11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/6545/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року
у справі № 280/6545/24
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про відшкодування шкоди завданої військовослужбовцем за час проходження служби,-
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача вартість завданої державі шкоди у розмірі 46 245,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що самовільне залишення відповідачем військової частини зі зброєю призвело до понесення збитків, що підтверджується висновками акту службового розслідування.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що статтею 12 Закону №160-IX регламентовано відшкодування шкоди в разі звільнення особи зі служби, а саме: передбачено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності, як і докази звільнення позивача з військової служби, що слугувало б підставою завертатись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, тому суд дійшов висновку про безпідставність та передчасність вимог позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник вказує, що військова частина наділена правом звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, у тому числі для відшкодування заподіяної шкоди військовослужбовцем незалежно від того, чи перебуває він на військовій службі, чи вже звільнений. Зауважує, що з дня самовільного залишення відповідачем військової частини, останній втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця. Зазначає, що переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення особи від матеріальної відповідальності, що встановлена законом.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.01.2024 № 16 зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 16 січня 2024 року, вважається таким, що з 16 січня 2024 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків, шпк «солдат».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №1492 призначено службове розслідування відносно солдата ОСОБА_1 у зв'язку із самовільним залишенням останнім розташування підрозділу та відсутності на військовій службі.
В ході проведення службового розслідування з питань уточнення причин та обставин самовільного залишення солдатом ОСОБА_1 , номером обслуги 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , розташування підрозділу та відсутності на військовій службі встановлено, що 16 лютого 2024 року о 18 год. 00 хв. під час перевірки особового складу 2 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону в тимчасовому розташуванні підрозділу в АДРЕСА_1 , був відсутній солдат ОСОБА_2 , номер обслуги 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Даний військовослужбовець залишив розташування підрозділу в районі виконання бойових завдань самовільно, нікого не попередивши (без зброї).
Заходи щодо встановлення місця перебування солдата ОСОБА_1 результатів не дали. На телефонні дзвінки не відповідає.
Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_1 відсутній на військовій службі без поважних на те причин та без дозволу командирів з 16 лютого 2024 року, до місця служби так і не повернувся.
Враховуючи встановлені в ході службового розслідування обставини, позивач дійшов висновку, що своїми діяннями солдат ОСОБА_1 допустив порушення вимог статей 11, 16, 37, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2024 №1140 «Про результати проведення службового розслідування відносно солдата ОСОБА_1 у зв'язку із самовільним залишенням останнім розташування підрозділу та відсутності на військовій службі» солдата ОСОБА_2 , по поверненню до місця служби, наказано притягнути до дисциплінарної відповідальності (а.с.67).
На підставі рапорту командира 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2024 №1541 призначено службове розслідування у зв'язку із втратою майна, закріпленого за 2 штурмовою ротою 1-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до акту службового розслідування від 08.04.2024 (а.с.86) 15 лютого 2024 року під час перевірки наявності зброї та особистого майна роти виявлено, що солдат ОСОБА_1 13 лютого 2024 року під час заміни особового складу в районі населеного пункту Іванівське Донецької області втратив зброю та прилади зв'язку, видані йому в тимчасове користування, а саме: 7,62 мм автомат АКМС (№KS 01972) в комплекті 1 магазин, ремінь до автомату, радіостанція портативна спеціального призначення Motorola DP4400 в комплекті № НОМЕР_4 TZR. НОМЕР_5 .
Вказана подія солдатом ОСОБА_1 була прихована, доповіді про подію своєму безпосередньому командирові вище вказаний військовослужбовець не зробив.
Про результати службового розслідування у зв'язку із втратою майна, закріпленого за 2 штурмовою ротою НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 командиром військової частини НОМЕР_1 виданий наказ від 24.04.2024 № 2484 (а.с.93).
Відповідно до вказаного наказу від 24.04.2024 № 2484 втрата майна військової частини: 7,62 мм автомата АКМС (№KS 01972), радіостанції портативної Motorola DP4400 18Р32ВНТУ У 32.2-01043342-003:2007 (40/26619,84), серійний номер: 807TZR.E459 солдатом ОСОБА_1 відбулася внаслідок недбалого ставлення до виконання обов'язків військовослужбовця та не виконанням вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України».
Як вказано в цьому наказі, неправомірні дії солдата ОСОБА_1 в ході проведення службового розслідування виявлено, що включає необхідність притягнення його до відповідальності, у тому числі, кримінальної, оскільки присутні ознаки правопорушення. Виходячи з матеріалів службового розслідування, встановлено, що вина з боку солдата ОСОБА_1 , який виконував бойове завдання на основі отриманого бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , присутня.
Цим наказом встановлено, що державі завдані збитки в розмірі 14207.715 грн., що сталися 13 лютого 2024, а саме :
майно служби засобів ближнього бою та розвідки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 у розмірі 3 559,775 грн., а саме: 7,62 мм автомат АКМС (№ KS 01972) - 1 к-т, залишкова вартість - 3 559,775 грн. віднести на рахунок номера обслуги 2 штурмового відділеній 1 штурмового взводу 2 штурмової роти 1-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 та стягнути з останнього, в десятикратному розмірі, суму, що становіть 35 597,75 грн.;
майно служби зв'язку-відділення зв'язку та інформаційних систем штабу військової частини НОМЕР_1 у розмірі 10 647,94 грн., а саме: радіостанція портативна спеціального призначення Motorola DP4400 (за специфікацією), 18Р32ВНТУ У 32.2-01043342-003:2007 (40/26619,84), серійний номер: 807TZRE459 - 1 к-т. залишкова вартість - 10 647,94 грн. віднести на рахунок номера обслуги 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Пунктом 4.3 наказу від 24.04.2024 № 2484 вирішено направити копію матеріалів службового розслідування по факту втрати військового майна до органу досудового розслідування з метою надання правової оцінки та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до п.7 наказу від 24.04.2024 № 2484 вирішено солдата ОСОБА_1 , по поверненню до місця служби, притягнути до дисциплінарної та матеріальної відповідальності відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Враховуючи, що відповідач самовільно залишив розташування військової частини, на даний час місце перебування відповідача невідоме, відсутня будь-яка можливість ознайомити відповідача з наказом від 24.04.2024 № 2484 та у добровільному порядку відшкодувати суму заподіяної шкоди в розмірі 46245,69 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 3 жовтня 2019 року №160-IX.
За визначенням в ч.1 ст.1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч.1 ст.3).
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди (ч.2 ст.3).
За правилами ч.4 ст.3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Стаття 4 Закону №160-IX передбачає, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Частина перша статті 6 Закону №160-IX встановлює, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону №160-IX особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.8 Закону №160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (ч.3 ст.8).
Відповідно до ч.6, 7 ст.8 Закону №160-IX за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Статтею 9 Закону №160-IX передбачено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:
1) дії непереборної сили;
2) необхідної оборони;
3) крайньої необхідності;
4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;
5) виправданого службового ризику;
6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;
7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Згідно ч.1 та 2 ст. 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Частина перша статті 14 Закону №160-IX передбачає, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
Закон № 160-IX передбачає вичерпний перелік випадків, коли відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку, а саме: згідно ч. 3, 4, 5 ст.10 та ч.1 ст.12 цього Закону, як то зазначено в наведеній вище нормі ч.1 ст.10 Закону № 160-IX.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.10 Закону № 160-IX у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Таким чином, за наведеного правового регулювання, до вирішення спору в порядку адміністративного судочинства правила ч.5 ст.10 Закону № 160-IX застосовуватися не можуть.
Виходячи з приписів ч.1 ст.12 Закону №160-IX, визначальною для відшкодування військовослужбовцем завданої ним шкоди в судовому порядку є сукупність таких обставин як факт звільнення військовослужбовця зі служби та його відмова від добровільного відшкодування шкоди.
В спірному випадку у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача завдану державі шкоду у розмірі 46245,69 грн., яка виникла у зв'язку із втратою відповідачем зброї та приладів зв'язку, виданих йому в тимчасове користування, через недбале ставлення до виконання обов'язків військовослужбовця та не виконанням вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України. При цьому позивач посилається на те, що відповідач самовільно залишив військову частину і до місця служби не повернувся.
В той же час, як правильно з'ясував суд першої інстанції, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 1140 від 20.02.2024 військова служба відповідача не призупинена відповідно до ч.2 ст.24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» і позивач не звільнений з військової служби на підставі ст.26 цього ж Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що позивачем не надано суду доказів притягнення відповідача до матеріальної відповідальності та доказів ознайомлення відповідача з відповідним наказом і відмови відповідача від добровільного відшкодування шкоди.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2484 від 24.04.2024 відповідача вирішено притягнути по поверненню до місця служби до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Виходячи з положень ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відповідача не можна вважати винною особою, притягнутою до матеріальної відповідальності, а наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2024 №2484 «Про результати проведення службового розслідування у зв'язку із втратою майна закріпленого за 2 штурмовою ротою НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 » не можна вважати наказом про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, що виключає підстави для стягнення з відповідача завданої державі шкоди, про які вказує позивач.
Отже, в даному випадку визначені Законом №160-IX підстави для застосування судового порядку відшкодування шкоди, відсутні.
За таких обставин в їх сукупності суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність пред'явлених у цій справі позовних вимог.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі № 280/6545/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров