Справа № 204/6439/25
Провадження № 2/204/3360/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
15 жовтня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, -
У червні 2025 року до суду надійшла позовна заява у якій позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 29 210 грн. 50 коп., витрати на оплату послуг експерта у розмірі 3 300 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.05.2024 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілю «Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобілю «Honda Insight », р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобіль, належний позивачу, був пошкоджений. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Honda Insight », р.н. НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2024 року винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, визнано водія ОСОБА_2 13.06.2024 року ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплатила страхове відшкодування на рахунок СТО у розмірі 48 726,67 грн., не узгодивши розмір із позивачем. 18.06.2024 року представник позивача звернувся зі скаргою до Національного банку України щодо недоплати страхового відшкодування. Національний банк України листом від 10.07.2024 року повідомив, що Страховик виплатив страхове відшкодування в розмірі 108 385 грн. 27 коп. Розмір страхового відшкодування Страховиком розраховано на підставі звіту експерта ОСОБА_3 від 24.06.2024 року № 50. 13.06.2024 року позивач не погодився із розміром страхового відшкодування, та подав до відповідача вимогу щодо доплати страхового відшкодування на підставі висновку експерта Дроздова Ю.В. № 0506/24 від 04.06.2024 року, складеного на замовлення позивача. 05.07.2024 року ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» доплатила страхове відшкодування у розмірі 59 658 грн. 60 коп. та направило копію висновку експерта Терентьєва Л.І. від 24.06.2024 року № 50, а доплату страхового відшкодування на підставі розрахунку експерта Дроздова Ю.В. не здійснено. Вказує, що згідно висновку експерта Дроздова Ю.В. № 0506/24 від 04.06.2024 року вартість матеріального збитку транспортного засобу «Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 склала 178 507 грн. 32 коп., ринкова вартість КТЗ у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 40 911 грн. 55 коп. Таким чином, розмір заподіяної матеріальної шкоди складає 137 595 грн. 77 коп. (178507,32-40911,55). ПАТ «СК ПЗУ Україна» було виплачено 108 385 грн. 27 коп., сума недоплаченого страхового відшкодування складає 29 210 грн. 50 коп., що розраховується: 137595,77 грн. - 108385,27 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг експерта в розмірі 3 300 грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 1 липня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 01.07.2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
06.08.2025 року представником відповідача надано відзив на позов, де зазначено, що згідно вимог ст. 22 та ст. 33 Закону, у відповідності до узагальнених результатів оцінки згідно даних висновку експертного дослідження з оцінки транспортного засобу № 50 від 24.06.2024 про оцінку автомобіля «Ford Focus» н.з. НОМЕР_3 , (далі - Висновок № 50 від 24.06.2024) виконаного СПД ОСОБА_3 ринкова вартість КТЗ складає 192 618,30 грн.. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали, автомобіля FORD FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату оцінки 07.05.2024 року, становить: 269 712,24 грн.; Вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 приймається в розмірі, рівному дійсній ринковій вартості транспортного засобу (С) з терміном експлуатації, як на момент ушкодження, оскільки такий транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно, та станом на дату оцінки 07.05.2024 року, могла становити: 192 618,30 грн. Тобто на підставі вищезазначеного автотоварознавчого дослідження страховиком було визначено, що ТЗ «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 не підлягає ремонту та є фізично знищеним згідно вимог ст. 30.1. Закону, адже відновлювальний ремонт КТЗ перевищує його ринкову вартість до ДТП. У відповідності до Висновку № 50 від 24.06.2024 незалежним оцінювачем було визначено ринкову вартість пошкодженого КТЗ після ДТП 07.05.2025 (вартість залишків) у розмірі 84 233,03 грн. А тому відповідач, визначив згідно вимог ст. 22 та 30 Закону, суму страхового відшкодування як різницю вартості транспортного засобу до ДТП та після у розмірі 192618,30 грн. - 84233,03 грн.=108385,27 грн. де: 192618,30 грн. - ринкова вартість КТЗ «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 до ДТП, 84233,03 грн. - ринкова вартість КТЗ «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 після ДТП. Позивачу сплачено двома платежами у розмірі 48726,67 грн. та у розмірі 59658,60 грн., що не заперечується позивачем. Вказує, що висновок експертного дослідження № 50 від 24.06.2024 року, виконаний незалежним експертом Терентьєвим Л.І., складений відповідно до норм чинного законодавства та є належним доказом у справі щодо визначення матеріальної шкоди завданої потерпілій особі. Посилався на те, що заявлені вимоги позивача є безпідставними та ґрунтуються на недостовірних доказах, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
