11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/34808/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року
у справі № 160/34808/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт»
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області
про визнання протиправною та скасування постанови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 076540 від 11.12.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Павлоградзернопродукт» не порушено законодавство про автомобільний транспорт, оскільки водій ОСОБА_1 у період з 19.10.2024 по 22.10.2024, 27.10.2024 та у період з 01.11.2024 по 04.11.2024 не працював, а відповідно не здійснював керування транспортним засобом, а відповідно не міг мати заповнених тахокарт за вказані дні. За 23.10.2024 водій ОСОБА_1 працював та надав працівнику Укртрансбезпеки заповнену тахократу. Додатково позивач зазначає, що ні положення національного законодавства України, ні положення ратифікованих Україною міжнародних договорів, не встановлюють для автомобільного перевізника обов'язку із заповнення бланків підтвердження діяльності водія, за дні, під час яких водій не працював, та не здійснював перевезень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством, віднесено, зокрема в даному випадку, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (п. 3.3 Інструкції № 385). Непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Суд встановив, що у водія ОСОБА_1 були відсутні з собою Табелі обліку робочого часу та Відомості обліку робочого часу та відпочинку за жовтень та листопад 2024 року. Суд вказавши, що ймовірно під час проведення перевірки водій транспортного засобу не пред'явив посадовим особам Укртрансбезпеки визначені статтею 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи, врахував, що під час розгляду справи відносно позивача представник позивача надав всі документи на підтвердження того, що водій не здійснював керування транспортними засобами за період з 19.10.2024 по 22.10.2024, 27.10.2024 та у період з 01.11.2024 по 04.11.2024.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що під час перевірки водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності. Зауважує, що факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності, а форма бланку чітко визначена законодавством, а у випадку відсутні бланку у водія має бути в наявності 29 тахокарт. Відповідач наполягає, що в спірному випадку позивач не забезпечив водія необхідними документами, що передбачені чинним законодавством, а отже позивач порушив вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказуючи, що необхідні документи мали бути у водія саме під час перевірки, скаржник вважає, що спірна постанова є правомірною, підстави для її скасування відсутні.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у відповідності до акта від 05.11.2024 № АР106453 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_2 , було виявлено відсутність заповнених тахокарт з 19.10.2024 по 23.10.2024, за 27.10.2024 та з 01.11.2024 по 04.11.2024, або бланк підтвердження діяльності водія.
11 грудня 2024 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Олег Васильковський прийняв Постанову № 076540 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно якої ТОВ «Павлоградзернопродукт» притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Як вказано у цій постанові, ТОВ «Павлоградзернопродукт» допущено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом № АР 106453 від 05.11.2024.
Вважаючи спірну постанову від 11.12.2024 № 076540 протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (п.4 Порядку).
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з'ясовується під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), серед яких зазначено: перевірка наявності визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, відповідно до ч.1, 2 ст.48 цього Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, перелік документів згідно ст. 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, оскільки у наведеній нормі визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
За правилами ч.2 ст.49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов'язаний:
мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;
перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);
дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340.
Згідно з п.1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (п. 7.1 Положення № 340).
Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно з п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Відповідно до п.6.4 Положення № 340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Отже, чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
Зазначені висновки відповідають застосуванню норм матеріального права у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385.
Згідно п.1.1, 1.2 цієї Інструкції вона розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
За приписами п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Відповідно до п.3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
В спірному випадку, відповідачем виявлено, зафіксовано в акті від 05.11.2024 № АР106453, що у водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_2 , були відсутні заповнені тахокарти з 19.10.2024 по 23.10.2024, за 27.10.2024 та з 01.11.2024 по 04.11.2024 або бланк підтвердження діяльності водія.
Позивач не заперечує, що водієм ОСОБА_1 під час перевірки 05.11.2024 не було подано посадовій особі відповідача заповнені тахокарти з 19.10.2024 по 23.10.2024, за 27.10.2024 та з 01.11.2024 по 04.11.2024 або бланк підтвердження діяльності водія, посилається на те, що у вказані дні, водій не працював, та не здійснював перевезень.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки при здійсненні перевезення водії мають надавати інспектору для контролю тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт, а в разі відсутності тахокарт - бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено відсутність у водія на момент проведення перевірки тахокарт з 19.10.2024 по 23.10.2024, за 27.10.2024 та з 01.11.2024 по 04.11.2024, або бланку підтвердження діяльності водія, тобто повного комплекту документів, що передбачений законодавством, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що спричиняє наслідки у вигляді відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми права, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення сулу першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 160/34808/24 - скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров