Справа № 204/5516/25
Провадження № 1-кп/204/866/25
11 листопада 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження №12025042140000508, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -
Чечелівський районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Прокурором було подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 . Крім того, прокурор просив, відповідно до ст.183 КПК України, визначити обвинуваченій розмір застави у вигляді вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, усвідомлюючи невідворотність покарання та його наслідки, з метою уникнення відповідальності за вчинене, може переховуватися від суду. Крім того, на думку прокурора, існує ризик незаконного впливу обвинуваченою на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 відоме їх місце проживання. Також прокурор вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України щодо вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, оскільки у відношенні у останньої 24 січня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра спрямований обвинувальний акт за ч.2 ст.307 КК України, що свідчить про схильність останньої до вчинення кримінальних правопорушень. На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, можливо лише при продовженні застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_5 не має постійного місця роботи або навчання, а також враховуючи особу обвинуваченої, запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання. В обґрунтування своїх заперечень, зазначила, що ризики, на які у своєму клопотанні посилається прокурор, є не підтвердженими. Обвинувачена має на утриманні п'ятеро неповнолітніх дітей та постійне місце проживання. Крім того, захисник просила врахувати, що щодо обвинуваченої на даний час розглядається інше кримінальне провадження у Амур-Нижньодніпровському районному суді міста Дніпра, в рамках якого їй було застосовано запобіжний захід і під час дії запобіжного заходу її підзахисна добросовісно виконувала свої процесуальні обов'язки. Застосована до обвинуваченої сума застави є надмірною. Враховуючи вказані обставини, захисник просила змінити обвинуваченій запобіжний захід на домашній арешт або зменшити розмір визначеної застави.
Обвинувачена ОСОБА_5 просила змінити їй запобіжний захід на домашній арешт чи особисте зобов'язання, або зменшити визначений розмір застави. Мотивуючи свої вимоги вказала, що на її думку, вона необґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, адже будь-які докази того, що вона збувала наркотичні засоби та психотропні речовини відсутні. Крім того, вона має на утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей, які, поки вона перебуває під вартою, позбавлені материнського піклування, що також порушує їх права. Вона має постійне місце проживання у м. Дніпрі та міцні соціальні зв'язки.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, дійшов наступних висновків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.
У частині 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Судом встановлено, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2025 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 27 листопада 2025 року включно, а також було визначено розмір застави.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченої до вчинення кримінального правопорушення. При цьому, слід зауважити, що зважаючи на стадію кримінального провадження, суд позбавлений можливості давати оцінку сукупності доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, а також правильності кваліфікації інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачена може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачена з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а тому з великою ймовірністю обвинувачена може вчинити дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Надаючи оцінку ризику переховування, судом враховується, що наявність у обвинуваченої постійного місця проживання та реєстрації не є таким, що суттєво зменшує ризик переховування особи у співставленні з суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченій.
Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_5 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченої.
Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченої ОСОБА_5 на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від особи, яка є свідком у кримінальному провадженні, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Ризик впливу на свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаної особи та дослідження їх судом.
Хоча судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні й розпочато, однак на даний час частина свідків, залишаються не допитаними, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченої на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачена раніше судима, що свідчить про антисоціальну спрямованість її особи та стійкість її протиправної поведінки, не працює і не має легального джерела доходу, що вказує на ризик того, що з метою забезпечення життєдіяльності може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, слід зазначити, що обвинуваченій інкримінується вчиненні дій у даному кримінальному провадженні під час того, як у Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська відносно неї вже перебувало кримінальне провадження №12024041570000596 від 30.09.2024 року, за яким ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Що також свідчить на користь обґрунтованості існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Той факт, що обвинувачена з'являлась у судові засідання до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, до обрання їх запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні, не спростовує наявність встановлених вище ризиків.
Отже, встановлені під час розгляду клопотань обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи нездатні забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Наявність у обвинуваченої неповнолітніх дітей, враховується судом та заслуговує на увагу, однак значним чином ризики у кримінальному провадженні не зменшує. Адже, як уже зазначалося у попередніх ухвалах суду про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, сам факт наявності дітей не може свідчити про їх знаходження на утриманні у обвинуваченої, оскільки як повідомляла обвинувачена в попередніх судових засіданнях двоє старших дітей проживають з бабусею, а троє молодших перебувають в дитячому будинку, та докази наявності у обвинуваченої легального доходу на момент її затримання за підозрою у вчиненні інкримінованого їх кримінального правопорушення відсутні.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинуваченої запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Що стосується клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд вважає, що інший більш м'який запобіжний захід є такими, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_5 та усунути ризики, які наявні та є дійсними на даний час, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Тому ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченої, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а тому обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м'які запобіжні заходи не в змозі гарантувати її належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, із визначенням розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 197, 369- 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 09 січня 2026 року включно.
Визначити відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно складає 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена ОСОБА_5 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1