06.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4937/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від скажника: Овчарук О.О., представник;
від відповідача: Новікова Л.А., представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 року у справі №904/4937/24 (суддя Кеся Н.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДУЕТ-2017", м.Дніпро
про стягнення 597 899,34 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулося з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДУЕТ-2017" (далі-відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг у загальній сумі 597 899,34 грн, у тому числі: основний борг у сумі 423 617,64 грн, пеня у сумі 105 033,96 грн, 3% річних у сумі 22 228,37 грн, інфляційні втрати у сумі 47 019,37 грн та судовий збір у сумі 7174,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині оплати вартості спожитого природного газу, отриманого у вересні 2022 року в об'ємі 3,93175 тис.м.куб.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 року у цій справі позов задоволено частково; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДУЕТ-2017" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 31284,50 грн, 548,77 грн 3% річних, 1313,95 грн інфляційних втрат та судовий збір у сумі 397,77 грн; в решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивач застосував до відповідача ціну для непобутових споживачів, тоді як відповідач є побутовим споживачем.
Також суд дійшов висновку, що за період з 01.11.2022 року по 30.12.2023 року пеня, 3% річних та інфляційні на суму боргу не підлягають нарахуванню відповідачу, оскільки відовідно до Постанови Кабінету Міністру України від 05.03.2022 року №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Крім того суд зазначив, що заборонено нарахування неустойки (штрафу та пені) з початку карантину по 30.07.2023 року, у зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені судом відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 року у справі №904/4937/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 392 333,14 грн, 3% річних в сумі 21 679,60 грн, пені в сумі 105 033,96 грн та інфляційних втрат в сумі 45 705,42 грн; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, Кодексу ГТС, саме на Оператора ГРМ покладена відповідальність щодо присвоєння ознаки належності споживача до певної категорії споживачів (промисловість, бюджет, виробники теплової енергії, населення, інші, передбачені законодавством) та внесення відповідної інформації до інформаційної платформи Оператора ГТС.
Відповідно до даних Інформаційної платформи, якими керується постачальник "останньої надії", юридичну особу - ОСББ "ДУЕТ-1017" - віднесено Оператором ГРМ до категорії виробників теплової енергії (ТКЕ).
Апелянт наголошує, що до позовної заяви було додано форму №10, яка розроблена Оператором ГТС та погоджена НКРЕКП, зі змісту якої вбачається, що відповідач віднесений Оператором ГРМ до категорії непобутових споживачів (наявна відповідна відмітка у формі 10), оскільки відповідач є юридичною особою та використовує природний газ для власної котельні з метою виробництва теплової енергії.
На переконання скаржника, у разі незгоди із визначеною категорією, відповідач мав право вжити заходів для захисту порушеного права шляхом звернення до суду з предметом спору про внесення змін до інформаційної платформи оператора щодо категорії споживача, відображеного на інформаційній платформі оператора ГТС, який випливає із вимог Кодексу ГТС.
Проте, ОСББ не вчиняв юридично значимих дій, отже визнав правомірність визначеної оператором ГРС категорії.
За доводами скаржника, за наведених умов у постачальника "останньої надії" відсутні підстави для здійснення постачання природного газу за ціною, відмінною від тієї, що оприлюднена на офіційному сайті постачальника в силу вимог п.4.1 Типового договору для непобутових споживачів, внаслідок чого суд першої інстанції безпідставно та неправомірно дійшов висновку про віднесення відповідача до категорії "побутовий споживач" у спірних правовідносинах постачання природного газу за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".
Апелянт звертає увагу, що у спірний період у відповідача був відсутній діючий постачальник природного газу, з яким було укладено договір постачання природного газу, внаслідок чого оператором газотранспортної системи за участю оператора газорозподільної системи було автоматично включено ОСББ "ДУЕТ-2017" до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Скаржник вказує, що внаслідок неналежного дослідження обставин справи та не дослідження доказів в їх сукупності, судом першої інстанції безпідставно частково відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу та здійснено власний перерахунок вартості спожитого природного газу у спірний період. А отже, і сума заборгованості, на яку позивач здійснював нарахування штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат, визначена судом першої інстанції невірно.
Відповідач згідно відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що ОСББ - це неприбуткова юридична особа, створена співвласниками для утримання будинку та забезпечення їхніх прав, а отже, ОСББ прирівнюється до побутового споживача за метою споживання газу.
Відповідач наголошує, що дахова газова котельня за адресою м. Дніпро, узвіз Крутогіний 28, обліковується на балансі ОСББ та використовується виключно для виробництва теплоенегії для опалення та підігріву води для співвласників, без комерційної мети.
За вказаних обставин застосування позивачем до відповідача тарифів для непобутових споживачів у вересні 2022 року є безпідставним.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.09.2025 року на 10:00 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2025 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.10.2025 року о 09:40 год.
У судовому засіданні 06.10.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, постачальник "останньої надії") здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України та має ліцензію з транспортування природного газу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Згідно зі ст.15 Закону України "Про ринок природного газу" у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДУЕТ-2017" (надалі за текстом - відповідач, споживач) у вересні 2022 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:
- листом оператора ГТС від 08.07.2024 року №ТОВВИХ-24-10240 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХQ00015ЕМIХ00V;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (форма № 10);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХQ00015ЕМIХ00V.
У спірний період з 01.09.2022 року до 30.09.2022 року за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) позивачем відповідачу було передано природний газ обсягом 3,93175 тис. м. куб., що підтверджується актом № 12456 від 30.09.2022 року.
Позивач виставив відповідачу рахунок № 25887 на оплату природного газу 10.10.2022 року, зі строком оплати до 31.10.2022 року. Однак, рахунок не був оплачений відповідачем у зв'язку з непогодженням загальної суми до сплати.
11.10.2022 року ОСББ "ДУЕТ-2017" отримало два листи від ТОВ "ГК "Нафтогаз України" із рахунком на оплату природного газу № 25887 на суму 423 617,64 грн і актом №12456 від 30.09.2022 року за вересень 2022 року. Ця сума була розрахована за тарифами для юридичних осіб, що застосовуються постачальником останньої надії, а не тарифу для побутових споживачів в розмірі 31 284, 54 грн.
Відповідач - ОСББ "ДУЕТ-2017" не заперечує обсяг спожитого природного газу у вересні 2022 року. Однак ОСББ не погоджується з сумою рахунку, оскільки вважає себе побутовим споживачем і що нарахування повинні були здійснюватися за тарифами для побутових споживачів, що діяли у вересні 2022 року.
ОСББ "ДУЕТ-2017" визнає суму заборгованості за поставлений газ в вересні 2022 року в сумі 31 284,54 грн згідно з цінами, розміщеними на сайті постачальника "останньої надії" для побутових споживачів.
ОСББ "ДУЕТ-2017" стверджує на помилковість застосування позивачем ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до відповідача тарифу за одноденними біржовими цінами (в діапазоні від 9 721,37 до 23 941,39 грн.), а не для населення (побутового споживача) 7 956,90 грн.
Оскільки відповідач рахунок на спожитий газ не оплатив, позивач визначив виникнення заборгованості на суму 423 617,64 грн.
Відповідно до п. 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 105033,96 грн, яка нарахована за періоди з 01.11.2022 року по 30.04.2023 року.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач нарахував відповідачу суму 22228,37 грн 3% річних за період з 01.11.2022 року по 31.07.2024 року та 47019,37 грн інфляційних втрат за період листопад 2022 року - липень 2024 року.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково визнав ОСББ побутовим споживачем та безпідставно застосував пільгову ціну газу.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими доводами апелянта та вважає необхідним звернути увагу на наступне:
Так, за змістом ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем вважається фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1). В цей же час, побутовим споживачем є фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 23 ч. 1).
Таким чином, з наведеного вбачається, що чинне законодавство України до побутових споживачів природного газу відносить лише фізичних осіб, які використовують газ для власних побутових потреб. Натомість, фізичні особи-підприємці або юридичні особи вважаються непобутовими споживачами.
Враховуючи правовий статус відповідача, зокрема те, що він є юридичною особою, в силу положень пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" він не належить до побутових споживачів.
Водночас колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо вартості газу, поставленого позивачем, як постачальником "останньої надії", необхідно керуватися не лише суб'єктним статусом відповідача, але й особливостями цього статусу і законодавчими випадками встановлення ціни природного газу для ОСББ з урахуванням цих особливостей.
Так, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, а також особливості статусу цих об'єднань визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
За змістом ст. 1 цього Закону об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - об'єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтею 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (ч.1 ст. 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку'співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно із ст. 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання. Об'єднання не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа воно не має свого власного споживання. Природний газ, що постачається в багатоквартирний будинок, використовується задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема, роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (теплопостачання, гарячого водопостачання і інше).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2025 року у cправі № 916/2778/24 викладено наступну позицію:
Закон України "Про ринок природного газу" не містить визначення таких понять як то "колективний споживач", "колективний побутовий споживач" тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2); житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5).
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до пункту 5 абзацу 11 Правил постачання природного газу побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
З огляду на встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин у своїй сукупності, апеляційний суд зазначає, що відповідач, як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
Близька за змістом правова позиція щодо правового визначення юридичної особи, що створена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, за аналогією закону застосована Верховним Судом у постановах від 30.11.2022 року у справі № 916/3837/21, від 22.01.2025 року у справі №916/1071/24.
Таким чином, у справі, що переглядається, відповідач, задовольняючи потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення, і у відносинах з Компанією (постачальником "останньої надії" за Типовим договором), фактично виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
Необхідно наголосити, що з урахуванням особливого правового статусу ОСББ, нормами Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" також передбачено спеціальну ціну природного газу, що придбавається останнім.
Так, відповідно до абз.7 ст.22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
Встановлення Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спеціальної ціни для відповідача є саме тим законодавчим випадком (винятком) із загального правила постачання природного газу, в тому числі і постачальником "останньої надії", про котрі йде мова в пункті 4 розділу І Правил постачання природного газу, нормами якого врегульовано, що постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно до пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу" тимчасово, до 31 березня 2022 року, Регулятор на підставі розрахунку постачальника "останньої надії" має право затверджувати граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу у період з 1 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року побутовим споживачам, споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживачам, що здійснюють виробництво теплової енергії.
Такі ціни можуть відрізнятися від цін постачальника "останньої надії", визначених умовами конкурсу на обрання постачальника "останньої надії", які має застосовувати переможець такого конкурсу як постачальник "останньої надії".
Пунктом 4.1 Типового договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
На офіційній сторінці позивача в мережі інтернет - https://gas.ua/uk/home/slr наявна інформація щодо ціни природного газу у вересні 2022 року. Так, у період з 01.09.2022 року до 30.09.2022 року для населення діяв річний тарифний план "Фіксований" у розмірі 7,95689 грн. за 1 м. куб природного газу. Зазначений тариф не змінювався з 01.12.2021 року по листопад 2024 року в контексті вимог ч. 2 ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування".
Аналіз зазначених нормативних актів надає можливість апеляційному суду дійти висновку, що законодавством виокремлено певну категорію (групу) споживачів, яким тимчасово затверджуються граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу, зокрема, серед яких вказані побутові споживачі.
У цьому випадку під категорію "побутові споживачі" підпадають як окремі фізичні особи, так і об'єднання фізичних осіб, головною метою яких у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема, для опалення своїх квартир (будинків), у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Близька за змістом правова позиція щодо комплексного застосування вказаних вище норм права викладена Верховним Судом у постановах від 22.01.2025 року у справі №916/1071/24, від 09.04.2025 року у справі №916/847/24, від 03.04.2025 року у справі №916/1530/24.
Також, з долученого відповідачем архіву цін ПОН для побутових споживачів прослідковується, що ціна газу для населення у вересні 2022 року становила 7,95689 грн. з ПДВ.
Враховуючи встановлені обставини справи, та те, що заборгованість за поставлений відповідачу природній газ позивачем, як постачальником "останньої надії", виникла за вересні 2022 року, то позивач мав визначити відповідачу ціну за 1 куб. метр. природного газу як для побутового споживача, виходячи із тарифу 7,96 гривні за 1 куб. метр.
Незважаючи на те, що відповідач отримував природній газ як установа, яка виробляє та постачає теплову енергію, що підтверджується інформацією, яка внесена Оператором ГРС на Інформаційній платформі, це не змінює статусу ОСББ як колективного побутового споживача.
Посилання скаржника на дані Інформаційної платформи не змінюють статусу ОСББ, як побутового споживача.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 31 284, 50 грн, виходячи за наступного розрахунку: за період з 01.09.2022 року до 30.09.2022 року обсяг спожитого газу складає 3,93175 куб.м вартістю 7956,89 грн, а загалом 31 284,50 грн.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 року було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення ГК України п.7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 року оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року, який скасовано 30.06.2023 року.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) " внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" та зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Беручи до уваги, що позивач надав відповідачу житлово-комунальні послуги, відповідно, заборонено нарахування неустойки (штрафу та пені) з початку карантину по 30.07.2023 року (тридцять днів після скасування карантину).
За наведеного, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач помилково нараховував пеню за загальний період з 01.11.2022 року до дати подання позову на загальну суму 105 033,96 грн.
Щодо стягнення 3% річних у розмірі 22228,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 47019,37 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення цих вимог, оскільки 05.03.2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Відповідно до абз.1 п.1 зазначеної Постанови до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Зазначена заборона діяла до 30.12.2023 року, а отже, судом першої інстанції вірно визначено, що за період з 01.11.2022 року по 30.12.2023 року 3% річних та інфляційні не підлягають нарахуванню на суму боргу.
З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення. Тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 року у справі №904/4937/24 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі 06.11.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков