Номер провадження: 22-ц/813/7055/25
Справа № 522/438/18
Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.
Доповідач Комлева О. С.
04.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голосов Юрій Валерійович на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2025 року про залишення скарги без розгляду, постановлену під головуванням судді Абухіна Р.Д., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа Старший державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Євгенія Геннадійовича, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа Старший державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г., в якій просив:
- поновити строк звернення до суду в зв'язку з поважними причинами, відповідно до ст. 127 ЦПК України;
- визнати противоправними дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. щодо списання коштів у розмірі 15004,41 грн. у виконавчому проваджені № 69585740 з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що перевищує гранично допустимі 50% від пенсійної виплати;
- визнати противоправними дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. щодо оголошення розшук автомобіля NISSAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , який належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 ;
- зобов'язати старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Білаш Є.Г. усунути допущені порушення та повернути незаконно надлишково списані кошти у розмірі 10282,41 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 відкритий в АТ КБ «ПривтБанк», НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_4 , банківська картка № НОМЕР_5 , у виконавчому проваджені 69585740;
- скасувати постанову старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у міста Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаш Є.Г. від 20.02.2025 про розшук майна боржника автомобіля марки NISSAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 у виконавчому проваджені 69585740.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2025 року скарга ОСОБА_1 залишена без розгляду, у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду зі скаргою.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голосов Ю.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову, якою задовольнити скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення скарги без розгляду, вважаючи ОСОБА_1 обізнаним про наявність виконавчого провадження, оскільки скарга містила обґрунтування порушення строку звернення до суду з поважних причин.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представник Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, залишити в силі ухвалу суду, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування ухвали суду, яка винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В судове засідання, призначене на 04 листопада 2025 учасники справи не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 158, 159, 159 зв.б., 162-163).
До суду від ОСОБА_2 , представника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с. 164-167).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Приморського районного суду від 09 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Здійснено поворот виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року по справі № 522/438/18 в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 34 711 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23.06.2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2021 року залишено без змін.
Виконавчий документ у справі звергнуто до примусового виконання.
Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 пропустив строк на звернення до суду зі скаргою.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому, відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, якою, в разі обґрунтованості, визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Так, приписами ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
В свою чергу, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
При цьому, вимогами 122-124 ЦПК України встановлено порядок обчислення процесуальних строків.
Нормами ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовуючи підстави пропуску строку посилався на те, що про підстави для списання грошових коштів з карткового рахунку він дізнався 05.06.2025 року, під час ознайомлення через свого представника з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується заявою про ознайомлення з відміткою канцелярії відділу ВДВС.
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою через підсистему «Електроний суд» 11.06.2025 року.
Водночас, в розумінні вищенаведених норм матеріального та процесуального права, десятиденний строк на оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця обчислюється з моменту, коли сторона виконавчого провадження дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, 02.10.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яку було надіслано за місцем працевлаштування боржника, а саме до ПрАТ «ВНЗ «МАУП». Зазначена юридична особа, у відповідності до отримуваних боржником доходів, періодично перераховувала на рахунок відділу 20% від отримуваного доходу боржника. Тобто, з 02.10.2023 року по 21.10.2024 року юридична особа, де був офіційно працевлаштований боржник, перераховувала 20% із заробітної плати боржника на рахунок відділу, про що, безумовно, міг знати боржник.
Таким чином, на день звернення заявника до суду із вказаною скаргою, а саме 11.06.2025 року формування скарги в підсистемі «Електронний суд», сплинув десятиденний строк, встановлений ст. 449 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред'явленні скарги до суду є імперативним правилом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Суд обґрунтовано взяв до уваги обізнаність скаржника - сторони виконавчого провадження в строк, що перевищує 10 днів, з дня ознайомлення скаржника про порушення його прав, у в'язку з чим на законних підстава дійшов висновку що, оскільки строк на вчинення процесуальної дії сплинув, обґрунтування поважності причин пропуску такого строку скарга не містить, скарга підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє ініціатора скарги можливості повторно звернутися до суду з вказаною скаргою, одночасно подавши клопотання про поновлення строку для звернення до суду.
На підставі вищевикладених обставин, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голосов Ю.В. про те, щосуд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення скарги без розгляду, вважаючи ОСОБА_1 обізнаним про наявність виконавчого провадження, оскільки скарга містила обґрунтування порушення строку звернення до суду з поважних причин, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки ОСОБА_1 звертаючись до суду зі скаргою у відповідності до ст. 449 ЦПК України не зазначив поважних підстав для поновлення строку звернення до суду зі скаргою.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.
На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голосов Юрій Валерійович - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 11 листопада 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ С.М. Сегеда