11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/29108/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року
у справі № 160/29108/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому з просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення (основного та додаткового) за період з 19.04.2023 та 19.05.2024 без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачці грошове забезпечення (основне та додаткове) за період з 19.04.2023 та 19.05.2024 з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачці одноразової допомоги на оздоровлення за 2023,2024, одноразової допомоги при звільненні з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023, 01.01.2024 та відповідного тарифного коефіцієнту;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок (нарахування) та виплатити позивачці одноразову допомогу на оздоровлення за 2023, 2024 роки, одноразову допомогу при звільненні з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці протиправно з 19.04.2023 по 19.05.2024 розраховано та виплачено грошове забезпечення, одноразову допомогу на оздоровлення за 2023, 2024 роки, одноразову допомогу при звільненні, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивачки, а саме гарантованого ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення одноразової грошової допомоги при звільненні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачці грошового забезпечення (основного та додаткового), одноразової допомоги на оздоровлення за 2023 рік за період з 19.04.2023 по 19.05.2023 без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати позивачці грошового забезпечення (основного та додаткового), одноразової допомоги на оздоровлення за 2023 рік за період з 19.04.2023 по 19.05.2023 без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачці перерахунок грошового забезпечення (основне та додаткове), одноразової допомоги на оздоровлення за 2023 рік за період з 19.04.2023 по 19.05.2023 з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити позивачці виплату грошового забезпечення (основне та додаткове), одноразової допомоги на оздоровлення за 2023 рік за період з 19.04.2023 по 19.05.2023 з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
В решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 відбулося відновлення дії такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Суд врахував, що пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.
Відтак, суд дійшов до висновку, що за період з 19.04.2023 по 19.05.2023 використовується прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а за період з 20.05.2023 по 19.05.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, виходячи з розміру 1762 грн.
Суд з'ясував, що відповідачами за період з 19.04.2023 по 19.05.2023 протиправно нараховано і виплачено позивачці грошове забезпечення (основне і додаткове), одноразова допомога на оздоровлення за 2023 рік, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018.
Оскільки судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 , суд вказав, що обов'язок щодо виплати грошового забезпечення (основне і додаткове), одноразової допомоги на оздоровлення слід покласти на Військову частину НОМЕР_2 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі, кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Військова частина НОМЕР_1 вказує, що звернувшись до суду у жовтні 2024 року, позивачка пропустила строк, визначений ст.233 КЗпП України. Вважає, що п.4 постанови №704 є чітко визначеним, з посиланням на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 і не може трактуватися інакше. Відтак, скаржник вказує, що позивачці правомірно виплачено грошове забезпечення у спірному періоді згідно положень постанови КМУ №704.
Військова частина НОМЕР_2 вказує, що вона здійснює виплату грошового забезпечення позивачці виключно у разі отримання витягу з наказу командира військової частина НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення, але такий наказ війська частина НОМЕР_2 не отримувала. Вважає, що саме військова частина НОМЕР_1 має здійснювати перерахунок, нарахування та виплату грошового забезпечення позивачці, а отже військовою частина НОМЕР_2 протиправній дії не вчинено. Зазначає, що п.4 постанови №704 є чітко визначеним, з посиланням на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 і не може трактуватися інакше. Наполягає, що відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців з іншого ніж 1762 грн. розміру розрахункової величини.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачами в частині задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості саме в цій частині.
Рішення суду в частині незадоволених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачка проходила військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 з 19.04.2023 по 19.05.2024.
Відповідно до копії витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.05.2024 №223, позивачку, санітарного інструктора медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання проходити військову службу) у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 15 травня 2024 року №111-РС, наказано вважати такою, що справи та посаду здала та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 19 травня 2024 року позивачку виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
На адвокатський запит представника позивачки про надання розрахунку грошового забезпечення позивачки, листом №1803/3360 від 30.08.2024 Військова частина НОМЕР_1 надала розрахунок грошового забезпечення при звільненні, картки особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік і за 2024 рік, довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення (основного та додаткового) за період з 19.04.2023 та 19.05.2024 без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачці одноразової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки, одноразової допомоги при звільненні з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023, 01.01.2024 та відповідного тарифного коефіцієнту, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У додатку 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови №704.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року і якою внесені зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції - «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови №103).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови №704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З огляду на це, є необхідність застосування з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 та відповідно до позовних вимог) положень пункту 4 Постанови №704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Позивачка у спірній ситуації не погоджується, зокрема, із застосованою у період з 19.04.2023 по 19.05.2023 при нарахуванні та виплаті її грошового забезпечення розрахунковою величиною - прожитковим мінімумом для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Суд апеляційної інстанції вважає, до під час вирішення спору між сторонами, підлягає врахуванню правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21.
У подальшому викладені висновки щодо застосування пункту 4 Постанови №704 був підтриманий і у постановах Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі №240/1387/21.
Відповідно до висновків Верховного Суду, враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет України із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Правовий висновок Верховного Суду про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Спираючись на цей висновок, суд апеляційної інстанції вважає, що грошове забезпечення позивачки, її посадовий оклад та оклад за військовим званням період з 19.04.2023 по 19.05.2023 слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).
З тих самих мотивів слід зазначити, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, одноразової допомоги на оздоровлення за 2023 рік.
Доводи скаржників, що позивачці у спірний період з 19.04.2023 по 19.05.2023 правомірно здійснювався розрахунок грошового забезпечення відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, є помилковими, такими, що не узгоджуються з наведеними вище правовими нормами з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Відтак, слушно врахувавши, що військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про допущену Військовою частиною НОМЕР_1 протиправну бездіяльність, що полягає в нарахуванні позивачці грошового забезпечення (основного та додаткового), одноразової допомоги на оздоровлення за 2023 рік за період з 19.04.2023 по 19.05.2023 без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт,
Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про допущену у спірних відносинах протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати позивачці грошового забезпечення (основного та додаткового), одноразової допомоги на оздоровлення за 2023 рік за період з 19.04.2023 по 19.05.2023 з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Стосовно строків звернення до суду суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
У спірному випадку позивачку звільнено зі служби та виключено зі списків військової частини 19.05.2024. Отже, в даному випадку початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту одержання позивачкою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачці при звільненні).
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №340/2828/24.
В даному випадку письмове повідомлення, у якому зазначено суми, нараховані та виплачені при звільненні позивачці, позивачка отримала в листі військової частини від 30.08.2024. Адміністративний позов позивачкою у цій справі подано у жовтні 2024 року.
Відтак, визначений ст. 233 КЗпП України строк позивачкою дотримано, а доводи про його пропуск є безпідставними.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 160/29108/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров