Номер провадження: 22-ц/813/6718/25
Справа № 496/1492/25
Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
30.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,
на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 02 липня 2025 року, постановлену судом у складі судді Пасечник М.Л.,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем, визнання права на спадщину, визнання недійсним свідоцтва про право власності, зобов'язання прийняти заяву про прийняття спадщини, третя особа: Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області,
У березні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , за допомогою підсистеми (модуля) Електронний суд, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем, визнання права на спадщину, визнання недійсним свідоцтва про право власності, зобов'язання прийняти заяву про прийняття спадщини, в обґрунтування якого зазначив, що внаслідок хвороби його батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 68 років, залишивши спадщину у вигляді земельної ділянки, розташованої у с. Камянка Одеського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач з родиною придбав житло та постійно мешкав у сілі Камянка Біляївського району Одеської області. Після смерті батька відповідач - ОСОБА_2 , скориставшись складною життєвою ситуацією ОСОБА_1 , 23.02.2022 року подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, в якій навмисно вказав неправдиві відомості про відсутність інших спадкоємців. В результаті він на теперішній час оформив право власності на земельну ділянку, що належала батькові, і залишив позивача без засобів до існування.
Позивач просив суд встановити факт проживання позивача - ОСОБА_1 , разом зі спадкодавцем - ОСОБА_4 , однією сім'єю до моменту його смерті; визнати за позивачем право на частку в спадщині, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , у вигляді земельної ділянки за адресою - с. Камянка Одеського району Одеської області, яка внесена до реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером - 512108200:0і:00і:0303 площею 7.0542 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; визнати недійсним свідоцтво про право власності за цим майном, видане відповідачу - ОСОБА_2 ; зобов'язати Біляївську державну нотаріальну контору Одеської області, код ЄДРПОУ 02899631 у визначений судом термін прийняти заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини і видати йому свідоцтво про право на половину частки спадщини від батька - ОСОБА_4 .
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 02 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем, визнання права на спадщину, визнання недійсним свідоцтва про право власності, зобов'язання прийняти заяву про прийняття спадщини - вважав неподаною та повернув заявнику, у зв'язку з тим, що ним не усунуто недоліки, визначені ухвалою від 28 березня 2025 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , просить ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 02.07.2025 року - скасувати, справу повернути до Біляївського районного суду для продовження розгляду в іншому складі суду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на те, що відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділом ІІІ ЦПК України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у поданій позовній заяві, визначати належних учасників справи. Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях цивільного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.
Скаржник зазначає, що питання достатності, належності, допустимості та достовірності поданих сторонами доказів вирішується судом не на стадії вирішення питання про відкриття провадження, а лише під час розгляду справи по суті спору.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.07.2025 року роз'яснювалося ОСОБА_2 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, Біляївській державній нотаріальній конторі Одеської області роз'яснювалося право подати до суду пояснення у письмовій формі. Проте відзиву та пояснень не надходило.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримала 30.07.2025 року о 23:06:51 у особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 30.07.2025 року о 23:12:17 та 16.07.2025 року о 13:01:24 відповідно у особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 17.08.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.10.2025 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Постановляючи ухвалу від 02.07.2025 року про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, оцінивши подані представником позивача на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху відомості, дійшов висновку, що недоліки позовної заяви не усунуто, оскільки сторона позивача не визначилась з позовними вимогами та не подав належним чином оформлену позовну заяву відповідно до положень ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем ухвала суду від 28.03.2025 року про залишення апеляційної скарги без руху належним чином не виконана.
Проте, до такого висновку суд дійшов передчасно з порушенням норм процесуального права.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 14.03.2025 року позивач, від імені якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся, за допомогою підсистеми (модуля) Електронний суд, до суду з позовом.
Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 28.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху. Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції вважав, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: у позовній заяві не зазначено: 1) відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін; 2) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; 3) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 4) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Крім того, у позовній заяві представник позивача зазначила, що позивач отримав відповідь від нотаріуса, що він пропустив термін подання заяви про прийняття спадщини, у зв'язку з чим йому не може бути видано свідоцтво про право на спадщину.
Натомість, представником позивача вказану відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину до позовної заяви не долучено.
Позивачем заявлені позовні вимоги про: 1) встановлення факту проживання зі спадкодавцем; 2) визнання права на спадщину; 3) визнання недійсним свідоцтва про право власності; 4) зобов'язання прийняти заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на половину частки спадщини.
Пункт 3 прохальної частини позову містить вимогу про визнання за позивачем право на частку в спадщині, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , у вигляді земельної ділянки за адресою: с. Кам'янка Одеського району Одеської області, яка внесена до реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером 512108200:0і:00і:0303, площею 7.0542 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Проте, пункт 3 прохальної частини позову не конкретизований, а саме представником позивача не вказано розмір частки в спадщині, який вона просить визначити за позивачем. Крім того, представнику позивача слід правильно зазначити кадастровий номер земельної ділянки.
Пункт 4 прохальної частини позову містить вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право власності, видане відповідачу - ОСОБА_2 .
