Справа № 569/8789/25
11 листопада 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючої судді - Панас О.В.
при секретарі судового засідання - Алексейчук Ю.М.
з участю:
представника позивачки адвоката - Зражевської Я.О.
представника відповідача адвоката - Іващенко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на мою користь додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразово в сумі 10 007(десять тисяч сім) гривень 98 копійок.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.09.2017 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, який було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/1 1147/22 від 14.02.2022. Від цього шлюбу мають спільну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/11 149/22 від 17.08.2022 стягнуто аліменти з відповідача на її користь на утримання дитини, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 серпня 2022 року - дня пред'явлення заяви до суду, і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач не регулярно сплачує аліменти, допускаючи заборгованість. Дитина має хронічне захворювання ранній дитячий аутизм, порушення комунікативної функції та соціальної взаємодії, стереотипні форми поведінки, внаслідок чого дитині встановлено інвалідність до 18 років (посвідчення НОМЕР_1 ). Дитина погребує регулярних медичних обстежень, оздоровлення у санаторно-курортних закладах, прийому дороговартісних ліків, ортопедичного взуття, відвідування реабілітаційного центру для занять з психологами, логопедами. У зв'язку з хворобою дитина потребує додаткових витрат на лікування. Вона самостійно здійснює оплату додаткових витрат на дитину, тому хоче залучити до цього і відповідача. Для проведення чергового курсу лікування протягом вересня - листопада 2024 року у вересні 2024 року вона витратила: 19613,87 грн. (придбання ліків згідно консультативного висновку від 19.06.2024). Для лікування дитини від застуди в вересні 2024 року вона витратила 402,08 грн. Загальна сума витрат на лікування та придбання ліків за період з 01.09.2024 по 31.12.2024 становить 20015,95 грн.,що підтверджується квитанціями на придбання ліків, медичними консультативними висновками, індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда.
Таким чином відповідач повинен сплатити половину вартості понесених витрат на лікування дитини, що становить 10007,98 грн.
Відповідач є працездатним, працює водієм в ФОП ОСОБА_4 , інших осіб на утриманні не має. Отже, відповідач має можливість оплатити половину додаткових витрат на дитину.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася.
У судовому засіданні представник позивачки адвокат Зражевська Я.О., яка діє згідно ордеру серія ВК № 1194856 від 23.10.2025 підтримала позов повністю у межах доводів позовної заяви, просила вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.
Згідно поданого представником відповідача адвокатом Іващенко І.І. відзиву вбачається, що позовні вимоги відповідач не визнає. Свою правову позицію обгрунтував тим, що відповідач не погоджується з даними твердженнями Позивача, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП № 69873702 від 27.05.2025 року №131427 виданий ВДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заборгованість зі сплати аліментів за період з 09.08.2022 року по 30.04.2025 року відсутня. Відповідач регулярно сплачує аліменти та навіть у більших сумах ніж підлягає стягненню, жодної заборгованості у відповідача щодо Позивача по сплаті аліментів немає.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП № 69873702 від 27.05.2025 року №131427 відповідач має передплату по сплаті аліментів у розмірі 27 596 грн. 67 коп. Отже, твердження позивача, що вона самостійно здійснюю оплату додаткових витрат на дитину не відповідають дійсності.
Щодо квитанцій на придбання ліків, які були додані до позовної заяви то вказує, що товарний чек № 224260 від 17.09.2024 року не є фіскальним, чек № 087469834093 не є читабельним, з даного чеку неможливо встановити щодо якого товару чи послуги була здійснена оплата.
Оскільки у Відповідача наявна переплата зі сплати аліментів у розмірі 27596,67 грн. ., тому фактично Відповідач вже компенсував витрачені Позивачкою кошти, понесені на додаткові витрати, а також він сумлінно виконує свої батьківські обов'язки щодо утримання доньки.
Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини відмовити повністю.
Відповідачем до відзиву також долучено копії письмових документів, на які відповідач посилається як на докази та які були досліджені в судовому засіданні.
З оглянутої відповіді на відзив, вбачається, що позивачка не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити її позов.
Представник відповідача адвокат Іващенко І.І., яка діє згідно ордеру серія ВК №1171545 від 15.05.2025 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала , та просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
Ухвалою суду від 05.05.2025 р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 , відкрите спрощене позовне провадження, призначений судовий розгляд з викликом сторін.
Ухвалою суду на місці задоволення клопотання представника позивачки про долучення доказів.
Заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, дослідивши надані письмові докази, та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 , з 14.09.2017 р. перебували у шлюбі, який заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14.02.2023 р. у справі № 569/11147/22, розірвано.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 2496, зареєстрований Рівненським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області.
Згідно свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьками дитини записані ОСОБА_2 , ОСОБА_5 згідно актового запису № 2496, зареєстрованого Рівненським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області 03.10. 2017.
Згідно Витягів з Реєстру територіальної громади №2025/002440963, №2025/002441086 від 19.02.2025, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за місцем реєстрації позивачки (матері) ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 .
Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/11149/22 від 17.08.2022 стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 серпня 2022 року - з дня пред'явлення заяви до суду, і до досягнення дитиною повноліття.
Свідоцтвом про шлюб підтверджується, що прізвище позивачки змінено зі « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 , 08.08.2024 року Шпанівською сільською радою Рівненського району Рівненської області, актовий запис № 15.
Також судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 має хронічне захворювання ранній дитячий аутизм, порушення комунікативної функції та соціальної взаємодії, стереотипні форми поведінки, внаслідок чого дитині встановлено інвалідність до 18 років , що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 . Наявне захворювання відповідає розділу 10 пункту 3, підпункту 3, 5 підгрупи «А» Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 № 454/471/516.
Як вбачається з долучених копій медичних документів, на які позивачка посилається як на докази, та які були досліджені в судовому засіданні, донька сторін ОСОБА_3 внаслідок наявного хронічного захворювання потребує постійного лікування.
Оглянутими судом копіями долучених чеків підтверджується понесення позивачкою витрат на придбання ліків для лікування доньки згідно консультативного висновку , зокрема на Пантотен Р-Н 100 мл. на суму 4600,00 грн. та Цереброкурин 2,0 мл. на суму 13990,00 грн., що разом становить 18590,00 грн.
Заборгованість по сплаті аліментів станом на 30.09.2025 у відповідача відсутня, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП №69873702 від 08.10.2025. Має місце переплата зі сплати аліментів, яку позивачка відмовляється зарахувати в рахунок понесених додаткових витрат.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Відповідно до ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (надалі - Конвенція про права дитини), Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. Відповідно до ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року) Кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей. Конституцією України визначено основні права і обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей, Зокрема, у частині 2 ст.51 Основного Закону України і кореспондованій їй статті 180 СК України зазначається, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. До відшкодування понесених додаткових витрат можна притягати лише батьків, по фактично понесених або передбачуваних витратах, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічні положення викладено і у статті 16 ЦК України, якою установлено, що кожній особі надано право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже, сукупністю достовірно встановлених судом доказів підтверджується, що на даний час відповідач сплачує аліменти на утримання дитини, заборгованості по оплаті аліментів немає.
Суд прийшов до висновку, що у даній справі одним із способів захисту цивільних прав та інтересів дитини може бути відшкодування додаткових витрат понесених за лікування неповнолітньої дитини.
Кожний з батьків може нести додаткові матеріальні витрати у разі лікування дитини. При визначенні розміру додаткових витрат на лікування дитини, які підлягають до стягнення з відповідача, суд враховує, що відповідач працездатний, отримує доходи, аліменти сплачує вчасно, заборгованість відсутня.
Відповідно до вимог частини другої ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства га стягнення аліментів» роз'яснено, що до участі у додаткових витратах на утримання дитини можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Таким чином, враховуючи достовірно встановлені судом докази, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати в сумі 9295,00 грн , що становить половину вартості придбаних ліків для дитини з розрахунку 4600,00 грн +3990,00 грн = 18590,00 грн : 2 = 9295,00 грн. Суд не приймає як докази додаткових витрат понесених позивачкою на придбання ліків на загальну суму 1425,95 грн. , як витрати у розмінні положення ст. 185 СК України, що викликані особливими обставинами та зменшує на зазначену суду . Відповідно до ст. 141ЦПК судові витрати по оплаті судового збору підлягають до стягнення з відповідача в прибуток державного бюджету в сумі 1211,20 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 ЦПК України, суд ,-
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити частково . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати в сумі 9295 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. У задоволенні решти вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у прибуток державного бюджету у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , проживає : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлено - 11.11.2025.
Суддя О.В.Панас