Справа № 307/3520/25
Провадження №1-кс/307/712/25
10 листопада 2025 року м. Тячів
Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , із повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
Прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебувало кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071160000577 від 14 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 13 вересня 2025 року, близько 23 години 45 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в АДРЕСА_1 , на кухні будинку, під час сварки з своїм сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розпочалася на ґрунті тривалих неприязних відносин, що склалися через існуючий спір щодо права власності на будинок за вказаною адресою, діючи з прямим умислом, з метою заподіяння смерті людині, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, схопив зі столу кухні кухонний ніж та наніс ним потерпілому ОСОБА_5 декілька ударів в область грудної клітки, черевної порожнини та тулуба ззаду, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді 9-ти колото-різаних ран, а саме: відкрита травма грудної клітки у вигляді 3-ох проникаючих колото-різаних ран з ушкодженням легені та серця, гемотораксу та гемоперикарду; 4-ох колото-різаних ран черевної стінки, 1-єї колото-різаної рани лівої бокової поверхні тулубу та 1-ї колото-різаної рани лівої бокової поверхні лівої сідниці. Всі вищевказані травми було спричинено колюче-ріжучим предметом, що має гостре вістря, гостру ріжучу крайку, ширину близько 2 см та товщину близько 0,2 см. Відкрита травма грудної клітки у вигляді 3-х проникаючих колото-різаних ран з ушкодженням легені та серця, гемотораксу та гемоперикарду виникла в результаті трьох ударів колюче-ріжучим предметом в ділянках передньої поверхні грудної клітки, безпосередньо зліва від груднини на рівні 5-го та 6-го міжребер'я в напрямку спередуназад та зверху-вниз та лівої бокової поверхні грудної клітки на рівні 5-го міжребер'я по середній пахвовій лінії в напрямку зліва-вправо, зверху-вниз та спереду-назад. Вищевказані тілесні відносяться до тяжких тілесних ушкодження групи ушкоджень, так-як являються небезпечними для життя потерпілого в момент його спричинення та призвели до настання смерті, внаслідок заподіяння яких потерпілий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер на місці події.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 , обгрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Прокурор зазначив, що 14.09.2025 року, о 05.57 год., ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та поміщений до ізолятору тимчасового тримання.
14.09.2025 року повідомлення про підозру вручене ОСОБА_5 , чим самим останнім набуто статусу підозрюваного в рамках даного кримінального провадження.
Ухвалою слідчого суддів від 16.09.2025 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, із строком дії до 24 годин 12.11.2025 року.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколами огляду місця події, протоколами допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_9 , слідчим експериментом, висновками судових експертиз та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.
06.11.2025 року у даному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурор зазначив, що підозрюваний ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, і відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки злочин вчинення якого інкримінується обвинуваченому є особливо тяжким, а тому міра покарання за такі злочини може бути підставою та мотивом переховуватись від органів досудового розслідування чи суду; може незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки такі особи судом безпосередньо не допитані, у зв'язку з цим ОСОБА_5 може на них впливати; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом недотримання своїх обов'язків передбачених ч. 7 ст.42 КПК України; може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з Республікою Польща, Угорщиною, Румунією, Словаччиною, дають підстави вважати, що останній, усвідомлюючи тяжкість злочинів та невідворотність покарання за їх вчинення, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як через пункти пропуску так і поза межами пунктів пропуску через державний кордон України, а також переховуватись на території України.
На даний час, зазначене кримінальне провадження судом не розглянуто та свідки, потерпіла у судовому засіданні не допитувались. У сторони обвинувачення є підстави вважати, що обвинувачений буде здійснювати тиск та вплив на свідків і потерпілих з метою дачі ними завідомо неправдивих показань чи відмови від дачі показань, оскільки такі мешкають не лише у одному населеному пункті з обвинуваченим.
Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.
Просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 без визначення розміру застави, строком на 60 днів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою підтримав та просять його задовольнити. Прокурор також зазначив, що є достатні підстави щодо підозри ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого йому злочину та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважають за можливе обрати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши учасників провадження, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.6 ст.199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071160000577 від 14 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Також встановлено, що станом на день розгляду даного клопотання в зазначеному кримінальному провадженні складено обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який направлено для розгляду до Тячівського районного суду Закарпатської області, яким ще не призначено підготовче судове засідання.
Також встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, санкція статті якого передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, і за матеріалами провадження підозра ОСОБА_5 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.
ОСОБА_5 фактично затриманий в порядку ст. 208 КПК України в 05 годині 57 хвилин 14 вересня 2025 року.
Також досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, адже усвідомлює, що йому загрожує реальна міра покарання, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також слідчим суддею враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров'я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Беручи до уваги наведене, та те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років, та внаслідок якого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді ножових поранень від яких наступила смерть, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід в виді тримання під вартою без визначенням розміру застави строком до 60 днів, тобто до 24 години 2 січня 2026 року, а в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-205, 395 КПК України, слідчий суддя,,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обраний відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Лопухове (Брустури) Тячівського району Закарпатської області України та мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК Українизапобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 60 днів, тобто до 24 години 12 січня 2026 року.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, - відмовити.
Строк дії ухвали - до 24 години 00 хвилин 12 січня 2026 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 10 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1