19.08.2025 року представник позивача адвокат Демарчук М.В. подав до суду письмові пояснення, згідно яких просив задовольнити позовні вимоги. Вказує, що експерт Терентьєв Л.І. самостійно не визначав ні перелік пошкоджень, ні їх характер, а здійснював свій розрахунок на підставі вихідних даних, які надав Страховик, а саме: документ з назвою «Вихідні дані» за підписом представника ПрАТ СК «ПЗУ Україна», який містить перелік пошкоджень, характер пошкоджень та вид ремонтної операції. У висновку зазначено: «Перелік запчастин, вузлів та деталей, що підлягають заміні та ремонту - згідно «Вихідні дані для розрахунку вартості матеріального збитку….» Із викладеного слідує, що ПАТ СК «ПЗУ Україна» самостійно прийняла рішення, які деталі підлягають заміні, фарбуванню, які ремонту та кількість годин ремонту, і вказала на це в документі «Вихідні дані» від 24.06.2024 року. Експерт Терентьєв Л.І. по факту лише склав ремонтну калькуляцію, оскільки самостійно не визначав, чи відповідають пошкодження, які зазначені замовником у документі «Вихідні дані» фактичним пошкодженням. Враховуючи, що експерт Терентьєв Л.І. не перевіряв чи відповідають пошкодження зазначені в документів «Вихідні дані» фактичним пошкодженням, та самостійно не визначав характер пошкоджень, то можна говорити про те, що його висновок є не повним, не всебічним та не об'єктивним. Крім того, вартість запасних частин експерт взяв з невідомих інтернет джерел, що є порушенням п. 8.5.10 та п. 8.5.11 Методики, що призвело до заниження їх вартості. 3 висновку зазначено інтернет сайти, які використовував експерт і вони не входять до переліку рекомендованих джерел зазначених в додатку № 6 Методики товарознавчої експертизи. В результаті того, що експерт Терентьєв Л.І. взяв вартість деталей не з рекомендованих джерел, було суттєво занижено вартість такий деталей: капот з 89634,38 грн. до 74695,32 грн., фара ліва з 8250,98 грн. до 6875,80 грн., протитумання фара ліва з 6570,65 грн. до 5579,70 грн., підкрилок передній лівий з 5587,34 грн. до 4656,12 грн., щиток гратки радіатора з 13235,04 грн. до 11029,20 грн., попер.бампера переднього з 33242,83 грн. до 27702,36 грн., повітряний фільтр з 13385,23 грн. до 11154,36 грн., резонатор з 7537,32 грн. до 6281,10 грн. та інші деталі. Оскільки, експерт не перевіряв вихідні дані, що надав замовник, а лише склав ремонтну калькуляцію по вихідним даним, то було суттєво занижено, як ремонтні роботи, так і вказано про ремонт, а не заміну деталей, що в подальшому призвело до помилок в розрахунку матеріальної шкоди. Звертає увагу, що експерт Терентьєв Л.І. зазначив вартість запасних частин станом на 19.04.2024 року, що взагалі передувала даті ДТП. Порушення експертом Терентьєвим Л.І. вимог Методики товарознавчої експертизи, Інструкції про призначення та проведення експертиз, призвело до того, що ним було невірно розраховано розмір заподіяної шкоди, а тому його висновок від 24.06.2024 року № 50 є неналежними та недопустимими доказами у розумінні статей 77,78 ЦПК України. Вважає заперечення ПАТ «СК «ПЗУ Україна» викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими та такими, що не спростовують законність позовних вимог позивача.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У судовому засіданні встановлено, що 07.05.2024 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілю «Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобілю «Honda Insight », р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.
На момент ДТП автомобіль «Honda Insight », р.н. НОМЕР_2 був забезпечений договором (полісом) ОСЦПВ № ЕР/220597804, виданим ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та дійсний на момент ДТП, як свідчить страховий поліс - ліміт страхової відповідальності страховика за полісом становить 160 000 грн. (а.с. 18).
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2024 року у справі № 204/4991/24, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано водія ОСОБА_2 та притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 16).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось сторонами, що у відповідності до норм Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» позивач звернувся до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування (а.с. 9,10,11). 07.05.2024 року було проведено огляд автомобіля «Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 , та складено протокол технічного огляду КТЗ, який підписаний довіреною особою позивача, заяв та зауважень від якого не надходило, що свідчить про те, що він погодився з даним протоколом, правильність та достовірність даних, викладений в цьому протоколі погодив своїм підписом (а.с. 88-89).
10.06.2024 року представник позивача направив на електронну адресу відповідача рахунок з СТО ФОП ОСОБА_4 , виписку з ЄДРПОУ ФОП, витяг з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_4 , довідку про відкриття рахунку (а.с. 13-15).
13.06.2024 року ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплатила страхове відшкодування на рахунок СТО у розмірі 48 726 грн. 67 коп., не погодивши розмір із позивачем (а.с. 19).
13.06.2024 року представник позивача направив до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» запит-вимогу стосовно надання документів на підставі яких встановлювався розмір заподіяної шкоди та вимогу щодо доплати страхового відшкодування на підставі висновку експерта Дроздова Ю.В. № 0506/24 від 04.06.2024 року.
18.06.2024 року позивач не погодився із розміром страхового відшкодування та звернувся зі скаргою до Національного Банку України, щодо недоплати страхового відшкодування (а.с. 63-66).
10.07.2024 Національний Банк України повідомив, що Страховик виплатив страхове відшкодування, яке розраховане на підставі звіту експерта Терентьєва Л.І. від 24.06.2024 року № 50 (а.с. 67-68).
04.07.2024 року листом ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» повідомила, що відсутні підстави для доплати страхового відшкодування, а також вказала, що розрахунок матеріальної шкоди здійснено оцінювачем ОСОБА_3 , яким складено висновок експертного дослідження № 50 від 24.06.2024 року (а.с. 72-87), згідно якого страховик визначив страхове відшкодування у розмірі 108 385,27 грн., з розрахунку 192618,30 грн. (ринкова вартість до ДТП) - 84 233,03 грн. (ринкова вартість після ДТП) = 108 385,27. Вказує, що ремонт автомобіля «Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 є економічно необґрунтованим, оскільки витрати на відновлюваний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а отже транспортний засіб, відповідно до ст. 30 Закону вважається фізично знищеним (а.с. 69-70).
05.07.2024 року ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було виплачено позивачу 59 658 грн. 60 коп. (а.с. 20).
В свою чергу, на підставі п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач звернувся до судового експерта Дроздова Ю.В., який склав висновок № 0506/24 від 04.06.2024 року, згідно якого вартість матеріального збитку транспортного засобу «Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 пошкодженого в результаті ДТП складає 178 507 грн. 32 коп., а ринкова вартість КТЗ у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 40 911 грн. 55 коп. (а.с. 30-58).
Позивач в позові зазначав, що ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплатила йому суму страхового відшкодування у загальному розмірі 108 385,27 грн., та посилаючись на Висновок судового експерта Дроздова Ю.В. № 0506/24 від 04.06.2024 року за результатами проведення товарознавчої експертизи просив стягнути зі страхової компанії недоплачену суму страхового відшкодування, що становить 29 210 грн. 50 коп., що розраховується: 137 595,77 грн. (178 507,32 грн. вартість матеріального збитку пошкодженого в результаті ДТП - 40 911,55 грн. ринкова вартість автомобіля у аварійному стані після ДТП ) - 108 385,27 грн. (виплачене страхове відшкодування) = 29 210,50 грн.).
Відтак, у справі наявні два висновки експертної оцінки про вартість матеріальних збитків власнику автомобіля «Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 , завданих внаслідок ДТП, яка мала місце 07.05.2024 року.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами у вказаній справі, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
За змістом ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц викладено правовий висновок та зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Також Великою Палатою Верховного Суду у даній постанові вказано, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Аналізуючи зміст наведених вище норм, слід дійти висновку, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є економічно необґрунтованим, витрати на ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
У справі яка розглядається позивачем надано висновок товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ № 0506/24 від 04.06.2024 року (судового експерта Дроздова Ю.В.), а відповідачем надано висновок експертного дослідження № 50 від 24.06.2024 року про оцінку транспортного засобу (оцінювача СПД ОСОБА_3 ), які містять відмінні дані про розмір заподіяної шкоди. Відтак, суд повинен перевірити та надати перевагу тому з доказів, який найбільш точно відповідає обставинам справи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
На думку суду, в межах цієї справи саме наданий позивачем висновок експерта відповідає вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, тоді як наданий відповідачем висновок цим критеріям не відповідає.
При визначенні вартості матеріального збитку обидва оцінювачі виходили з однакового коефіцієнта фізичного зносу (0,7), застосували коефіцієнт додаткового зменшення вартості транспортного засобу з огляду на наявність пошкоджень, не пов'язаних з ДТП, та при визначенні вартості ремонтних робіт прийняли за основу однакову вартість нормо-години робіт - 650 грн.
Водночас складені ними ремонтні калькуляції суттєво різняться як в частині визначення загальної вартості ремонтних робіт і робіт з фарбування (за висновком страхової компанії - 20 735 грн. і 13 900,80 грн. (кількість позицій 40), відповідно; за висновком незалежного оцінювача - 30 655 грн. і 25 282,28 грн., (кількість позицій 53) відповідно), так і в частині переліку та вартості запасних частин, які підлягають заміні.
Так оцінювач страхової компанії включив до калькуляції вартість заміни 22 запчастин, в той час як калькуляція незалежного оцінювача містить дані про необхідність заміни 25 запчастини.
За даними висновку страхової компанії вартість призначених до заміни деталей значно було занижено, а саме: капот 74695,32 грн., фара ліва 6875,80 грн., протитумання фара ліва 5579,70 грн., підкрилок передній лівий 4656,12 грн., щиток гратки радіатора 11029,20 грн., попер.бампера переднього 27702,36 грн., повітряний фільтр 11154,36 грн., резонатор 6281,10 грн., в той час як незалежний оцінювач визначив вартість цих деталей, капот 89634,38 грн., фара ліва 8250,98 грн., протитумання фара ліва 6570,65 грн., підкрилок передній лівий 5587,34 грн., щиток гратки радіатора 13235,04 грн., попер.бампера переднього 33242,83 грн., повітряний фільтр 13385,23 грн., резонатор 7537,32 грн., відповідно.
Різняться також дані про вартість інших запчастин і матеріалів, хоча і не так суттєво.
Окрім того, оцінювачем страхової компанії в ході розрахунку розміру збитків, заподіяних позивачу у зв'язку із пошкодженням належного йому транспортного засобу, не було проведено особистий огляд вказаного автомобіля. Висновок складено оцінювачем, на підставі наданих страховиком матеріалів, без зовнішнього візуального огляду.
Крім того, не може залишитися поза увагою суду той факт, що на момент прийняття страховиком рішення щодо розміру страхового відшкодування, позивач та/або його представник не були ознайомлена з Документами що стали підставою для розрахунку страхової виплати, яку йому було сплачено відповідно до платіжних доручень (а.с. 19-20), а тому не мав можливості внести свої заперечення та зауваження.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на страховика покладено обов'язок щодо погодження розміру страхового відшкодування.
Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що страховик не направляв позивачу повідомлення щодо розрахунку та розміру страхового відшкодування, та без узгодження здійснив виплату на рахунок, який було зазначено позивачем.
До матеріалів справи долучено копію протоколу огляду транспортного засобу позивача (а.с. 88). Такий огляд проведено 30.05.2024 року, а наданий відповідачем висновок про оцінку транспортного засобу складено 24.06.2024 року. Жодних доказів, що позивач погодилась із визначеним відповідачем розміром страхового відшкодування матеріали справи не містять і навіть більше того, вбачається, що 30.05.2024 року представник позивача уклав договір про проведення товарознавчої експертизи, як про це зазначено у висновку (а.с. 21).
Очевидно, вказане свідчить про те, що розмір страхового відшкодування з позивачем не узгоджувався.
Враховуючи наведене, посилання представника відповідача на те, що страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування в повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що автомобіль «Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 , є фізично знищеним, оскільки витрати на його ремонт перевищують його вартість до ДТП, тому на підставі ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачу ОСОБА_1 має бути відшкодована різниця між вартістю зазначеного транспортного засобу до моменту ДТП і його вартістю після ДТП, визначеної на підставі висновоку товарознавчої експертизи № 0506/24 від 04.06.2024 року судового експерта Дроздова Ю.В., а саме: 137 595 грн. 77 коп. (175507,32 грн. - 40911,55 грн.).
Згідно із Полісом ЕР/220597804 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова сума за шкоду заподіяну майну автомобілем «Honda Insight », р.н. НОМЕР_2 , становить 160 000 грн. (а.с. 18).
Враховуючи те, що ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» здійснила виплату страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 в загальному розмірі 108 385 грн. 27 коп., враховуючи ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 160 000 грн., суд вважає необхідним стягнути з відповідача ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь позивача грошові кошти в розмірі 29 210 грн. 50 коп.
Доводи відповідача ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» щодо відмови у задоволенні позову на вимогах закону не ґрунтуються, належних і допустимих доказів на спростування заявлених позивачем ОСОБА_1 вимог, суду не надано.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування підлягає задоволенню.
Крім цього, стягненню підлягають і понесені позивачем та документально підтверджені витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця ОСОБА_5 у розмірі 3300 грн., що відповідає положенням ст. 133 ЦПК України та ст. 22 ЦК України (а.с. 57).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за подачу позову у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1166, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 106, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62, ЄДРПОУ - 20782312) про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 29 210 грн. 50 коп., витрати на оплату послуг експерта в розмірі 3 300 грн., судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп., а всього суму у розмірі 33 721 грн. 70 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська