Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
11 листопада 2025 року Справа №200/8249/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали - для усунення недоліків, а саме необхідно було:
1) в позовній заяві:
- правильно зазначити повне місцезнаходження відповідача, яке б відповідало даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (За бажанням позивача інша адреса відповідача може бути зазначена додатково як тимчасова, фактична, адреса для листування, тощо з відповідною відміткою про це.);
- привести зміст позовних вимог у відповідність до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме в основній позовній вимозі про визнання протиправними дій відповідача зазначити дати та номери грошового атестату і довідки;
- в позовних вимогах правильно зазначити повне найменування відповідача, яке б відповідало даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
2) до позовної заяви додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
Також в ухвалі звернуто увагу на те, що до всіх поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Позивач - є особою, яка зареєструвала свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 251 вказаного Кодексу, яка регулює питання вручення судового рішення, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (останній абзац частини 6 статті 251 Кодексу).
Відповідно до частини 7 статті 251 зазначеного Кодексу якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Додаткове надіслання копії судового рішення на адресу місця проживання (перебування)/місцезнаходження такої особи або додаткове отримання копії судового рішення у паперовій формі за заявою такої особи не змінює наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач отримав копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 28.10.2025 року, що підтверджується повідомленням про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (довідкою про доставку електронного листа), де відображено наступне: «Документ доставлено до електронного кабінету: 28.10.2025 16:01».
Між тим, недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк, останній день якого був 07.11.2025 року, в повному обсязі усунені не були.
Так, 28.10.2025 року на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подав уточнену позовну заяву, яка приведена у відповідність до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвали суду від 28.10.2025 року.
В уточненій позовній заяві позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області щодо визначення йому прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року у розмірі 1763 грн. для здійснення обрахунку посадового окладу та окладу за військове звання при визначенні основних і додаткових видів грошового забезпечення, вказаного в грошовому атестаті від 04.07.2024 року №5 та у довідці від 01.08.2024 року № 08/04/594 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області виготовити та надіслати йому та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для здійснення перерахунку та виплати його пенсії оновлену довідку про розмір щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, виходячи із розрахункової величини для обрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року у розмірі 3028 грн.
В уточненій позовній заяві також міститься заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, яка обґрунтована тим, що відповідач не ознайомлював позивача з розрахунком грошового забезпечення, що вказаний в атестаті від 04.07.2024 року № 5 та у довідці від 01.08.2024 року № 08/04/594. Тому він маючи оправдані сумніви в правильності обчислення посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних надбавок, доплат і премії, звернувся до відповідача з відповідним запитом, і після отримання відповіді, яка датована 08.10.2025 року, фактично дізнався про своє порушене право, оскільки сподівався, що відповідач в разі неправильного розрахунку, виправить свою помилку та відновить в добровільному порядку порушене право.
Позивач вважав, що він скористався правом досудового врегулювання спору, і після отримання від відповідача відмови звернувся до суду з позовом.
Також вважав, що позов стосується відмови відповідача у підготовці та наданні до органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку його пенсії, яка є єдиним його доходом, тому мають бути застосовані правові позиції Верховного Суду, що викладені у постановах від 12.12.2023 року у справі №380/1907/23 та від 28.05.2024 року у справі № 620/8320/23.
Викладені в заяві обставини не дають суду підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому частиною 1 статті 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Іншими законами строк звернення до адміністративного суду з позовом для даної категорії справ не встановлений.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22, де Суд зазначив наступне: «…причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.».
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Отже, встановлення строків звернення до суду з позовом законодавством передбачено з метою дисциплінування позивачів як учасників судового процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що позивач не погоджувався з діями відповідача, а саме з невірним, на його думку, складанням грошового атестату від 04.07.2024 року №5 та довідки від 01.08.2024 року №08/04/594 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року), оскільки в зазначених грошовому атестаті та у довідці відповідач невірно обчислив розміри його посадового окладу та окладу за військове звання (застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року - 1762 грн., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року - станом на 01.01.2024 року, що є вищим).
Отже, про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а саме невірним, на думку позивача, складанням грошового атестату від 04.07.2024 року №5 та довідки від 01.08.2024 року №08/04/594 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року), позивач дізнався ще у липні - серпні 2024 року, коли йому при звільненні зі служби (виключенні зі списків особового складу, що відбулося з 04.07.2024 року) були видані зазначений грошовий атестат та довідка. Саме це позивач зазначив в поданому до суду позові, вказавши наступне (дослівно): «позивачу при звільненні був наданий грошовий атестат №5 від 04.07.2024року та Довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію від 01.08.2024р №08/04/594 для призначення пенсії». А до суду з позовом він звернувся 24.10.2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Жодних пояснень, чому після отримання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач змінив свою позицію, до суду не подані.
Докази того, що позивач не міг дізнатися про існування свого порушеного права раніше, до заяви не додані, і в заяві не зазначені.
Докази того, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання грошового атестату від 04.07.2024 року №5 та довідки від 01.08.2024 року №08/04/594, демонструючи свою необізнаність щодо обчислення щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення звернувся до відповідача із заявою про надання відповідної інформації, до заяви не додані, і в заяві не зазначені.
Щодо посилань позивача на досудове врегулювання спору, то такі посилання є безпідставними, оскільки досудове врегулювання спору в даній категорії справ законодавством не передбачено.
Аналогічна правова позиція щодо досудового врегулювання спору (коли це не передбачено законодавством, що регулює відповідні спірні правовідносини) висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі № 9901/32/20.
Єдиним способом захисту порушеного права у цьому випадку є звернення до суду.
З огляду на наведене неприйнятними є і посилання позивача на те, що про порушення своїх прав (щодо спірного грошового атестату і довідки) позивач дізнався з листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 08.10.2025 року № «50 01-9120/50-14-1», оскільки вказаний лист наданий у відповідь на заяву позивача від 05.10.2025 року щодо оформлення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку його пенсії, з якої вбачається, що позивач до написання заяви був обізнаний про невірне, на його думку, складання грошового атестату від 04.07.2024 року №5 та довідки від 01.08.2024 року №08/04/594 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року). У цій відповіді відповідача зазначено, що надати нову довідку для здійснення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, зокрема станом на 01.01.2024 року, відмінну від наданої йому (позивачу), не уявляється можливим.
Проте такі дії відповідача (відмова, що містися у листі відповідача від 08.10.2025 року № «50 01-9120/50-14-1») в даній справі не оскаржуються, та не є предметом спору в ній.
З огляду на наведене неприйнятними є і посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 12.12.2023 року у справі №380/1907/23 та від 28.05.2024 року у справі № 620/8320/23, оскільки вони, на відміну від даної справи, висловлені в справах, предметом оскарження в яких є дії уповноваженого органу (вчинені в межах шестимісячного строку звернення до суду з позовом), які виразилися у відмові в оформленні та поданні до органу Пенсійного фонду України оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивачів для подальшого перерахунку пенсії.
Проте такі дії відповідача, як вже зазначалося, в даній справі не оскаржуються, та не є предметом спору в ній.
Позивачем не наведені обставини, що унеможливили його звернення до суду з позовом (про оскарження дій відповідача щодо складання грошового атестату від 04.07.2024 року №5 та довідки від 01.08.2024 року № 08/04/594 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення) у встановлений процесуальний строк. Докази таким обставинам до заяви не додані.
Отже, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. Докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до заяви не додані.
З огляду на наведене підстави, вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк позовна заява повертається позивачеві.
Керуючись частиною 2 статті 123, частиною 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 КАС України).
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 11 листопада 2025 року.
Суддя Т.В. Логойда