Натомість, пункт 4 прохальної частини позову не конкретизований, а саме представником позивача не вказано дату видачі, серію, номер свідоцтва, орган, що видав свідоцтво про право власності, яке вона просить суд визнати недійсним.
Пункт 5 прохальної частини позову містить вимогу про зобов'язання Біляївську державну нотаріальну контору Одеської області у визначений судом термін прийняти заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини і видати йому свідоцтво про право на половину частки спадщини від батька - ОСОБА_4 .
Проте, пункт 5 прохальної частини позову не конкретизований, а саме представником позивача не вказано термін, який вона просить суд визначити, для прийняття заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини.
Зазначена ухвала надіслана представнику позивача до електронного кабінету, та отримана останнім 18.06.2025 року о 00:59:27, що підтверджується довідкою.
23.06.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 28.03.2025 року від представника позивача, за допомогою підсистеми (модуля) Електронний суд, надійшла заява про виконання ухвали Біляївського районного суду Одеської області про залишення позовної заяви без руху та про її необґрунтованість. Представник позивача, звертаючись із вказаною заявою, зазначила, що позов подано через Електронний суд, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб). Зазначення в ухвалі, як недолік відсутність відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін, не є підставою для залишення позову без руху.
У справах про оформлення нотаріусом спадку чинним законодавством не передбачене досудове врегулювання спору, тому у позивача відсутній обов'язок «надати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору».
Щодо вказівки суду про необхідність долучення до справи відмови нотаріуса, таке твердження є помилковим, оскільки у позові не вказано про отримання від нотаріусу відповідного документу, що унеможливлює подальше надання його до суду. Відмова була усною, що можливо встановити під час судового розгляду.
Інші твердження суду, на думку позивача, про недоліки заяви, зокрема неконкретизована прохальна частина позову щодо частки в спадщині, прямо суперечить тексту заяви про зобов'язання видати свідоцтво про спадщину про право на половину частки спадщини від батька, тощо, не є такими за приписами чинного законодавства, а свідчать про упередженість судді Пасечник М.Л. саме по відношенню до адвоката, якого вона ідентифікувала з клієнтом.
Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 02.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем, визнання права на спадщину, повернув позивачу у зв'язку з тим, що недоліки позовної заяви не усунуто.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до ч. 2 статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Із системного аналізу норм ЦПК України вбачається, що в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху судом мають бути зазначені конкретні недоліки позовної заяви, та визначений спосіб їх усунення.
Так, згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що застосування, як підстав залишення позову без руху, та як наслідок - повернення у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення без руху, не зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору (п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви (п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України), передбачено законом лише за умови їх проведення, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, або здійснення заходів забезпечення позову. В іншому випадку зазначення таких відомостей не є обов'язковим.
У вказаній категорії справ законом не передбачений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору, а встановлення законодавцем умови щодо необхідності обов'язкового зазначення вказаних відомостей у позовній заяві, свідчить про відсутність відповідного обов'язку позивача та робить передчасним застосування такого наслідку невиконання як повернення позовної заяви.
Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією має встановлену безстрокову інвалідність, причина інвалідності: інвалід з дитиннства, наведення позивачем орієнтовного розрахунку суми судових витрат вимагається лише за його наявності, якщо такі витрати сторона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому, за діючим цивільним процесуальним законодавством позивач має право до закінчення судових дебатів у справі зробити заяву про витрати, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Із норм ЦПК України, Інструкції користувача підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом ДП «Інформаційні судові системи» від 29 грудня 2023 року № 230/ОД, Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 вбачається, що наявність чи відсутність Електронного кабінету визначається Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою автоматично.
Так, до позовної заяви додана квитанція № 2927688 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС - Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області, від ОСОБА_3 , сформована засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 14.03.2025 року 20:03.
Отже, не зазначення позивачем відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету не може бути самостійною підставою для повернення позовної заяви позивачеві та, на думку колегії суддів, є проявом надмірного формалізму.
Постановляючи ухвалу від 02.07.2025 року, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач має право на обґрунтування своїх вимог саме тими обставинами, які він вважає за потрібне вказати в позовній заяві та вказує спосіб захисту його прав та інтересів, оскільки згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, відповідно до положень статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд залишив поза увагою той факт, що остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу за діючим цивільним процесуальним законодавством віднесено не до стадії відкриття провадження по справі, а до стадії підготовчого провадження (ст. 189 ЦПК України). Згідно ст. 197 ЦПК України саме у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред'явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19.
Отже суд першої інстанції повинен надавати оцінку доказам під час розгляду справи по суті, а відсутність належного доказу на підтвердження викладених позовних вимог, не є підставою для залишення позовної заяви без руху та, в подальшому, її повернення позивачеві в порядку ст. 185 ЦПК України.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини та в порушення вищезазначених вимог закону необґрунтовано та передчасно повернув позовну заяву позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Вимога скаржника про направлення справи для продовження розгляду справи іншим складом суду є необґрунтованою, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Отже, вирішення питання щодо розгляду даної справи іншим складом суду не відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції, а визначення складу суду для розгляду справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування оскаржуваної ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 02 липня 2025 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 02 липня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
О.Ю. Карташов