29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 303/6596/19
провадження № 61-116св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2022 року у складі судді Монич В. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Джуги С.Д.,Кожух О.А., Мацунича М.В.,
у справі
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)
до
відповідачів Мукачівської міської ради у Закарпатській області, ОСОБА_2 (далі - відповідачі)
про визнання протиправним та скасування рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У жовтні 2019 рокупозивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання протиправним та скасування рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва.
2. Відповідачі позовні вимоги не визнали.
3. Суд першої інстанції у позові відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
4. Позивач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.Також послався на порушення судами норм процесуального права (пункт 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).
5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 ЦПК, у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
6. Позов обґрунтований так:
- позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_2 на підставі рішення 44 сесії 7 скликання Мукачівської міської ради від 30 серпня 2018 року передана у власність земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0073 га, (надалі - спірна земельна ділянка) для будівництва індивідуальних гаражів;
- на спірній земельній ділянці є обмеження, а саме: над гаражем проходить газопровідна труба, що прокладена до будинку АДРЕСА_2 ; проходять лінії електропередач вуличного освітлення та лінії інтернету й телефонного зв'язку до будинку АДРЕСА_2 , а також бетонна опора електролінії вуличного освітлення;
- вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки земельна ділянка передана відповідачу за рахунок земель багатоквартирного будинковолодіння АДРЕСА_2 та з порушенням вимог статті 42 Земельного кодексу України (далі - ЗК), Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII).
7. Враховуючи викладене, позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення 44 сесії 7 скликання Мукачівської міської ради від 30 серпня 2018 року № 1120 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_2 у власність для будівництва індивідуальних гаражів ОСОБА_2 , площею 0,0073 га;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що була зареєстрована державним кадастровим реєстратором в системі НКС (Національна Кадастрова Система) відповідно до Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VІ «Про Державний земельний кадастр».
ІII. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
8. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2022 року, яке залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволені позову, суди виходили з такого:
- суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав належних доказів того, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_2 , є частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку в АДРЕСА_2 ;
- переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виснував, що оскільки доказів того, що спірна земельна ділянка належить до прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , судом не встановлено, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови для будівництва індивідуальних гаражів, та знаходилась у комунальній власності Мукачівської міської ради;
- апелянтом не спростовано таких висновків суду першої інстанції та не надано доказів, що співвласниками житлового будинку у АДРЕСА_2 уповноважено ОСОБА_1 діяти в їхніх інтересах;
- колегія суддів звернула увагу на ту обставину, що саме ОСОБА_1 як позивач у відповідності до вимог частини першої статті 81 ЦПК повинен доводити ті обставини, на які він посилався як на підставу свого позову.
ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
10. У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.
11. Касаційна скарга мотивована наступним:
- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 308/2974/15-ц, від 08 квітня 2019 року у справі № 368/513/16-ц, від 03 листопада 2020 року у справі № 526/86/19;
- апеляційний суд не звернув уваги на додані позивачем до апеляційної скарги копії документів та рішень з додатками креслень, які встановлюють реєстрацію прибудинкової території за будинковолодінням на АДРЕСА_3 , на якій і знаходиться земельна ділянка, що передана у власність ОСОБА_2 ;
- суди попередніх інстанцій взагалі не взяли до уваги додану до позовної заяви копію плану забудови дворогосподарства, де зображено фактичну забудову гаража ОСОБА_2 на прибудинковій території дворогосподарства в АДРЕСА_2 ;
- суди не врахували звернення як індивідуального, так і колективного характеру до Мукачівського міського голови щодо недопущення приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів без згоди співвласників багатоквартирного будинку;
- у фотоматеріалах, доданих до позовної заяви, та у проєкті землеустрою щодо відведення земельної ділянки на кадастровому плані наглядно зображено, де споруда-гараж (металевий збірно-розбірний гараж без фундаменту), що перебуває у власності ОСОБА_2 , знаходиться в трьох-чотирьох метрах від будівлі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , а також п'яти метрів від входу до багатоквартирного будинку, де проживають співмешканці будинковолодіння АДРЕСА_2 , що стверджує про присутність гаража на землях загального користування, де дана ділянка захоплює прохід-проїзд мешканців багатоквартирного будинку до входу в саму будівлю;
- апеляційний суд не взяв до уваги той факт, що в оскаржуваному рішенні, яким передали у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку під будівництво індивідуального гаража, значиться поштова адреса: АДРЕСА_2 (така ж сама, як і поштова адреса прибудинкової території, на якій знаходяться 6 квартир, в тому числі і відповідача), та вказав у постанові, що доказів того, що спірна земельна ділянка належить до прибудинкової території багатоквартирного будинку, не встановлено;
- багатоквартирний будинок має таку ж саму адресу, яка і значиться в оскаржуваному рішенні;
- судами не було взято до уваги Інформативну довідку комунального підприємства «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», в додатках до якої додано Генеральний план (схему) забудови ділянки і який зображає фактичну забудову гаража ОСОБА_2 на прибудинковій території вищезазначеного дворогосподарства.
V. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
12. 19 травня 2025 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні цієї скарги, вказавши такі мотиви:
- обставини справ № 308/2974/15-ц, № 368/513/16-ц, № 526/86/19, на які посилається позивач у касаційній скарзі, не є релевантними даній справі, а тому висновки Верховного Суду, викладені в постановах у вищевказаних справах, не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки у наведених позивачем справах відбулася передача у приватну власність вільної від забудови земельної ділянки;
- гараж, розташований на АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі рішення суду. Законодавство передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруд, чим зумовлюється право власника такого об'єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою;
- наявний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі №303/5652/21 за позовом ОСОБА_1 щодо незаконності інших рішень Мукачівської міської ради відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ;
- позивачем за позовами про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією може виступати виключно ОСББ як особа, якій така земельна ділянка була передана у власність чи користування;
- позивачем не надано жодного доказу на підтвердження права власності або права постійного користування співвласників багатоквартирного будинку на земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою;
- така земельна ділянка відповідного цільового призначення взагалі не була сформована, відомості про неї у Державному земельному кадастрі відсутні, право власності або право постійного користування співвласниками багатоквартирного будинку на земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку не реєструвалося;
- ні право власності, ні право користування позивача на земельну ділянку не підтверджено належними доказами;
- план (схема) не породжує жодних правових наслідків для сторін спірних правовідносин;
- доводи позивача фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями у справі, якими вирішено позовні вимоги по суті, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів.
13. 27 травня 2025 року позивач подав відповідь на відзив, в якому навів такі аргументи:
- з матеріалів справи стає зрозуміло, що ніяких переходів від одного власника чи користувача землі до іншого не відбувалось. Адже право власності на самочинно побудований гараж було сфабриковано за результатами судового засідання Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у 2009 році. Ця гаражна конструкція зварена з листової сталі та не має фундаментальної основи, що свідчить про те, що така споруда не стаціонарна, а тимчасова - переносна (фото в матеріалах справи). Тож цілком зрозуміло, що на будівництво гаражної конструкції земельна ділянка ніколи не виділялась;
- справа № 303/5652/21 не є аналогією справи № 303/6596/19;
- вид землевпорядних документів, який було зареєстровано в 1953 році, є і на сьогоднішній день чинним та нескасованим;
- відповідно до листа Бюро технічної інвентаризації надано матеріали обміру Генерального плану забудови дворогосподарства на АДРЕСА_2 (лист в матеріалах справи), де чітко зазначено, що споруда-гараж знаходиться на прибудинковій території дворогосоподарства. В проєкті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , зокрема, на збірно[1]кадастровому плані і в акті встановлення та погодження меж земельної ділянки безперечно зазначається на відстані біля 5 метрів від гаража будівля багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 ;
- земельна ділянка за кадастровим номером повинна була відводитись за рахунок земель запасу.
VІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
14. 31 грудня 2024 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
15. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.
16. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження.
17. 12 травня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
18. Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
VІI. Фактичні обставини, встановлені судами
19. ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, яке видане 05 жовтня 1999 року виконавчим комітетом Мукачівської міської ради народних депутатів, є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
20. Відповідно до інформаційної довідки Комунального підприємства «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - КП «Мукачівське МБТІ та ЕО») від 03 травня 2018 року № 57-вих в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 01 січня 2013 року зареєстровано шість квартир: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 та нежитлове вбудоване приміщення № 1.
21. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 28 серпня 2019 року № НВ-2103719272019 земельна ділянка з кадастровим номером 2110400000:01:002:1138 за адресою: АДРЕСА_2 , належить до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів.
22. 19 червня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Мукачівської міської ради із заявою, в якій просила надати дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0073 га, розташованої у АДРЕСА_2 для будівництва індивідуального гаража, додавши викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
23. 21 червня 2018 року Мукачівська міська рада прийняла рішення № 1057, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража в АДРЕСА_2 площею 0,0073 га.
24. Після виготовлення ФОП ОСОБА_3 проєкту землеустрою 30 серпня 2018 року Мукачівська міська рада рішенням № 1120 затвердила вказаний проєкт та надала ОСОБА_2 у власність вищезгадану земельну ділянку.
VІІI. Позиція Верховного Суду
25. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5) Верховний Суд зазначає таке.
26. Верховний Суд наголошує, що умотивованість судового рішення є однією із гарантій права на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
27. Вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення передбачені статтею 263 ЦПК.
28. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в контексті права на справедливий суд наголошує, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04).
29. Суди мають обов'язок відповісти на основні аргументи сторони (див. пункт 67 рішення ЄСПЛ від 24 травня 2005 року у справі «Бузеску проти Румунії», заява № 61302/00).
30. Далі Верховний Суд звертає увагу, що згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
31. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
32. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК).
33. Поняття прибудинкової території визначено у статті 1 Закону № 417-VIII, а саме, це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
34. Важливим для спірних правовідносин є те, що статтею 42 ЗК закріплено особливості правового регулювання використання земельних ділянок багатоквартирних будинків.
35. Вказаною нормою Закону (частини перша-четверта) передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
36. Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об'єктом права власності на землю чи користування нею, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та має задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку (див. постанову Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 621/2300/16-ц).
37. Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Тобто стаття 42 ЗК не передбачає можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини (див. постанови Верховного Суду від 18 березня 2019 року в справі № 263/68/17 та від 25 травня 2022 року в справі № 344/12943/15-ц).
38. Звертаючись з позовом, позивач посилався на те, що спірна земельна ділянка передана відповідачці за рахунок земель багатоквартирного будинковолодіння та з порушенням вимог статті 42 ЗК (див. пункт 6).
39. До позовної заяви позивач додав Генеральний план (схему) із зазначенням площі прибудинкової території (т.1 а.с.28).
40. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів того, що спірна земельна ділянка є частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку (див. пункт 9).
41. При цьому суд першої інстанції не дав відповіді на ключовий аргумент позивача щодо того, що спірна земельна ділянка передана відповідачці за рахунок земель багатоквартирного будинковолодіння та з порушенням вимог статті 42 ЗК (див. пункти 6, 42).
42. Так судом першої інстанції встановлено і сторонами справи не заперечувалось, що на спірній земельній ділянці на АДРЕСА_2 за № 53 розташований багатоквартирний будинок (див. пункт 20).
43. За цією ж адресою було виділено земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2 (див. пункт 24).
44. Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував і не провів відповідного аналізу щодо особливостей користування прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку (див. пункт 40).
45. Зокрема, суд першої інстанції не дослідив інформацію, надану позивачем, яка міститься в Генеральному плані, що має ключове значення для застосування статті 42 ЗК.
46. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, в порушення вимог статті 367 ЦПК вказані обставини не перевірив і відповідних висновків не зробив, у зв'язку з чим постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ІX. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Відповідно до норм статті 400 ЦПК суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, а тому Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі.
48. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права, у зв'язку із чим касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає змісту статті 411 ЦПК.
49. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Закарпатського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко