05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 134/634/20
провадження № 61-1366св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Спільне підприємство «Колгоспний ринок»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Крижопільське районне споживче товариство,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Тетеви-Родюк Ірини Олександрівни як представника ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Берегового О. Ю., Оніщука В. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Спільне підприємство «Колгоспний ринок» (далі -
СП «Колгоспний ринок») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Крижопільське районне споживче товариство, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення спірного майна.
Позов мотивований тим, що СП «Колгоспний ринок» згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим 04 липня 2000 року на підставі рішення Крижопільської селищної ради, належали на праві власності будівлі м'ясного та молочного павільйонів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання рішення восьмих зборів ради Крижопільської райспоживспілки на загальних зборах засновників від 18 жовтня 1993 року (протокол № 1) створено СП «Колгоспний ринок» та затверджено статут підприємства, код ЄДРПОУ 01557101. Засновниками спільного підприємства стали Крижопільська райспоживспілка, Жабокрицьке, Городківське, Вербицьке, Крижопільське споживчі товариства.
26 вересня 2000 року відбулася перереєстрація СП «Колгоспний ринок»
в Кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок» (далі - КП «Крижопільський кооперативний ринок»). Відповідно право власності на м'ясний та молочний павільйони в смт Крижопіль (що належало СП «Колгоспний ринок») було перереєстровано на КП «Крижопільський кооперативний ринок».
Позивач указував, що така перереєстрація відбулася з грубим порушенням чинного на той час законодавства. Це змусило членів СП «Колгоспний ринок», а саме Крижопільське районне споживче товариство і ОСОБА_2 , звернутися з позовом до суду про визнання дій протиправними та скасування рішення Крижопільської районної державної адміністрації про перереєстрацію СП «Колгоспний ринок» в КП «Крижопільський кооперативний ринок».
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня
2017 року у справі № 802/1356/16-а визнано протиправними дії Крижопільської районної державної адміністрації щодо вчинення 26 вересня 2000 року реєстраційного запису про перереєстрацію СП «Колгоспний ринок» (код ЄДРПОУ 01557101) в КП «Крижопільський кооперативний ринок». Скасовано рішення Крижопільської районної державної адміністрації, реєстраційний запис № 1568 від 26 вересня 2000 року, про перереєстрацію СП «Колгоспний ринок» (код ЄДРПОУ 01557101) в КП «Крижопільський кооперативний ринок». Вказане рішення Вінницького окружного адміністративного суду набрало законної сили 20 квітня 2017 року після перегляду в апеляційному та касаційному порядку.
У подальшому 26 квітня 2017 року між КП «Крижопільський кооперативний ринок» в особі ОСОБА_3 (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу м'ясного павільйону площею 950 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 .
13 вересня 2017 року між КП «Крижопільський кооперативний ринок» в особі ОСОБА_3 (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу 39/500 часток молочного павільйону, а також складу площею
50,1 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Позивач указував, що в особи, яка підписувала оскаржувані договори купівлі-продажу від імені КП «Крижопільський кооперативний ринок» - члена, засновника підприємства ОСОБА_3 , були дефекти в компетенції, обсязі повноважень та не було необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Відсутність у ОСОБА_3 повноважень на укладення оспорюваних правочинів за приписами статей 92, 203 і 215 ЦК України є підставою для визнання таких правочинів недійсними.
Сторони, підписуючи оскаржувані договори та відчужуючи нерухоме майно на користь директора КП «Крижопільський кооперативний ринок» ОСОБА_1 , знали про судове рішення (постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 802/1356/16-а), яке набрало законної сили 20 квітня 2017 року. Вказане судове рішення передбачало негативні наслідки для директора підприємства ОСОБА_1. та засновників, членів підприємства. Виконання вказаного судового рішення передбачало скасування реєстраційного запису № 1568 від 26 вересня
2000 року про перереєстрацію СП «Колгоспний ринок» (код ЄДРПОУ 01557101), в КП «Крижопільський кооперативний ринок», усунення директора
ОСОБА_1 та членів від управлінням підприємством і розпорядженням його майном.
Оспорювані договори укладені з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності, а його сторони діяли недобросовісно
і нерозумно, тобто знали і за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могли не знати про обмеження в повноваженнях засновника ОСОБА_3 , яка підписала договори від імені КП «Крижопільський кооперативний ринок»,
а також про те, що 20 квітня 2017 року набрало законної сили рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, яким скасовано реєстраційний запис № 1568 від 26 вересня 2000 року, про перереєстрацію СП «Колгоспний ринок» (код ЄДРПОУ 01557101) в КП «Крижопільський кооперативний ринок». Виконання вказаного рішення суду передбачало б усунення ОСОБА_1 від управління підприємством, зміну засновників та можливості розпоряджатися його майном. Передбачаючи такі наслідки, ОСОБА_1 у зловмисній домовленості з іншими засновниками,
в тому числі ОСОБА_3 , використовуючи правові процедури, зуміла оформити спірні договори купівлі-продажу для привласнення нерухомого майна кооперативного підприємства, тому такі дії є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Кошти за нежитлові будівлі, придбані згідно з оскаржуваними договорами купівлі-продажу, ОСОБА_1 на користь КП «Крижопільський кооперативний ринок» не сплатила.
Посилаючись на викладене, СП «Колгоспний ринок» просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26 квітня 2017 року нежитлової будівлі м'ясного павільйону площею 950,3 кв. м та договір купівлі-продажу від
13 вересня 2017 року 39/50 часток молочного павільйону, складу площею
50,1 кв. м, що на АДРЕСА_1 , що укладені між КП «Крижопільський кооперативний ринок» і ОСОБА_1 , та застосувати односторонню реституцію шляхом повернення спірної нерухомості СП «Колгоспний ринок».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позовної заяви є необґрунтованими, оскільки постановою Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі № 134/1199/20, вирок Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Верховний Суд надав правову оцінку обставинам оформлення в 2017 році договорів купівлі-продажу часток м'ясного та молочного павільйону, укладених між КП «Крижопільський кооперативний ринок» і ОСОБА_1 , в постанові від 08 червня 2023 року у справі
№ 134/1199/20, якою визнав дотримання встановленого законодавством порядку під час укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу та відсутність підстав визнання оскаржуваних договорів купівлі-продажу недійсними, передбачених статями 215, 203 ЦК України, а тому суд першої інстанції, врахувавши преюдиційний характер постанови Верховного Суду, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Додатковим рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року стягнено з СП «Колгоспний ринок» на користь
ОСОБА_1 22 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Прийнявши доводи сторони представника відповідача щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою та врахувавши характер спірних правовідносин, необхідний і фактично наданий обсяг правової допомоги, виходячи
з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 22 000,00 грн на відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу СП «Колгоспний ринок» задоволено.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня
2024 року та додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26 квітня 2017 року нежитлової будівлі м'ясного павільйону площею 950,3 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 , укладений між КП «Крижопільський кооперативний ринок» і ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 вересня 2017 року 39/50 часток молочного павільйону, складу площею 50,1 кв. м, що розташовані на
АДРЕСА_1 , укладений між КП «Крижопільський кооперативний ринок» і ОСОБА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути у власність СП «Колгоспний ринок» нежитлову будівлю м'ясного павільйону площею 950,3 кв. м та 39/50 часток молочного павільйону, складу площею 50,1 кв. м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, врахувавши преюдиційний характер висновків адміністративних судів у справі № 802/1356/16-а та господарських судів
у справі № 0240/3278/18-а, дійшов висновку, що оскільки Вінницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яке набрало законної сили після його перегляду в апеляційному та касаційному порядку, яким скасовано реєстраційний запис про перереєстрацію СП «Колгоспний ринок» в КП «Крижопільський кооперативний ринок», спірні договори купівлі-продажу були укладені всупереч інтересам СП «Колгоспний ринок», яке є власником спірного майна, та з порушенням законодавства. На момент укладання спірних договорів купівлі-продажу, КП «Крижопільський кооперативний ринок» хоч
і було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, однак за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року реєстраційній запис про перереєстрацію СП «Колгоспний ринок» в КП «Крижопільський кооперативний ринок» скасовано, а тому в КП «Крижопільський кооперативний ринок» як сторони договорів купівлі-продажу не було необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про недійсність спірних договорів купівлі-продажу майна, то апеляційний суд вважав за необхідне зобов'язати відповідача повернути спірне майно у власність позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів унесення відповідачем коштів на виконання договорів купівлі-продажу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
30 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - Тетева-Родюк І. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року та залишити в силі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року і додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд помилково вважав, що Верховний Суд, розглядаючи кримінальне провадження, надав правову оцінку діям ОСОБА_1 , а саме наявності в її діях складу кримінального правопорушення, однак ніяким чином не досліджував підстави недійсності правочину, оскільки таке твердження суперечить сутності доказування
у кримінальному провадженні. Заявник зазначає, що судові рішення адміністративних судів у справі № 802/1356/16а та господарських судів
у справі № 0240/3278/18-а не мають преюдиційного значення для цієї справи. Апеляційний суд зробив неправильний висновок, що на момент укладення спірних договорів у продавця КП «Крижопільський кооперативний ринок» не було необхідного обсягу цивільної дієздатності. Жодних обмежень цивільної дієздатності КП «Крижопільський кооперативний ринок» встановлено не було, рішень про його припинення не приймалося. Апеляційний суд вийшов за межі заявлених вимог та розглянув вимогу про повернення спірного майна, яка заявлена не була.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18, та від 14 травня 2020 року у справі № 916/1952/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 915/1868/18, від 20 березня 2019 року у справі № 607/5422/16-ц, від 26 квітня 2023 року у справі № 439/1683/18.
Інші аргументи учасників справи
19 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - Тетева-Родюк І. О. подала до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, у яких просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року та залишити
в силі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від
17 жовтня 2024 року і додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Крижопільського районного суду Вінницької області.
Зупинено виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 22 січня
2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
12 лютого 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року визнано необґрунтованою заяву адвоката Тетеви-Родюк І. О. як представника ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю. від участі у розгляді справи.
Заяву про самовідвід судді Зайцева А. Ю. задоволено.
Відведено суддю Верховного Суду Зайцева А. Ю. від розгляду справи
№ 134/634/20.
Заяву про відвід суддів Верховного Суду Коротенка Є. В., Тітова М. Ю. передано для вирішення питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Справу № 134/634/20 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу щодо судді Верховного Суду Зайцева А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року у задоволенні заяви адвоката Тетеви-Родюк І. О. як представника ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Коротенка Є. В. та Тітова М. Є. від участі у розгляді справи відмовлено.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2025 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Коротуну В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Згідно із свідоцтвом про право власності, виданим 04 липня 2000 року на підставі рішення Крижопільської селищної ради, на праві колективної власності СП «Колгоспний ринок» належали будівлі м'ясного та молочного павільйону, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Юридична особа КП «Крижопільський кооперативний ринок» створена
в 2000 році внаслідок реорганізації. Реорганізацію здійснювала Крижопільська райспоживспілка, правлінням якої, 05 вересня 2000 року прийнято постанову № 32-р. Засновниками КП «Крижопільський кооперативний ринок» згідно зі статутними документами, стали Крижопільська районна споживча спілка (25 % статутного капіталу) та трудовий колектив КП (75 % статутного капіталу), затверджено статут підприємства.
Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів членів КП «Крижопільський кооперативний ринок» від 13 січня 2017 року, на зборах були присутні члени кооперативу: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
і вирішено: голові та секретареві загальних зборів підписати статут КП «Крижопільський кооперативний ринок» у новій редакції, а директору кооперативу ОСОБА_1 провести всі необхідні заходи, пов'язані
з державною реєстрацію змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань згідно з чинним законодавством України (з правом передоручення).
Відповідно до статуту КП «Крижопільський кооперативний ринок» створене шляхом реорганізації СП «Колгоспний ринок» на підставі законів України «Про споживчу кооперацію», «Про підприємство» та Закону СРСР «Про кооперацію
в СССР», здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України
і є кооперативним підприємством засновників (членів кооперативу): юридичної особи - Крижопільської райспоживспілки, ОСОБА_1 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 . Зазначено розмір внеску засновників згідно з пунктом 1.4 статуту КП «Крижопільський кооперативний ринок» зазначено засновників та членів КП, а саме: ОСОБА_1 з розміром внеску до пайового фонду в розмірі 84 %; ОСОБА_3 з розміром внеску до пайового фонду в розмірі 4 %;
ОСОБА_5 з розміром внеску до пайового фонду в розмірі 8 %;
ОСОБА_6 з розміром внеску до пайового фонду в розмірі 4 %.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня
2017 року у справі № 802/1356/16-а визнано протиправними дії Крижопільської районної державної адміністрації щодо вчинення 26 вересня 2000 року реєстраційного запису про перереєстрацію СП «Колгоспний ринок»
(код ЄДРПОУ 01557101) в КП «Крижопільський кооперативний ринок».
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня
2017 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від
17 січня 2017 року залишено без змін.
Таким чином, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від
17 січня 2017 року у справі № 802/1356/16-а набрала законної сили 20 квітня 2017 року.
Постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року залишено без змін.
26 квітня 2017 між КП «Крижопільський кооперативний ринок» в особі
ОСОБА_3 (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу м'ясного павільйону площею 950 кв. м, що розташований на
АДРЕСА_1 , посвідчений нотаріусом Крижопільської нотаріальної контори Деревянчук А. В. та зареєстрований
в реєстрі за № 496.
13 вересня 2017 року між КП «Крижопільський кооперативний ринок» в особі ОСОБА_3 (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу 39/50 часток молочного павільйону, а також складу площею
50,1 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 , посвідчений нотаріусом Крижопільської нотаріальної контори Деревянчук А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1686496.
Постановою Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі № 134/1199/20 вирок Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року щодо
ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі
пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю
в діянні складу кримінального правопорушення. Цивільний позов СП «Колгоспний ринок» до ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України.
Верховний Суд, у своїй постанові від 08 червня 2023 року, надав правову оцінку спірним договорам купівлі-продажу та визначив свою правову позицію
з питання дотримання встановленого порядку під час їх оформлення.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Звертаючись до суду з цим позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, СП «Колгоспний ринок» як на підставу заявлених вимог посилалось на те, що спірні правочини вчинені з метою протиправного позбавлення позивача права власності, а його сторони діяли недобросовісно
і нерозумно.
У статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар)
у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
У частинах першій і третій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У частинах першій і шостій статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як на підставу позову позивач посилався на скасування судовим рішенням державної реєстрації юридичної особи, проте скасування реєстрації через більш ніж шістнадцять років не свідчить, що на час укладення спірних правочинів було порушено статті 203, 215 ЦК України.
Суд першої інстанції встановивши, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що оспорювані договори купівлі-продажу укладено з порушенням норм закону, тобто не довів того, що спірні правочини вчинено з метою протиправного позбавлення позивача права власності, а його сторони діяли недобросовісно і нерозумно, зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, суд першої інстанції врахував висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі № 134/1199/20.
Апеляційний суд наведеного не врахував і помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, тому постанову апеляційного суду слід скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково
і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року скасувати і залишити в силі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року та додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції,
а ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК, серії 12 ААГ № 809085, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати за результатом розгляду касаційної скарги
ОСОБА_1 в розмірі 8 408,00 грн слід стягнути з СП «Колгоспний ринок»
в дохід держави.
Щодо заявлених клопотань
25 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - Тетева-Родюк І. О. подала до Верховного Суду клопотання, у якому просить передати справу № 134/634/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 403 ЦПК України, мотивуючи це тим, що підлягають уточненню (конкретизації) факти та обставини справи, встановлені судами під час розгляду справ, які мають бути прийняті судом при вирішенні іншої пов'язаної справи як преюдиційні задля усунення в подальшому суперечностей у застосуванні судами процесуального законодавства, що сприятиме формуванню сталої
і зрозумілої судової практики.
Колегія суддів, вивчивши клопотання, дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
У частині п'ятій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня
2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики
в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявник не навів мотивів та аргументів для такої передачі. Наведені заявником обґрунтування у розумінні частини п'ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і свідчать про необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання адвоката Тетеви-Родюк Ірини Олександрівни як представника ОСОБА_1 про передачу справи № 134/634/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу адвоката Тетеви-Родюк Ірини Олександрівни як представника ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 рокускасувати
і залишити в силі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року та додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року.
Стягнути із Спільного підприємства «Колгоспний ринок» на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК
у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України)) судовий збір за перегляд справи в суді касаційної інстанції в розмірі 8 408,00 грн (вісім тисяч чотириста вісім гривень).
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов