Провадження № 22-з/803/683/25 Справа № 214/2396/24 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
11 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши в порядку ч. 3 ст. 270 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, заяву ОСОБА_1 - адвоката Крикуна Павла Анатолійовича про ухвалення додаткової постанови у справі №214/2396/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення некомпенсованої частини майнової шкоди,
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення некомпенсованої частини майнової шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдано в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 100 963,65 грн, витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 6 000 грн, витрати пов'язані з проведенням дефектації автомобіля у розмірі 2 808 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 051,63 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року залишено без змін.
27 жовтня 2025 року від адвоката Крикуна П.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 214/2396/24 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути на користь з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції заявник надав ордер № 1436049 від 21 жовтня 2025 року, акт № 1 приймання-передачі послуг до Договору № 52/25АО від 12 червня 2025 року про надання адвокатських послуг від 21 жовтня 2025 року, рахунок про оплату № 52/25АО від 21 жовтня 2025 року на суму 15 000 грн, що підтверджує факт вчинення адвокатським об'єднанням «Альфа Лекс» дій на користь клієнта ОСОБА_1 відповідно до умов договору про надання професійної правничої/правової допомоги.
31 жовтня 2025 року від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Щербань В.С., надійшли заперечення проти ухвалення додаткового рішення у справі.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами першою-третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 520/9115/19 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, оцінюючи обставини справи, характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи для сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 8 000 грн, які будуть відповідати критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.
Отже, на підставі наведеного вище, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 та залишенням без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Крикуна П.А. про ухвалення додаткової постанови у справі № 214/2396/24 підлягає частковому задоволенню з ухваленням додаткового рішення по справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, які пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 8 000 грн.
Керуючись ст.ст. 270, 381 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Крикуна Павла Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити по справі № 214/2396/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення некомпенсованої частини майнової шкоди додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у цій справі, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст додаткової постанови складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді