Справа № 420/36227/25
11 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В.,
розглянувши матеріали:
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.02.2023 року по 25.11.2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року - 1762 гривень, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 грошового забезпечення.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 грошового забезпечення за лютий місяць 2023 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.02.2023 по 25.11.2023 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначеного на 01 січня 2023 року відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за лютий місяць 2023 року.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, на суму невиплаченого в повному обсязі грошового забезпечення за період з 25.11.2023 року по день фактичної виплати перерахованої суми грошового забезпечення.
Ухвалою від 29.10.2025 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом. Адміністративний позов залишено без руху та роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з вказівкою інших поважних причин його пропуску.
На усунення вказаних недоліків позивачу надано 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
07.11.2025 року від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована наступним.
Стаття 47 КЗпП України передбачала, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. У разі призову роботодавця - фізичної особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий роботодавець - фізична особа повинен виконати свої обов'язки, визначені цією статтею, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі N 460/21394/23 постанова від 21.03.2025), у якій зокрема зазначається наступне:
«Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум».
Матеріали позовної заяви не містять доказів повідомлення позивача про нараховані та виплачені йому суми при звільненні у відповідності до 47 КЗпП України, у тому числі відсутні докази вручення позивачу грошового атестату про який суд зазначив в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. При цьому позивач звертає увагу, що обов'язок надання позивачу письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, покладений на відповідача, незалежно від наявності чи відсутності звернень самого позивача.
З доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що листом від 17.09.2025 №1827/6368 наданим у відповідь на адвокатський запит в інтересах позивача, відповідач надав інформацію про нарахування та виплату грошового забезпечення за період проходження ним військової служби, а Позивач дізнався про порушення своїх прав.
Таким чином, позивач наполягає, що саме з доданих до листа від 17.09.2025 №1827/6368 матеріалів він міг дізнатися про порушення своїх прав стосовно порядку нарахування грошового забезпечення, інших високо вірогідних можливостей дізнатися про порушення своїх прав у нього не було, по причині невиконання відповідачем своїх обов'язків згідно чинного законодавства, і негативні наслідки невиконання цих обов'язків не можуть бути покладені на позивача.
Розглянувши заяву представника позивача, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема, частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено гл. XIX “Прикінцеві положення», зокрема п. 1 якої передбачає продовження строків, визначених ст. 233 цього Кодексу на строк дії карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року карантин скасовано.
Тому, з урахуванням цих правових актів, відлік тримісячного строку звернення до суду з цим позовом за період з 01.02.2023 по 30.06.2023 року почався 1 липня 2023 року та сплинув 30 вересня 2023 року.
У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за липень 2023 року (з 01.07.2023 року по 31.07.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.11.2023 року.
У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за серпень 2023 року (з 01.08.2023 року по 31.08.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.12.2023 року.
У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за вересень 2023 року (з 01.09.2023 року по 30.09.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.01.2024 року.
У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за жовтень 2023 року (з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.02.2024 року.
У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за листопад 2023 року (з 01.11.2023 року по 25.11.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 26.02.2024 року.
Суд наголошує, що позивач не звільнений з військової служби, а переведений до іншої військової частини, отже, застосування ст.47 та ч.2 ст.233 КЗпП до спірних відносин в частині визнання строку звернення до суду є безпідставним.
Жодних пояснень щодо обставин виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 , причин неотримання ним наказу щодо виключення зі списків особового складу та грошового атестату від військової частини НОМЕР_1 , який видається військовослужбовцю в обов'язковому порядку, позивач у позовній заяві не наводить.
Отже, суд повторно зауважує, що грошове забезпечення є щомісячним платежем та позивач з моменту його отримання вважається таким, що обізнаний з розміром свого грошового забезпечення та міг вчиняти активні дії щодо з'ясування його складових.
Однак таких дій позивач не вчинив не лише під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а й протягом 1 року та 9 місяців після виключення зі списків військової частини.
Отже, викладені позивачем у заяві від 07.11.2025 року про поновлення строку звернення до суду причини його пропуску суд визнає неповажними, оскільки вони не є об'єктивно непереборними для звернення до суду з даним позовом та не підтверджені належними доказами.
Тому суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі “МШ “Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст.248, 256, 293 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом, викладені у заяві від 07.11.2025 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.
Суддя В.В. Андрухів