22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 2-12/13
провадження № 61-6307св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іваницький Станіслав Степанович,
на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року у складі колегії судів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.
у справі за позовом прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку
ухвалив постанову про таке:
І. Короткий зміст вимог позовної заяви
1. У березні 2011 року прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, третя особа - Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, про визнання незаконним та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, які розташовані на території Старопетрівської сільської ради.
2. Також у березні 2011 року прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, третя особа - Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, про визнання незаконним та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, які розташовані на території Старопетрівської сільської ради.
3. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15 квітня 2011 року цивільні справи були об'єднані в одне провадження.
4. У червні 2013 року прокурор Вишгородського району Київської області подав заяву про зміну предмета та підстав позову, заміну неналежного відповідача та визначення уповноваженого органу держави. У заяві просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області» та визнати недійсними і скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку, які були видані 15 громадянам України на підставі цього розпорядження.
II.Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29 серпня 2008 року № 638 «Про передачу земельних ділянок у власність 15 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області».
Визнано незаконними та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 21 листопада 2008 року.
ІІІ. Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
6. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Іваницький С. С. 04 вересня 2024 року оскаржив його в апеляційному порядку.
7. В апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, копії ухваленого судового рішення не отримував, з його текстом та з матеріалами справи ознайомився лише 15 серпня 2024 року.
8. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Іваницьким С. С. , залишено без руху та надано строк для усунення наявних у ній недоліків. ОСОБА_1 необхідно було доплатити судовий збір у розмірі 178,50 грн, а також подати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави поважності причин пропуску цього строку.
9. Апеляційний суд виходив з того, що зазначені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими і неповажними. ОСОБА_1 не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, враховуючи тривалість неподання апеляційної скарги (11 років з дня ухвалення судового рішення).
10. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.
11. Оскільки у заяві, поданій на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків, не було наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б могли свідчити про наявність непереборних обставин, за яких заявник не подав апеляційну скаргу в передбачений законом строк, апеляційний суд не вбачав підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.
12. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 оскаржив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження в касаційному порядку.
13. Постановою Верховного Суду від 12 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
14. Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що без встановлення наявності виключень, передбачених частиною другою статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги), в апеляційного суду були відсутні правові підстави для з'ясування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення. Натомість, апеляційний суд не встановив, чи був повідомлений ОСОБА_1 про розгляд справи та чи наявні підстави вважати, що пропуск строку на апеляційне оскарження мав місце внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
ІV. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
15. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року відмовлено.
16. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини другої статті 358 ЦПК, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене 16 серпня 2013 року, а з апеляційною скаргою представник ОСОБА_1 звернувся лише 04 вересня 2024 року, тобто через 11 років з дня ухвалення судового рішення.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
17. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).
18. Касаційна скарга обґрунтована такими обставинами:
- апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі вибірково процитував вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 березня 2025 року, яка ухвалена у межах цієї справи, та не виконав їх в частині встановлення обставин щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи № 2-12/13;
- суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження із порушенням норм процесуального права та без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22, Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 461/7698/20, від 02 серпня 2021 року у справі № 914/1191/20;
- на момент ухвалення рішення суду першої інстанції (16 серпня 2013 року) норми процесуального закону про «річний строк» взагалі не існувало. Строк, на який посилається апеляційний суд, фактично сплинув ще до введення нової редакції ЦПК. Зворотна дія процесуального закону в частині, що обмежує право на доступ до суду, є неприпустимою;
- застосування у цій справі приписів частини другої статті 358 ЦПК щодо присічного річного строку як підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження є юридично необґрунтованим і порушує принцип юридичної визначеності;
- суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи № 2-12/13 в суді першої інстанції та про ухвалення судового рішення від 16 серпня 2013 року;
- про існування судового спору за своєю участю ОСОБА_1 дізнався після звернення до нього ОСОБА_17 із вимогою про повернення грошових коштів, набутих внаслідок продажу земельної ділянки, з огляду на витребування її органом прокуратури;
- до моменту ознайомлення з матеріалами справи № 2-12/13 ОСОБА_1 взагалі не знав про існування будь-яких судових спорів, що виникли з його правовідносин з іншими особами під час продажу земельної ділянки;
- початок перебігу процесуального строку на подання апеляційної скарги у нинішній редакції ЦПК, так і у редакції, на яку посилався Київський апеляційний суд в ухвалі від 19 квітня 2024 року у цій справі, залежить від факту отримання ОСОБА_1 копії судового рішення. Тобто визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення;
- станом на час написання апеляційної скарги на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року ОСОБА_1 не отримував повного його тексту і звертав на це увагу апеляційного суду;
- ознайомлення представника ОСОБА_1 із рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року не позбавляє суд обов'язку надіслати повний текст цього рішення самому ОСОБА_1 рекомендованим листом засобами поштового зв'язку;
- навіть оприлюднення рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов'язку суду надіслати учаснику провадження відповідне рішення;
- апеляційний суд безпідставно застосував положення частини другої статті 358 ЦПК, оскільки ОСОБА_1 є особою, яку не було повідомлено про розгляд справи, а питання поновлення строку на апеляційне оскарження мало вирішуватися судом на підставі статті 354 ЦПК;
- надмірний формалізм, допущений судом апеляційної інстанції при відмові у відкритті апеляційного провадження, що поєднаний з невиконанням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 12 березня 2025 року у цій справі, є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали;
- позбавлення ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яким вирішено питання про його права та інтереси, не переслідує жодну легітимну мету та порушує основні принципи цивільного судочинства;
- разом з тим, у період з 25 серпня 2024 року по 03 вересня 2024 року адвокат Іваницький С. С. перебував на лікуванні у лікаря стоматолога у м. Івано-Франківську у зв'язку з необхідністю невідкладного хірургічного втручання. Після проходження лікування і повернення до м. Києва Іваницький С. С. 04 вересня 2024 року, тобто за першої можливості, подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.
VІ. Рух справи в суді касаційної інстанції
19. 15 травня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції.
20. Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
21. 09 липня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
23. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
VІІ. Позиція Верховного Суду
24. Переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК), Верховний Суд зазначає наступне.
25. У цій справі підлягає перевірці обґрунтованість відмови у відкритті апеляційного провадження.
26. Верховний Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи закріплено як одну із основних засад судочинства. Подальше її правове регулювання відображено в нормах ЦПК.
27. Зокрема, статтями 17, 352 ЦПК гарантовано учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
28. Верховний Суд у цій справі, переглядаючи ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року, виходив з того, що представник останнього апеляційну скаргу подав 04 вересня 2024 року, тому апеляційний суд при вирішенні питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження повинен керуватися нормами ЦПК у редакції, що діяла на час подання апеляційної скарги.
29. Так, частиною другою статті 358 ЦПК (тут і надалі у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
30. Верховний Суд раніше висловлював правову позицію щодо застосування такої норми права (див. пункт 29), що враховується у цих правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
31. Цей суд неодноразово звертав увагу, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (див, зокрема, постанову Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 477/735/16-ц).
32. Верховний Суд у постанові від 12 березня 2025 року зазначив, що ОСОБА_1 або його представник не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, доказів отримання ними копії рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 серпня 2013 року матеріали справи не містять.
33. Таким чином, апеляційна скарга подана ОСОБА_1 як особою, неповідомленою про розгляд справи.
34. Подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження (див. постанову Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 1512/12762/12).
35. У статтях 127, 357, 358 ЦПК невизначено конкретного переліку причин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
36. Верховний Суд вже звертав увагу, що для застосування положень пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суду необхідно надати належну оцінку причинам пропуску строку на апеляційне оскарження, з'ясувати, чи є ці причини такими, що об'єктивно перешкоджали подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, коли особа отримала відповідне оскаржуване рішення суду, тобто ознайомилася з його змістом (див. постанову Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 752/24301/19).
37. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи тим, що він не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.
38. У цій справі висновки про те, що доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, матеріали справи не містять, в цілому є правильними.
39. Проте,відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд застосував річний строк, визначений частиною другою статті 358 ЦПК, який є присічним і поновленню не підлягає.
40. З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції, яке було предметом апеляційного оскарження, ухвалене 16 серпня 2013 року.
З матеріалами справи представник ОСОБА_1 ознайомився 15 серпня 2024 року (т. 2 а.с. 185).
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 як особа, що не була повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, звернувся 04 вересня 2024 року. Поважності причин незвернення з апеляційною скаргою в строк з 15 серпня 2024 року до 04 вересня 2024 року ОСОБА_1 не надав, що свідчить про відсутність поважних причин на звернення із апеляційною скаргою поза процесуальним строком.
41. Процесуальна бездіяльність відповідача, яка призвела до порушення строку на апеляційне оскарження судового рішення, не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
42. Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема, вчинення всіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, відповідач не надав.
43. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК).
44. У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
45. Верховний Суд також зазначає, що норма про відмову у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу процесуального строку, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадам (принципам) цивільного судочинства, зокрема таким, як «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
46. Апеляційний суд, переглядаючи 16 квітня 2025 року рішення суду першої інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у цій справі. Суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, проте помилився в мотивах такої відмови. У зв'язку із чим ухвалу суду апеляційної інстанції необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частини в редакції цієї постанови.
VIIІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції частково постановлена без додержання норм процесуального права.
48. У зв'язку із наведеним касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови, що відповідатиме статтям 409, 412 ЦПК.
49. Враховуючи те, що касаційний суд змінює судове рішення, але виключно у частині мотивів його ухвалення, новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іваницький Станіслав Степанович, задовольнити частково.
2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко