10 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8689/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_2 до його стажу служби в поліції періоду служби у Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Машівської виправної колонії УДДУПВП в Полтавській області (№ 9) з 17.12.2001 по 01.04.2005;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області зарахувати ОСОБА_2 до його стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу у Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Машівської виправної колонії УДДУПВП в Полтавській області (№ 9) з 17.12.2001 по 01.04.2005.
Позов обґрунтований тим, що ГУНП в Полтавській області було надано лист-відповідь, у якому повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування до стажу служби в поліції, для виплати надбавки за стаж служби в поліції та визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки, часу її служби в Державній кримінально-виконавчій службі. З вказаними діями щодо відмови позивач не погоджується, вважаючи, що дія норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками внутрішніх справ, а у подальшому поліцейськими, поширюється також на працівників кримінально-виконавчої служби.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що cлужба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Посилання позивача на те, що вона набула право на зарахування стажу служби за пунктом 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII (служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду) є хибним, так як Державна кримінально-виконавча служба України ніяким чином не відноситься до служби в органах внутрішніх справ України.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 - помічник чергового чергової частини Відділення поліції №l Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області 17.03.2025 року №48435 направив рапорт до Головного управління Національної поліції в Полтавській області з вимогою щодо зарахування до його стажу служби в поліції наявну на момент прийняття на службу у Національну поліцію України (наказ ГУНП № 2 о/с від 07.11.2015) вислугу років за період з 17.12.2001 по 01.04.2005, що в календарному обчисленні становить 04 роки 04 місяців 18 днів, у Державній кримінально-виконавчій службі України.
01.04.2025 у відповідь на вищезазначений рапорт Відповідачем надано лист за № 60432-2025, яким позивачу відмовлено у зарахуванні до вислуги років у поліцїї стажу у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 14.06.2023 № 303 о/с відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України № 988-2015 оголошено стаж служби в поліції для виплати надбавки за стаж служби в поліції та визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки.
Так, згідно вказаного наказу, стаж служби в поліції станом на 10.03.2025 становить 20 років 03 місяців 08 день, який включає:
службу в Збройних Силах - 01 рік 04 місяці 02 дні;
службу в органах внутрішніх справ - 09 років 07 місяців 03 дні;
службу в Національній поліції - 09 років 04 місяці 03 дні.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії щодо відмови зарахувати до стажу служби в поліції наявний на день переходу на службу в Національну поліцію України стаж роботи в органах Державно кримінально-виконавчої служби України, що враховується для встановлення й виплати надбавки за стаж служби в поліції та при визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02 липня 2015 року /надалі - Закон №580-VIII/ визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами частини першої статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно з частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР
Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Спірні правовідносини між сторонами стосуються незарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Як встановлено судом із матеріалів справи позивач у період з 17.12.2001 по 01.04.2005 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та вислуга на день звільнення становить 4 роки 4 місяці 18 днів, а у пільговому обчисленні - 5 років 8 місяців 20 днів.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України №1129-IV від 11 липня 2003 року до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Спеціальним законом, який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, є Закон України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" від 23 червня 2005 року №2713-IV /надалі - Закон № 2713-IV/, що набрав чинності 20 липня 2005 року.
У попередніх редакціях частини п'ятої статті 23 цього Закону (до змін від 10 листопада 2015 року та від 06 грудня 2016 року) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII частину п'яту статті 23 Закону № 2713-IV викладено в наступній редакції: «на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України».
Системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі №160/11127/20 та від 01 серпня 2023 року у справі №240/30024/21, де Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведені норми законодавства та вказану позицію Верховного Суду, суд доходить висновку, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 520/2067/19, суд до уваги не бере, адже спірні правовідносини, які були предметом розгляду у вказаній справі, не є подібними до правовідносин у цій справі та стосувалися питання врахування до календарної вислуги років часу навчання у вищому навчальному закладі до початку служби в органах поліції.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 17.12.2001 по 01.04.2005 та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області зарахувати позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 17.12.2001 по 01.04.2005.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Ю.Матвійчука, буд. 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 17 грудня 2001 року по 01 квітня 2005 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 17 грудня 2001 року по 01 квітня 2005 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова