Провадження № 22-ц/803/8386/25 Справа № 214/8168/20 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
11 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Зубакової .П., Остапенко В.О.,
сторони:
позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року, яке ухвалено суддею Черновою Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 26 лютого 2025року,
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просило суд стягнути з відповідачки заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, що виникла по АДРЕСА_1 за період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії у сумі 59 429,52 грн., інфляційні втрати в сумі 13 801,69 грн., 3% річних у сумі 5 040,49 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за вказані послуги.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що послуги з постачання теплової енергії надані до житла відповідачки . В результаті порушення нею вимог статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 19 Закону України «Про теплопостачання» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 за № 630, у неї виникла указана заборгованість. Тому з метою захисту прав виконавця послуг з постачання теплової енергії, позивач просить задовольнити заявлені вимоги.
У ході розгляду справи позивач заявлені позовні вимоги уточнив та просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, що виникла по АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2013 по 01.11.2020 за спожиту послугу з постачання теплової енергії у сумі 59 429,52 грн., інфляційні втрати в сумі 13 801,69 грн., 3% річних у сумі 5 040,49 грн., посилаючись на належність нерухомого майна за адресою виникнення боргу на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кожним по 1/2 частці майна.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року задоволено позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послуги з централізованого опалення, надані за адресою: АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року в розмірі 59 429 грн. 52 коп., інфляційні втрати - 13 801 грн. 69 коп., 3% річних - 5 040 грн. 49 коп., а всього 78 271 грн. 70 коп. та стягнуто 2 102 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2024 року за заявою відповідачки скасовано заочне рішення суду від 24 лютого 2021 року у цивільній справі №214/8168/20.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, надані за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 02.04.2017 по 01.11.2020 в розмірі 39 134,96 грн, інфляційні втрати - 2 498,28 грн, 3% річних - 2 147,48 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» 2 102 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність исновків суду обставинам справи, просить рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_3 відмовити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном клишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Докази проживання за іншою аресою і докази того, що вказана квартира не придатна для проживання були нею надані до суду.
Вона не є власником, не має згоди власників, не отримувала житлово-комунальну послугу, з нею ніхто відповідні договори не укладав. Зазначаюючи, що між сторонами наявні фактичні договірні відносини, суд не вказав конкретно, які саме сторони вступили у договірні відносини, власники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або зареєстровані особи, що є істотною вадою мотивувальної частини рішення.
Також суд не прийняв до уваги її заперечення щодо факту і правомірності надання житлово-комунальних послуг.
Суд не надав жодної оцінки відсутності доказів, які мали бути додані до позовної заяви, доказів щодо зареєстрованих в квартирі осіб, доказів кому належить квартира, доказів факту і правомірності надання житлово-комунальних послуг. Правові підстави, на які посилається позивач щодо зобов'язання власника (власників) утримувати належне їм майно судом не враховані. Має місце протиправне покладення обов'яку на особу, яка не є споживачем послуги.
Зазначає, що за таких підстав можна дійти обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і законного скасування рішення суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що АТ «Криворізька теплоцентраль», відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається теплова енергія за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за вказаною адресою з 09.06.2011 року відповідно виписки з особового рахунку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5), що перебуває на обслуговуванні у АТ «Криворізька теплоцентраль», на який відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого опалення.
Згідно інформації з Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької мсіької ради ОСОБА_3 з 09.06.2011 року по дату відповіді (07.12.2020 року) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 період з 01.10.2013 року по 01.11.2020 року, становить 59 429,52 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для покладення на ОСОБА_3 обов'язку по сплаті заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у заявленому позивачем розмірі. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач, у встановлені законом строки, не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань.
Зважаючи на те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оскаржили рішення суду в апеляційному порядку, а відповідач ОСОБА_3 не уповноважена діяти від їх імені, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_3 .
В іншій частині оскаржуване рішення суду апеляційним судом не перевіряється відповідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першоїЗакону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, згідно з вищевикладеним, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувались.
Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» від 9 листопада 2017року №2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Як вбачаєтьсяз матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на обслуговуванні у Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», на який відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого опалення, а тому зобов'язана нести витрати по її утриманню за користування житлово-комунальними послугами, наданими АТ «Криворізька теплоцентраль».
Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши наявність порушеного права АТ «Криворізька теплоцентраль», дійшов правильного висновку про те, що у відповідача ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати за послуги з централізованого опалення.
Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення у повному обсязі за вказаний період оплати за теплову енергію.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги у визначеному позивачем розмірі.
Крім того, суд дійшов вірного висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, та враховуючи ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за надані позивачем послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань, розмір яких в апеляційному порядку не спростовано.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Саксаганького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: