення, з особою боржника.
Норми статті 475 ЦПК України узгоджуються з положеннями Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), що стосуються місця виконання рішення.
Відповідно до статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Для правильного застосування частини другої статті 475 ЦПК України правове значення має не обсяг, а місцезнаходження майна боржника на території України на час подання заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення та її вирішення, підтверджене належними і достовірними доказами (постанова Верховного Суду від 05 червня 2025 року в справі № 824/152/24).
Заявник зазначав, що юридична особа-засновник боржника - Компанія ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA) має корпоративні права в таких юридичних особах: ТОВ «ТРОФІМОВА 2019» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43212547); ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 33202904); ТОВ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39611492); ПВКП «СТС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 30408692). Також Компанія ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA) має відкритий на території України банківський рахунок в АТ «СЕНС БАНК».
Зміст корпоративних прав визначено у частині першій статті 96-1 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, згідно з якою корпоративні права - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року в справі № 910/14243/22 вказав, що відповідно до національного законодавства України корпоративні права є самостійним об'єктом цивільних прав, охоплюються наведеним у статті 190 ЦК України поняттям майна, визначеним індивідуальними ознаками, які можуть бути об'єктом права власності.
Законодавець розмежовує поняття власника корпоративних прав (акцій, часток) та кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи.
Відповідно до пункту 30 частини першої статті 1 Закону України від 06 грудня 2019 року № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Законодавство України встановлює принцип самостійної відповідальності учасника юридичної особи (власника корпоративних прав за своїми зобов'язаннями), а тим більше кінцевого бенефіціарного власника.
Відповідно до частини третьої статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Статтею 3 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275-VIII) передбачено, що товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Товариство не відповідає за зобов'язаннями своїх учасників.
Верховний Суд неодноразово формулював правові висновки, у яких визначав умови, коли юридична самостійність юридичної особи може бути проігнорована, застосовував у своїх рішеннях доктрину «підняття корпоративної завіси», на що посилається заявник у апеляційній скарзі.
Відповідно до практики ЄСПЛ «підняття корпоративної завіси» може відбуватися у випадках, коли учасник юридичної особи володіє значною часткою у статутному капіталі (зачиним пакетом акцій), що дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли такий учасник є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від того учасника, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов'язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі «Альберт і інші проти Угорщини»(Albert And Others v. Hungary від 07 липня 2020 року, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі «Лекіч проти Словенії»(Lekic v. Slovenia від 11 грудня 2018року, заява №36480/07)). Мета зняття корпоративної завіси полягає у врегулюванні дисбалансу інтересів, що виникає між учасниками правовідносин внаслідок зловживання обмеженою відповідальністю або автономністю корпорації.
Підходи «проникнення за корпоративну завісу»або «ігнорування статусу юридичної особи»можуть застосуватись тільки у виняткових випадках. Механізм підняття корпоративної завіси є виключенням із загальноприйнятного принципу відокремленості юридичної особи з метою додержання справедливості та балансу інтересів усіх учасників цивільного обороту. Він полягає у відступі від принципів відокремленості та обмеженої відповідальності.
Такі висновки сформулював Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року в справі № 910/4210/20, на яку посилається заявник у апеляційній скарзі, та в постанові від 10 січня 2024 рокув cправі № 910/268/23.
У постанові Верховного Суду від 08 червня 2023 року в справі № 22-з/824/316/2023 зазначено, що застосування доктрини «підняття корпоративної завіси» спирається на ідеї світової практики міжнародного судового вирішення спорів, зокрема ЄСПЛ, та можливе фактично у виключних випадках, коли іншого шляху досягнення справедливості, зокрема завдань цивільного судочинства, не вбачається. Інший підхід до застосування цієї доктрини означав би повне ігнорування положень ЦК України та Закону № 2275-VIII, принципів, закладених у них, які стосуються відповідальності юридичних осіб. А доведення наявності таких випадків покладається насамперед на особу, яка вимагає її застосування. Верховний Суд також звернув увагу, що накладення арешту на активи, якими фізична особа володіє лише опосередковано, саме як кінцевий бенефіціарний власник, та їх стягнення в дохід держави, застосовується судами у випадках, передбачених Законом України «Про санкції».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01березня 2023 року в справі № 522/22473/15-ц, у постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року всправі № 910/4210/20), від 10 січня 2024 року в cправі № 910/268/23 підставами для підняття судом корпоративної завіси найчастіше названо такі випадки: 1) якщо юридична особа та учасник становлять єдине ціле (майно, діяльність, інтереси компанії та учасника настільки спільно пов'язані, переплетені між собою, становлять єдине ціле, що неможливо або немає сенсу юридично розмежовувати їх);2) використання учасником юридичної особи як фасаду, схеми, оболонки (юридична особа не має самостійного бізнесу, органи управління створені лише номінально, фактично вона керується учасником, створена виключно для уникнення відповідальності перед кредиторами або легального обходу приписів закону); 3) якщо юридична особа фактично діяла як агент або володіла майном в інтересах учасника (коли компанія діє як агент чи номінальний власник майна учасника, суто в його інтересах як принципала чи бенефіціарного власника);4) в інтересах справедливості (усі інші випадки, коли визнання за компанією самостійної правосуб'єктності призводить до очевидно несправедливого результату).
Підняття корпоративної завіси означає, що майно, права та обов'язки, що належать певній юридичній особі, розглядаються як майно, права та обов'язки іншої особи, найчастіше її учасників, керівників або інших компаній групи. Особливістю цієї доктрини є відсутність виключного переліку випадків або умов, за яких правосуб'єктність юридичної особи може не братися до уваги. Суд не визнає правосуб'єктність юридичної особи лише у конкретному спорі, і лише у певних правовідносинах, оскільки це потрібно для досягнення справедливого та розумного вирішення спору, водночас сама юридична особа не припиняє своє існування. Підставами для застосування доктрини підняття корпоративної завіси може бути зловживання корпоративною структурою для уникнення виконання своїх зобов'язань, зокрема, й щодо відшкодування завданої шкоди, фактичне управління активами групи компаній як власними.
Наведені висновки стосуються майнових справ з боржником, щодо якого застосована доктрина«підняття корпоративної завіси» (забезпечення позову, визнання недійсними результатів аукціону) як передумова звернення стягнення на таке майно.
У цій справі спірним є питання підсудності національному суду України заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Заявник не обґрунтував необхідність підняття судами корпоративної завіси щодо засновника боржника - Компанії ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA), яка має корпоративні права в юридичних особах: ТОВ «ТРОФІМОВА 2019» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43212547); ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 33202904); ТОВ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39611492); ПВКП «СТС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 30408692) та відкритий на території України банківський рахунок в АТ «СЕНС БАНК».
Посилання в апеляційній скарзі на те, що Компанія ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA) використовує боржника для неправомірних дій у вигляді отримання товарів без подальшої оплати за них; що систематичність порушень боржником своїх зобов'язань у відносинах не тільки із заявником, а й з іншими юридичними особами, відображається в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не належать до підстав для підняття судом корпоративної завіси та не свідчать про наявність у боржника - TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) майна на території України або рахунків у банках чи інших фінансових установах на територію, на яку поширюється юрисдикція України.
Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що корпоративні права засновника боржника - Компанії ТРАНС ТРЕЙД ХОЛДИНГ СА (TRANS TRADE HOLDING SA) в юридичних особах, які зареєстровані на території Україні, а також рахунок в AT «СЕНС БАНК» не є майном боржника - TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація), тому питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада 2024 року всправі №135/2024 за позовом ТОВ «АГРО-ПОЛІС» (Україна) до TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) про стягнення заборгованості й штрафних санкцій за порушення умов контракту непідсудне національному суду України.
Наведені стягувачем обставини не можуть слугувати підставою для прийняття до розгляду Київським апеляційним судом заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу на території України у справі за участю боржника - іноземної компанії, яка не має зареєстрованого місця перебування та місцезнаходження в Україні, та знаходження на території України майна боржника.
Такі ж висновки щодо боржника - TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) сформульовані в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2025 року в справі № 824/20/25 (провадження № 61-7516ав25).
Однак апеляційний суд помилився щодо наслідків розгляду заяви ТОВ «АГРО-ПОЛІС» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада 2024 року в справі № 135/2024, повернувши її без розгляду.
Повернення без розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу передбачено законодавцем у конкретно визначених випадках, а саме: подання заяви після закінчення трирічного строку з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем (частина четверта статті 475 ЦПК України); подання заяви в електронній формі без оригіналу належним чином засвідченого арбітражного рішення, оригіналу арбітражної угоди або нотаріально завіреної копії таких документів (частина шоста статті 476 ЦПК України); у випадку подання заяви про визнання і надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу без дотримання вимог частини другої статті 480 ЦПК України.
Повернення процесуального документа передбачає, що відповідна заява, скарга чи клопотання не розглядаються судом по суті.
Однак у цій справі Київський апеляційний суд як суд першої інстанції відкрив провадження за заявою ТОВ «АГРО-ПОЛІС» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада2024 року та призначив справу до судового розгляду.
Тобто суд уже розпочав розгляд заяви ТОВ «АГРО-ПОЛІС» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада 2024 року, проте після відкриття провадження з'ясувалося про відсутність підстав для прийняття до розгляду Київським апеляційним судом заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу на території України у справі за участю боржника - іноземної компанії, яка не має зареєстрованого місця перебування та місцезнаходження в Україні, та знаходження на території України майна боржника.
Положення процесуального закону прямо не передбачають закриття провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України непідсудне національному суду України, однак у разі здійснення розгляду цього питання суд буде діяти не як «суд встановлений законом» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та прецедентної практики ЄСПЛ.
Тому, враховуючи, що боржник - TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) не має місцезнаходження на території України, провадження за заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу слід закрити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 377 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, Верховний Суд виснував, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо неможливості розгляду національним судом питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада2024 року. Однак апеляційний суд помилився щодо наслідків розгляду цієї заяви, тому провадження за заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу слід закрити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За результатами перегляду справи Верховним Судом заява ТОВ «АГРО-ПОЛІС» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада 2024 року в справі № 135/2024 не була задоволена, тому розподілу судових витрат, понесених заявником, Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 24, 351, 374, 376, 377, 381-384, 454, 459, 460 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» - адвоката Нескородя Віталія Миколайовича задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року скасувати.
Закрити провадження в справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада2024 року в справі № 135/2024 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» (Україна) до TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) про стягнення заборгованості й штрафних санкцій за порушення умов контракту.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08 листопада2024 року в справі № 135/2024 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» (Україна) до TRANS TRADE RK SA (Швейцарська Конфедерація) про стягнення заборгованості й штрафних санкцій за порушення умов контракту повернути заявнику.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська